1. Плодове дерево роду вишень родини розових. Здорові черешні та груші зовсім закривають білі хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27) Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 308.

Зернові культури

У проаналізованих нами піснях назви зернових культур трапились нам 7 раз.

Слово «Кукурудза» уживалось один раз. « Обіцяв корець кукурудзи». Слово ужито у прямому значенні : КУКУРУДЗА, и, жін. 1. Рослина родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан; маїс. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168)Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 388.

Слово «Пшениця» траплялось значно більше. Всього дев`ять раз. «Дай Боже пшеницю» , «В ярій пшениці» , «Будем сіяти пшеницю» , «Буде пшениця» та інші. Слова ужиті в прямому значенні : ПШЕНИЦЯ, і, жін. 1. Рослина родини злакових, з зерна якої виробляють біле борошно, крупу та інші продукти. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок, I, 1955, 82) Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 415.

Слово «Ячмінь» ужито один раз. «Ячмінь жнуть» .Слово ужито у прямому значенні : ЯЧМІНЬ 1, меню, ч, 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Там бачиш широкі лани, вузькі з високими межами ниви, які аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита та повійним гнучким вівсом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83)Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.

Слово «Жито» трапилося нам дванадцять раз. «Ой, чиє жито» , «Жито я жала» , «Жито ядрене» та інші у такому ж контексті. Ця лексема трапляється переважно у жниварських піснях. Слово ужито у прямому значенні: ЖИТО, а, сер. 1. Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба. Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали (Тарас Шевченко, I, 1951, 203) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 533. Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я, щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців. Жито - одна із найдавніших злакових культур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще з часів Трипільської культури. Праукраїнці, одвічні хлібороби, розглядали жито як основу життя. В.В.Колесов наводить такі цікаві лінгвістичні докази. Майже все, що пов'язано з існуванням живих організмів, людини, слов'яни позначали коренем жи-. Напр., "жила" /вена - по ній тече кров /див. Кров/, що дарує життя. "Жило" /житло/ - місце проживання людини. "Жиръ" /жир/ - у давнину це слово означало їжу взагалі. "Животное" - тварина. І, звичайно, "жито" - хліб, плід, колос. "Жиця" /волосяна нитка/ - символічна носійка життя /див. Волосся/. "Животъ" - живий /про органічні форми життя, земне існування/.Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.

Слово «Гречка» трапилось двічі. « Ой на горі гречка» слово ужито у прямому значенні: ГРЕЧКА, и, жін. 1. Однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з явився Гуща (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164. та «Гречная пнна» : ГРЕЧНИЙ, а, е. Шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний. Зо мною і пан і пані були дуже гречні і милі, кланялись нам усім... (Леся Українка, V, 1956, 337) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164.

Слово «Просо» трапилось один раз. «Ой на горі просо» слово ужито у прямому значенні : ПРОСО, а, сер. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 251) Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 290.

Слово «Озима» уживалось один раз. « Озиму сіяти». Слово ужито у прямому значенні : ОЗИМКА, и, жін., розм. Озима пшениця. — Аж співає та наливається наша озимка! На співочих парах сіяна (Остап Вишня, II, 1956, 34) Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 654.

Овочі

Лексеми на позначення овочей трапилися три рази.

Слово «Часник» було ужито двічі. «Часник полокала» , «Сварилися за головки часнику». Слово ужито у прямому значенні : ЧАСНИК, у, чол. 1. Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. Не їла душа часнику, не буде й смердіти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 270) Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 277.

Слово «Цибуля» трапилось один раз. « Цибульку микала» . Слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : ЦИБУЛЯ, і, жін. 1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям. — Борони боже... Лишимо й панові трохи земельки... на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була... та на крокет... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 390) Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 206.

Слово «Капуста» уживалось двічі. «Хоче з`їсти капустку» , «Поїв білу капустку». Слово ужито у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : КАПУСТА, и, жін. 1. Городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовують для виготовлення різних страв. Що там було товару, коней! Кавунів, динь, капусти, не сказати — возами, але горами! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58) Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 98.

Тварини

Домашні

Худоба

У проаналізованих піснях назви домашньої худоби уживаються порівняно частіше. Хоча ми назбирали 8 пикладів.

Слово «Баран» вжито лише один раз. «По баранцеві поприводили». У цьому контексті слово вжито у прямому значенні та у зменшено-пестливій формі. (Баранець, -нця, м. 1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися?) [За сл. Грінченка].

Слово «Віл» ужито шість раз. «Сивії воли» , « Орали воли полечко» , «Хоча б по волові» , «Стадочко волів» та інші, які повторюються. В усіх випадках слово вжито у прямому значенні. (ВІЛ, вола, чол. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи — Воли попасає (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Андрій Головко, II, 1957, 11)) [Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 672.]

Слово «Овечки» вжито тричі: «Та й з овечками» , «Стоять овечки в полі». Вираз « Там овечки покотились» (покотились, тобто народили) часто вживається у колядках та щедрівках. Слово вжито у прямому значенні. (ОВЕЧКА, и, жін. 1. Те саме, що вівця. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 144)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 611..]

Слово «Собака» вжито двічі: «Всі собаки гавкали». Тут слово вжито у прямому значенні. (СОБАКА, и, чол. і рідше ж. 1. Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 174); Чіпка вступив у двір. Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний, I, 1949, 269)) [Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 430.]. « Щоб собаки не брехали» . У цьому контексті слово вжито у переносному значенні. (Собака, -ки, м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном.) [За сл. Грінченка].

Слово «Бик» вжито двічі. «Продай бичка» , «Ой пасися, бичку». В обох словах вжита зменшено-пестлива форма. Вони у прямому значенні.( БИЧОК 1, чка, чол. 1. Зменш. до бик *. Гості скінчили кабана, з'їли половину бичка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); Козаки розкладали вогнища, білували бичків та телят (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 399(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 172.)

Слово «Кінь» у текстах обстежених пісень уживається найбільше. Більшість разів уживання фіксуємо шіснадцять раз. Більшість слів взята із жниварських пісень. «З кониками» , «На оборонці коника чеше» , «Стадечко коней» , «Коні наїжджені» , «Коні бракує» , «Запряжи нам кобилку» , «Пару коний продати» , «Прив`язав кониченька» та інші , які вжиті у такому ж контексті. У деяких випадках слово вжито у зменшено-пестливій формі «Кониченька, коник»: (Коник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет.) [За сл. Грінченка] . У всіх випадках слово вжито у прямому значенні : (КІНЬ, коня, чол. 1. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Тарас Шевченко, II, 1953, 42)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].

Слово «Козел та ремінний відповідник коза» вжито п`ять раз. «Ускочив козел у город» , «Взяли козла за ріжок» . Тут слово чоловічого роду та вжито у прямому значенні : (КОЗЕЛ, зла, чол. 1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеографії, 1956, 95). ) «Скакали дикі кози» тут слово жіночого роду, вжито у прямому значенні. «За ними козенята» (Козеня, -ня́ти, с. Козленокъ. Одна козочка з козеням. Чуб. Ум. козенятко.) [За сл. Грінченка]. «Скочила коза з воза» це назва української народної пісні. Слово «коза» вжито у переносному значенні.( 2. перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. — Не знаєш, ..чия ота фата [дівчина]? — й показав на Гашіцу. — Котра? Ота коза дика в білій спідниці? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].

Слово «Корова» зустрілося шість раз. «Та й з коровками» , «Корови та й ся положилися» , «Хоч по коровці» та інші, вживані у такому ж значенні. Слова вжиті у прямому значенні. Також вживалася зменшено пестлива форма «коровками, корівці» (КОРІВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до корова 1. — Чи багато корівок та воликів думаєте дати? — спитала сваха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 54)) [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.].

Птахи

За класифікацією, тематично лексику природи поділяють на назви живої та неживої природи. У свою чергу назви живої природи поділяють на назви тварин та назви рослин.

Назви тварин поділяють на назви домашніх та диких тварин. Назви домашніх тварин поділяються на назви свійський птахів та назви худоби.

У проаналізованих піснях назви свійських птахів трапились нам п`ять раз.

Слово «курка» уживалось тричі: «Мати кури пасе» , «З курчатами квочка» , «Кури не кормлені». У цьому контексті слово «курка» ужито у прямому значенні. (Курка, -ки, ж. 1. Курица. Голодній курці просо сниться. Дмитер хитер: ззів курку та й сказав — сама полетіла. курка в шта́нях. Курица съ оперенными ногами. Херс. 2. Vulva. Ум. курочка.)[За сл. Грінченка]. Також тут вжито слово «Курчатами», тобто (КУРЧА, ати, сер. 1. Пташа курки. Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його курчатам (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318); Курча, що відбилося від квочки, десь під лопухом жалісно пищить... (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 132);  * У порівняннях. Сини твої тебе уб'ють Оперені, а злозачаті Бо чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 378)[ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 414.]

Слово «Качка» зустрілося двічі. «Скільки качечок – стільки й дочечок». Слово «качечка» вжито у жіночому роді однини та у прямому значенні. У цьому контексті слово ужито у зменшено-пестливій формі. (Качка, -ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка.) [За сл. Грінченка]. Та «Одна качка печеная». Тут слово вжито як назва страви.

Слово «Селезень» вжито двічі. «Ти виплинь,селезню» , «Скажи,селезню». У обох випадках слово «селезень» вжито у кличній формі та у прямому значенні.( Селезень, -зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Мет. 49. Ум. селезник, се́лезничок. Грин. I. 104. Не наступай, селезнику, уточці на крильця) [За сл. Грінченка].

Слово «Півень» вжито п`ять раз. «Сидить півень на колі» , «Вже півник кричить», «Сидить півень на маківці» , «Півень з курками ходить» та ін. У всіх випидках слово вжито у прямому значенні :( ПІВЕНЬ, вня, чол. 1. Свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці своїм червоним гребенем, півень (Панас Мирний, I, 1954, 50); В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157). [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 380.]. В одному з випадків слово «півеник» вжито у зменшено пестливій формі.

Слово «гуска» у текстах пісень вжито двічі. «Плавали гуси по річці» , «Зарізана гуска». В обох випадках слово вжито у прямому значенні. ГУСКА, и, жін. 1. Великий водоплавний свійський і дикий птах з довгою шиєю; самка гусака. Раз нашу гуску яструб вбив під плотом (Іван Франко, XIII, 1954, 435); Не бачила вона, як з-під воріт .. дворища з гелганням вилізла стара гуска, а за нею викотились маленькі гусенята (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80); [Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 198.]

Дикі

Тварини

Назви диких тварин трапилися нам у проаналізованих піснях тринадцять раз переважно у прямому значенні.

Слово «Ведмідь» у проаналізованих піснях трапилось двічі. «Сидить ведмідь на копі» , «Розсердився ведмедичко». Слово вжито у прямому значенні: ВЕДМІДЬ, медя, чол. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359) Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 316.. У другому випадку слово у зменшено-пестливій формі.

Слово «Вовк» ужито також двічі. «Щоб по йому вовки вили» , «Вовчика сіренького немає». Слово ужито у прямому значенні : ВОВК, а, чол. 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. У лозах десь вовки завили (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 180) Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 316...У другому випадку слово ужите у зменшено-пестливій формі.

Слово «миша» у проаналізованих піснях вжито лише один раз. «Впіймав мишку за хвосток». У цьому контексті слово ужите у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : МИША, рідко МИШ, і, жін. Невеличка тварина ряду гризунів, перев. сірого кольору, з гострою мордочкою і довгим тонким хвостом. Миша у стозі, а піп у селі ніколи не загинуть (Номис, 1864, № 8068) Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 722.

Слово «Заєць» уживається порівняно частіше, шість раз. «Зайчику,мій братчику» ужито як звертання. «Сірий (заєць) кульгає» у цьому контексті слово вжито як перифраз. «Сидить зайчик» , «Ходить зайчик, заюшко» та інші. Слова вжиті у зменшено-пестливій формі та у прямому значенні : ЗАЄЦЬ, зайця, чол. 1. Невеликий полохливий звірок родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми І ногами і довгими вухами. Менш цінне хутро [ніж білки] дають зайці, з яких використовується і м'ясо (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 148); Полохливий заєць і пенька боїться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213) Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 120.

Слово «Лисиця» ужито двічі. «А лисичка Парасиця» , «А лисичка Горпиночка». Слово ужито у переносному значенні : ЛИСИЦЯ, і, жін. * У порівняннях. — Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9) Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 490.