ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ

“ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ денної форми навчання

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри історії і теорії держави та права протокол № 1 від 25 серпня 2011 р. Зав. кафедрою Л.Г. Удовика

Запоріжжя

2011

ВСТУП

Порівняльне правознавство є навчальною дисципліною, що вивчається студентами юридичного факультету Запорізького національного університету. За підсумками вивчення курсу складається залік.

Метою навчального курсу “Порівняльне правознавство” є поглиблене вивчення світової правової спадщини, тенденцій та закономірностей її розвитку та відповідного впливу на формування правової системи України.

Серед головних завдань курсу “Порівняльне правознавство”, які він вирішує необхідно виділити: науково-пізнавальне, практико-прикладне та освітньо-виховне.

Порівняльне правознавство як наука в найбільш узагальненому вигляді має за предмет розробку теорії порівняльно-правового методу і дослідження на його підставі загальних принципів та закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем.

В практико-прикладному аспекті порівняльне правознавство відіграє суттєву роль у правотворчій та правозастосовній діяльності, а також в міжнародно-правовій практиці (наприклад, підготовці й тлумаченні міжнародно-правових актів). Зокрема, порівняльне правознавство має важливе значення в опануванні як позитивного, так і негативного зарубіжного досвіду.

Освітньо-виховна роль порівняльного правознавства пов’язана з необхідністю підвищення загальної правової культури студентів, майбутніх юристів-практиків чи науковців, активного вдосконалення їх юридичного мислення та знань. Адже зрозуміло, що юристи, щоб краще виконувати поставлені перед ними завдання, мають зацікавитися порівняльним правом як необхідним елементом науки та правової культурі. Розгляд тієї чи іншої правової системи в порівняльному плані, можливість поглянути на неї крізь призму інших правових систем дозволяють глибше розуміти ті явища й процеси, які відбуваються в певній правовій системі, більш ефективно, з

урахуванням позитивного зарубіжного досвіду, вирішувати існуючі проблеми, своєчасно вносити необхідні корективи до механізмів правового регулювання суспільних відносин в країні, а також до системи підготовки та перепідготовки юридичних кадрів.

Дослідження у сфері порівняльного правознавства мають сьогодні досить велике теоретичне і прикладне значення. Підвищення значення порівняльного правознавства в Україні обумовлюється потребою у формуванні власної української національної правової системи, яка відповідала б сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам, сприяла б приєднанню України до світових (передусім європейських) інтеграційних процесів.

Значення порівняльно-правових досліджень обумовлюється також тим, що вони дозволяють вийти за національні кордони своєї правової системи, глянути під особливим кутом зору на низку традиційних проблем юридичної науки та практики, розширити обрії юридичних пошуків, здійснити обмін правовою інформацією, науковими ідеями, враховувати як позитивний, так і негативний іноземний юридичний досвід.

Для юридичної науки використання порівняльного правознавства є особливо важливим. Відомо, що істина пізнається в порівнянні. Тому без порівняння неможливе з’ясування сутності будь-якого юридичного феномену. Порівняльне правознавство допомагає встановити, як вирішується та сама правова проблема в різних країнах, і, таким чином, сприяє вивченню національного права. Порівняльно-правовий аналіз здатний озброїти науковця ідеями та аргументами, які не можна отримати при знанні лише національного права. У даний час без врахування даних компаративістики загальнотеоретичні висновки не можуть претендувати на універсальний статус. У межах порівняльного правознавства аналізується й більшість проблем галузевих юридичних наук.

Порівняльному правознавству сьогодні належить ключове місце у навчальній програмі юридичної освітньої установи, адже порівняльне

правознавство є однією з навчальних дисциплін, що формують сучасне правове мислення. Без викладання порівняльного правознавства неможливо підготувати компетентних правників. Адже випускники будуть працювати в національній правовій системі, що входить в інтегрований світовий правовий простір і все більше відчуває на собі вплив іноземного права.

У нинішніх умовах зростає також практичного значення порівняльного правознавства. Так, воно суттєво допомагає в законотворчій діяльності. Законодавець активно використовує порівняльно-правові матеріали при формуванні законодавчої політики, при створенні окремих законодавчих актів, при удосконаленні законодавчої техніки. Враховуючи іноземний досвід, законодавець, з одного боку, виявляє та запозичує все те корисне, що виправдало себе за кордоном при вирішенні певної проблеми, а з другого боку - надає можливість урахувати негативні аспекти іноземного досвіду, попередити неефективність тих чи інших правових рішень. Наприклад, розроблювачі Цивільного кодексу України враховували багатий досвід іноземних цивільних і комерційних кодексів (наприклад, Цивільного кодексу Нідерландів, Німеччини, Росії), і це, безумовно, покращило його зміст.

У своїй практиці судді, використовуючи компаративістський науковий метод, заповнюють прогалини в праві, тлумачать норми права. Найактивніше звертається до порівняльного правознавства Конституційний Суд України, використовуючи іноземний правовий досвід при обґрунтуванні власних рішень.

Нарешті, у приватній юридичній практиці порівняльне правознавство допомагає юристам компетентно вирішувати проблеми, пов'язані з застосуванням іноземного права. Кількість цих проблем в останні роки зростає швидкими темпами.

Порівняльне правознавство є корисним і для міжнародного співробітництва. Воно сприяє гармонізації й уніфікації національних правових систем, його результати використовуються під час розробки

міжнародних конвенцій, рекомендаційних (модельних) документів, колізійних норм і типових договорів.

У результаті вивчення курсу студент повинен

Знати:

• основні юридичні поняття, категорії, що характеризують досліджувані головні тенденції розвитку правових систем сучасності, їх взаємодію та історичний розвиток;

• основні правові системи сучасності, специфіку їх функціонування та характерні риси;

• особливості теорій, концепцій, вчень, порівняльно-правових досліджень різних країн і народів світу;

• специфіку становлення вітчизняної думки в сфері порівняльного правознавства, у контексті загальносвітових досягнень у цій області знань;

• місце, особливості, можливі способи та напрямки оптимізації функціонування національної правової системи України серед загалу інших правових систем.

Вміти:

• самостійно формулювати визначення юридичних понять, визначати їх сутність та взаємозв’язки між ними;

• аналізувати основні закономірності виникнення, розвитку та сучасного функціонування правових систем, давати їм об’єктивну наукову інтерпретацію й оцінку, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей;

• вільно володіти поняттями і категоріями, що ввійшли в теоретико- методологічний арсенал загальнолюдської політичної і правової культури;

• здійснювати самостійний аналіз монографічних досліджень, публікацій у періодичних виданнях та інформації в мережі Інтернет щодо сутності і особливостей правових систем, можливих напрямків оптимізації їх функціонування;

• узагальнювати засвоєну інформацію та давати стислу характеристику сучасним право-, державотворчим процесам в Україні, пропонувати концептуальні шляхи оптимізації функціонування правової системи України.

2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ З ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарські заняття покликані допомогти студентам закріпити одержані знання та виявити свої творчі здібності.

Мета семінарського заняття полягає у тому щоб: по-перше, перевірити якість засвоєння студентами відповідної теми курсу на основі їхньої самостійної роботи з матеріалами лекції, основною та додатковою літературою, документами, нормативно-правовими актами та матеріалами юридичної практики. По-друге, сприяти формуванню творчого мислення студентів, допомогти їм оволодіти методикою самостійного засвоєння програмного матеріалу. По-третє, виробити у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки, ідеї про право, державу, не “прив’язуючись” до конспекту.

Найбільш раціональною системою підготовки до семінару є система, яка включає в себе такі елементи:

• своєчасне ознайомлення з темою семінару і питаннями плану;

• встановлення зв’язку даної теми з відповідними розділами програми курсу;

• перегляд власного конспекту лекцій;

• вивчення відповідної теми за підручником;

• опрацювання основної літератури, що рекомендується до теми семінарського заняття;

• аналіз документів, нормативно-правових актів, судової практики;

• опрацювання додаткової літератури;

• безпосередня підготовка до виступу на семінарі (складання плану, тез, конспекту виступу);

• запис незрозумілих питань, які слід з’ясувати на консультації чи семінарі;

• самоперевірка готовності до семінарського заняття, що включає в себе перевірку засвоєння основних понять і категорій, які вказані до кожного семінарського заняття; самоперевірку можуть здійснювати декілька студентів, ставлячи один одному запитання.

На основі систематизації й узагальнення всього вивченого матеріалу слід самостійно підготувати на кожне питання плану семінару розгорнені відповіді, які повинні включати:

1. план виступу із зазначеного питання (розгорнутий чи стислий) або тези відповіді;

2. визначення (дефініції) відповідних понять, розкриття їх сутності;

3. характеристик родових і видових властивостей державно-правових явищ, їх закономірностей, класифікацію (типологізацію);

4. посилання на рекомендовані до семінару джерела, літературу;

Основна частина відповіді на питання семінару повинна бути викладена

самостійно. Зачитувати дозволяється лише цитати з наукової та іншої літератури, документів, нормативно-правових актів, судової практики. Якість і рівень відповіді знижує бідність мови, неправильне вживання спеціальних термінів, неграмотна, нелогічна побудова речень, висловів, вживання русизмів.

План виступу на семінарі являє собою розкриття структури прочитаного підручника, монографії, їх розділів, глав та параграфів. Він не повинен механічно повторювати змісту самої роботи. Слід навчитись самостійно виділяти проблеми, питання, називати і розташовувати в логічній послідовності. Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття.

Тези - це не простий перелік проблем, а коротко сформульовані положення роботи без детального викладу доказів, принципів, міркувань автора твору.

Конспект - це стислий самостійний виклад основних думок автора в їх логічній послідовності з наведенням найважливіших положень. Зміст конспектування полягає в поділі книги чи окремих глав, параграфів на частини і їх короткий виклад у стислому вигляді своїми словами. Зміст сторінки, наприклад, може бути викладено в одному абзаці. А зміст глави - на двох сторінках при збереженні логічної послідовності. Писати треба зрозуміло, чітко, послідовно. Основні ідеї, висновки виділяти, підкреслюючи їх, беручи у рамку.

На семінарських заняттях викладач оцінює не тільки знання студентами основного змісту питання, яке вивчається, а і їх уміння вести конспект.

Під час підготовки до семінарських занять студентам слід раціонально використовувати навчальні посібники, монографії, словники, енциклопедії, наукові статті тощо.

Особлива вимога висувається щодо усвідомленого, сталого і ґрунтовного засвоєння теоретичних питань, основних понять теми, основних ознак, рис, властивостей, принципів, різновидів державно-правових явищ.

Передумовою вищезазначеного є систематичне виконання схематичних завдань, які подаються до кожного семінарського заняття.

У процесі вивчення курсу кожен студент мусить написати і захистити реферат, брати участь в обговоренні рефератів своїх колег.

Розпочинаючи вивчення курсу, студент обирає тему реферату, погоджує її з викладачем, одержує детальні рекомендації щодо добору та вивчення літератури, правил оформлення реферату.

Маючи на меті формування творчого мислення студентів, семінарське заняття передбачає обов’язкове письмове виконання практичних і теоретико- аналітичних завдань.

З метою вироблення у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки, ідеї про право, державу, не “прив’язуючись” до конспекту семінар передбачає обов’язкові виступи, дискусії, обговорення при розв’язанні проблемних питань.

Рівень досягнення цілей семінарських занять перевіряється викладачами шляхом:

1. заслуховування й оцінки змісту, форми виступів студентів з питань плану заняття;

2. заслуховування й обговорення запитань, що ставляться студентами впродовж семінару;

3. розв’язання практичних і теоретико-аналітичних завдань на основі обговорення запропонованих студентами відповідних творчих рішень;

4. систематичної перевірки конспектів семінарських занять студентів з письмово виконаними обов’язковими завданнями;

5. проведення загальних письмових контрольних робіт (модульного контролю).

2. ПОРЯДОК ОЦІНКИ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

Студенти, які набрали необхідну кількість балів (60) за результатами кредитно-модульної системи та бажають її підвищити, а також, студенти, які отримали відповідну кількість балів, необхідних для допуску(50) та не мають заборгованості з дисципліни, складають залік. Студенти, які за підсумками роботи не набрали необхідної кількості балів, або мають заборгованості допускаються до заліку після ліквідації заборгованостей з самостійної роботи та відпрацювання пропусків семінарських і лекційних занять.

Залік з порівняльного правознавства проводиться у відповідності до розкладу екзаменаційної сесії. Форма складання заліку - усна, а за

погодженням з викладачем письмово-усна: студенти пишуть відповіді на питання, а потім дають усні пояснення до них.

Для складання заліку студент відповідає на 3 основні питання та додатково на уточнюючі, причому для успішного складання мають бути надані відповіді не менш, чим на 2 основні питання.

Залік виставляється на підставі відповідності відповіді за кожним завданням певному комплексу критеріїв, а саме: рівень, обсяг та глибина знань; знання студентом дискусійних питань теорії; уміння обґрунтовувати власну позицію;

правильне використання і розуміння юридичних понять (термінів); уміння співвідносити теоретичні положення з практичними ситуаціями.

2. ТЕМАТИКА І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА ТА ЗАХІДНА ТРАДИЦІЯ ПРАВА

Семінарське заняття № 1 Тема. Предмет порівняльного правознавства Теоретичні питання:

1. Предмет порівняльного правознавства.

2. Об’єкт аналізу науки порівняльного правознавства.

3. Мета і функції порівняльного правознавства.

4. Формування ідей порівняльного правознавства.

5. Історія розвитку порівняльного правознавства як науки.

6. Загальноправові тенденції розвитку порівняльного правознавства.

Термінологічне завдання

Дайте визначення наступних понять: порівняльне правознавство,

порівняльне право, порівняльне законодавство, компаративізм, порівняльна юриспруденція, предмет порівняльного правознавства, порівняння, порівняльний метод, функції порівняльного правознавства, порівняльне державознавство, діахронне порівняння, синхронне порівняння, бінарне порівняння, мультипорівняння, внурішньосімейне порівняння, мікро-, мезо- та макропорівняння, нормативне порівняння, функціональне порівняння, змішане порівняння.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть три значення терміна “порівняльне правознавство”.

2. Сформулюйте, у чому полягає різниця в підходах щодо часу виникнення порівняльного правознавства?

3. Що є предметом порівняльного правознавства?

4. Перелічіть основні функції порівняльного правознавства.

5. Наведіть та обґрунтуйте зв’язки порівняльного правознавства з іншими юридичними науками.

6. У чому полягає значення порівняльного правознавства у науковій, освітянській і практичній сферах?

7. Наведіть приклади практичної користі надбань порівняльного правознавства для Української держави.

8. Які види досліджень здійснюються в межах порівняльного правознавства?

Теми рефератів

1. Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна.

2. Функціональне призначення порівняльного правознавства.

3. Порівняльне правознавство та інші гуманітарні і правові науки: співвідношення та взаємодія.

4. Методологічні засади порівняльно-правових досліджень.

5. Правова система - центральна категорія порівняльного правознавства.

Література:

Основна (обов’язкова): 1, 2, 3, 9, 11 Додаткова: 1, 4, 8, 19, 27, 28, 32

Періодичні видання:

1. Бабич, І. Виникнення та розвиток порівняльного правознавства як навчальної дисципліни / І. Бабич // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 4. - С. 141-144.

2. Бехруз, Х. Деякі теоретичні аспекти порівняльного правознавства / Х. Бехруз // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Одеса, 2003. - Т.2. - С.110-116.

3. Бигич, О. Л. Порівняльне правознавство: минуле та сучасне / О. Л. Бигич // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. - К., 2002. - Вип.2. - С.31-34.

4. Дришлюк, А. І. Роль порівняльного правознавства для вдосконалення цивільного законодавства України / А. І. Дришлюк // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса, 2002. - Вип. 16. - С.476-480.

5. Егоров, А. В. К истории понятия сравнительного правоведения / А. В. Егоров // Г осударство и право. - 2009. - № 3. - С. 91-96.

6. Каменський, Д. Порівняльно-правові дослідження принципу верховенства права: актуальність та перспективні напрямки / Д. Каменський // Українське право. - 2006. - № 1. - С. 336-342.

7. Капіца, Ю. М. Проведення порівняльних досліджень права України та Європейського Союзу: питання методології / Ю. М. Капіца // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 9. - С. 56-67.

8. Кресін, О. Розвиток методології порівняльного правознавства: історичний аспект / О. Кресін // Право України. - 2006. - № 2. - С.128-130.

9. Львова, О. Л. Міжнародне право як об'єкт порівняльного правознавства / О. Л. Львова // Часопис Київського університету права. - 2007. - № 3. - С. 13-18.

10. Тихомиров, О. Методологія юридичної компаративістики: Проблеми філософського осмислення / О. Тихомиров // Право України. - 2006. - № 2. - С.32-34.

Семінарське заняття № 2 Тема. Поняття типу і типології правових систем світу Теоретичні питання:

1. Поняття типу (родини) правової системи.

2. Принципи розподілу правових систем на родини.

3. Класифікація правових систем світу.