1 Типи уроків

Реалізація ідеї використання сукупності уроків, що включають найбільш характерні структурні елементи інших уроків, дозволила виявити і підтвердити доцільність виділення наступних 19 їх типів:

1. урок ознайомлення з новим матеріалом;

2. урок закріплення вивченого;

3. урок застосування знань і вмінь;

4. урок узагальнення та систематизації знань;

5. урок перевірки та корекції знань і умінь;

6. комбінований урок;

7. урок-лекція;

8. урок-семінар;

9. урок-залік;

10. урок-практикум;

11. урок-екскурсія;

12. урок-дискусія;

13. урок-консультація;

14. інтегрований урок;

15. театралізований урок;

16. урок-змагання;

17. урок з дидактичною грою;

18. урок - ділова гра;

19. урок - рольова гра;

Ці уроки називаємо уроками основних типів. Варто зазначити, що прояв даної системи уроків зовсім не пов'язане зі створенням ще однієї їх типології, а обумовлено необхідністю вирішення проблем, поставлених безпосередньо самими вчителями. Вони вільні у пошуку та виявленні такої

сукупності уроків, знання особливостей будови яких дозволяло б орієнтуватися в різноманітті конструйованих нині в практиці навчання уроків

і допомагало в їх творчої розробці. Саме в цьому і криється основне призначення системи уроків основних типів [1].

Структура уроку — це сукупність, послідовність та логічний зв'язок елементів, які становлять його модель. У процесі моделювання уроку того чи іншого типу має виявлятися творчість учителя. Проте разом з тим не слід забувати про дотримання логічної доцільної архітектури уроку певного типу[3].

2. Будова уроків основних типів

   1. Урок ознайомлення з новим матеріалом

Структура цього уроку визначається його основною дидактичною метою: введенням поняття, встановленням властивостей досліджуваних

_{# t t} с»

об'єктів, побудовою правил, алгоритмів і т.д. Його основні, етапи:

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності;

2. Підготовка до вивчення нового матеріалу через повторення і актуалізацію опорних знань;

3. Ознайомлення з новим матеріалом;

4. Первинне осмислення і закріплення зв'язків і відносин в об'єктах вивчення;

5. Постановка завдання додому;

6. Підведення підсумків уроку.

2. Урок закріплення вивченого

Основна дидактична мета його - формування певних умінь. Найбільш загальна структура уроку закріплення вивченого така:

1. Перевірка домашнього завдання, уточнення напрямів актуалізації матеріалу;

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчання;

3. Відтворення вивченого і його застосування в стандартних умовах;

4. Перенесення набутих знань та їх первинне застосування в нових або змінених умовах з метою формування умінь;

5. Підведення підсумків уроку;

6. Постановка домашнього завдання.

3. Урок застосування знань і умінь

У процесі застосування знань і умінь розрізняють такі основні ланки: відтворення і корекція необхідних знань і умінь; аналіз завдань і способів їх виконання; підготовка необхідного обладнання; самостійне виконання завдань; раціоналізація способів виконання завдань; зовнішній контроль і самоконтроль в процесі виконання завдань. Цим обумовлена можлива структура такого уроку:

1. Перевірка домашнього завдання;

2. Мотивація навчальної діяльності через усвідомлення учнями практичної значущості застосовуваних знань і умінь, повідомлення теми, мети і завдань уроку;

3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій при виконанні майбутніх завдань;

4. Самостійне виконання учнями завдань під контролем вчителя;

5. Узагальнення та систематизація результатів виконаних завдань;

6. Підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання.

4. Урок узагальнення та систематизації знань

На уроках узагальнення та систематизації знань виділяють найбільш загальні та суттєві поняття, закони і закономірності, основні теорії та провідні ідеї, встановлюють причинно-наслідкові та інші зв'язки і відносини між найважливішими явищами, процесами, подіями, засвоюють широкі категорії понять і їх систем і найбільш загальні закономірності.

Процес узагальнення та систематизації знань передбачає таку послідовність дій: від сприйняття, осмислення й узагальнення окремих фактів до формування понятті, їх категорій і систем, від них - до засвоєння більш складної системи знань: оволодіння основними теоріями і ведучими ідеями досліджуваного предмета. У зв'язку з цим, в уроці узагальнення і систематизації знань виділяють такі структурні елементи:

1. Постановка мети уроку і мотивація навчальної діяльності учнів;

2. Відтворення і корекція опорних знань

3. Повторення і аналіз основних фактів, подій, явищ;

4. Узагальнення та систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань;

5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань;

6. Підведення підсумків уроку.

5. Урок перевірки та корекції знань і умінь

Контроль і корекція знань і вмінь здійснюється на кожному уроці. Але після вивчення однієї або декількох підтем або тим вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань і умінь, і на його основі прийняти певні рішення щодо вдосконалення навчального процесу .

При визначенні структури уроку контролю та корекції, доцільно виходити з принципу поступового наростання рівня знань і умінь, тобто від рівня усвідомлення до репродуктивного і продуктивного (конструктивного) рівнів. При такому підході можлива наступна структура уроку:

1. Ознайомлення з метою і завданнями уроку, інструктаж учнів з організації роботи на уроці;

2. Перевірка знань учнями фактичного матеріалу та їх умінь розкривати елементарні зовнішні зв'язки в предметах і явищах;

3. Перевірка знань учнями основних понять, правил, законів і умінь пояснити їх сутність, аргументувати свої судження і наводити приклади;

4. Перевірка вмінь учнів самостійно застосовувати знання в стандартних умовах;

5. Перевірка вмінь учнів застосовувати знання в змінених, нестандартних умовах;

6. Підведення підсумків (на даному і наступних уроках).

6. Комбінований урок

Комбінований урок характеризується постановкою і досягненням кількох дидактичних цілей. їх численними комбінаціями визначаються різновиди комбінованих уроків. Традиційною є наступна структура комбінованого уроку:

1. Ознайомлення з темою уроку, постановка його цілей і завдань;

2. Перевірка домашнього завдання;

3. Перевірка знань і вмінь учнів з пройденого матеріалу;

4. Виклад нового матеріалу;

5. Первинне закріплення вивченого матеріалу;

6. Підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання.

Поряд з традиційною, на практиці навчання широко використовуються й інші види комбінованих уроків. Наприклад, комбінований урок, метою якого є перевірка раніше вивченого та ознайомлення з новим матеріалом, може мати таку структуру:

1. Перевірка виконання домашнього завдання;

2. Перевірка раніше засвоєних знань;

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку;

4. Виклад нового матеріалу;

5. Сприйняття та усвідомлення учнями нового матеріалу;

6. Осмислення, узагальнення і систематизація знань;

7. Постановка домашнього завдання.

Структура комбінованого уроку багато в чому дублюється і при конструюванні так званих модульних уроків. Вони характеризуються постановкою та досягненням кількох дидактичних цілей, але так, щоб урок відрізнявся завершеністю і самостійністю. Це виражається в тому, що структура модульного уроку, як правило, включає:

1. Мотиваційну бесіду (те, що називається організаційним моментом або введенням в тему уроку), що завершується постановкою інтегрує мети уроку;

2. вхідний контроль (перевірка домашнього завдання і повторення вивченого раніше);

3. роботу з новим матеріалом;

4. закріплення вивченого матеріалу;

5. завершальний контроль (перевірка засвоєного на уроці);

6. рефлексію.

Останнє пов'язано з самооцінками й судженнями учнів про роботу класу, групи, своєї діяльності на уроці; про те, яке склалося у кожного учня думка про урок і що їм хотілося б побажати [1].

7. Урок-лекція

Як правило, це уроки, на яких викладається значна частина теоретичного матеріалу досліджуваної теми.

Залежно від дидактичних завдань і логіки навчального матеріалу поширені ввідні, настановні, поточні та оглядові лекції. За характером

викладу і діяльності учнів лекція може бути інформаційною, пояснювальної, лекцією-бесідою і т. д.

Лекційна форма проведення уроків доцільна при:

1. Вивченні нового матеріалу, мало пов'язаного з раніше вивченим;

2. розгляді складного для самостійного вивчення матеріалу;

3. подачі інформації великими блоками, в плані реалізації теорії укрупнення дидактичних одиниць у навчанні;

4. застосуванні вивченого матеріалу при вирішенні практичних завдань. Структура лекції визначається вибором теми та мети уроку. Іншими

словами, лекція будується на поєднанні етапів уроку: організації; постановки мети й актуалізації знань; повідомленні знань вчителем і засвоєнні їх учнями; визначенні домашнього завдання. Наведемо можливий варіант структури уроку-лекції:

1. Створення проблемної ситуації при постановці теми, мети і завдань лекції;

2. її здатність при реалізації наміченого плану лекції;

3. Виділення опорних знань і умінь та їх оформлення за допомогою пам'ятки "Як конспектувати лекцію";

4. Відтворення учнями опорних знань і умінь за зразками конспектами, блок - конспектами, опорними конспектами і т.д.;

5. Застосування отриманих знань;

6. Узагальнення та систематизація вивченого;

7. Формування домашнього завдання постановкою питань для самоперевірки, повідомлення списку рекомендованої літератури та переліку завдань з підручника.

8. Урок-семінар

Семінари характеризуються, перш за все, двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним вивченням учнями програмного матеріалу і

обговоренням на уроці результатів їхньої пізнавальної діяльності. На них хлопці вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свої судження. Семінари сприяють розвитку пізнавальних і дослідні вмінь учнів, підвищенню культури спілкування [4].

Розрізняють уроки-семінари з навчальним завданням, джерелам отримання знань, формам їх проведення і т.д. У практиці навчання набули поширення семінари - розгорнуті бесіди, семінари-доповіді, реферати, творчі письмові роботи, коментоване читання, семінар-рішення завдань, семінар- диспут, семінар-конференція і т.д.

Зазначимо основні випадки, коли переважніше організовувати уроки у формі семінарів:

1. При вивченні нового матеріалу, якщо він доступний для самостійного опрацювання учнями;

2. Після проведення ввідних, настановних і поточних лекцій;

3. При узагальненні та систематизації знань і вмінь учнів з досліджуваної теми;

4. При проведенні уроків, присвячених різним методам вирішення завдань, виконання завдань та вправ і т.д.

9. Урок-залік

Однією з форм організації контролю знань, умінь і навичок учнів є урок-залік. Основна мета його полягає в діагностиці рівня засвоєння знань і умінь кожним учнем на певному етапі навчання. Позитивна відмітка за залік виставляється у випадку, якщо учень впорався з усіма завданнями, відповідними рівню обов'язкової підготовки з вивченого предмету. Якщо хоча б одне з таких завдань залишилося невиконаним, то, як правило, позитивна оцінка не виставляється. У цьому випадку залік підлягає

перездачі, причому учень може перездати не весь залік цілком, а тільки ті види завдань, з якими він не впорався [8].

Практикуються різні види заліків: поточний і тематичний, залік- практикум, диференційований залік, залік-екстерн і т.д. При їх проведенні використовуються різні форми організації діяльності вчителя та учнів: залік у формі іспиту, рингу, конвеєра громадського огляду знань, аукціону і т.д. Якщо учням попередньо повідомляють приблизний перелік завдань, що виносяться на залік, то його прийнято називати відкритим, в іншому випадку

• закритим. Частіше ж перевага віддається заліків відкритим з метою визначення результатів вивчення найбільш важливих тем навчального предмета.

10. Урок-практикум

Уроки-практикуми, крім вирішення своєї спеціальної завдання - посилення практичної спрямованості навчання, повинні бути тісним чином пов'язані з вивченим матеріалом, а також сприяти міцному, неформального його засвоєнню. Основною формою їх проведення є практичні та лабораторні роботи, на яких учні самостійно вправляються в практичному застосуванні засвоєних теоретичних знань і умінь.

Головне їх відмінність полягає в тому, що на лабораторних роботах домінуючою складовою є процес формування експериментальних умінь учнів, а на практичних роботах - конструктивних. Слід зазначити, що навчальний експеримент, як метод самостійного придбання знань учнями, хоча і має схожість з науковим експериментом, разом з тим відрізняється від нього постановкою мети, вже досягнутої наукою, але невідомої учням.

Розрізняють настановні, ілюстративні, тренувальні, дослідні, творчі та узагальнюючі уроки-практикуми. Основним же способом організації діяльності учнів на практикумах є групова форма роботи. При цьому кожна

група з двох-трьох чоловік виконує, як правило, відрізняється від інших практичну або лабораторну роботу.

Засобом управління навчальною діяльністю учнів при проведенні практикуму служить інструкція, яка за певними правилами послідовно встановлює дії учня.

Структура уроків-практикумів:

1. Повідомлення теми, мети і завдань практикуму;

2. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів;

3. Мотивація навчальної діяльності учнів;

4. Ознайомлення учнів з інструкцією;

5. Підбір необхідних дидактичних матеріалів, засобів навчання та обладнання;

6. Виконання роботи учнями під керівництвом вчителя;

7. Доставления звіту;

8. Обговорення і теоретична інтерпретація отриманих результатів роботи.

10. Урок-екскурсія

На уроки-екскурсії переносяться основні завдання навчальних екскурсій: збагачення знань учнів; встановлення зв'язку теорії з практикою, з життєвими явищами і процесами; розвиток творчих здібностей учнів, їх самостійності, організованості; виховання позитивного ставлення до навчання.

За змістом уроки-екскурсії поділяються на тематичні, охоплюють одну або декілька тем одного предмета, і комплексні, що базуються на змісті взаємопов'язаних тем двох або кількох навчальних предметів.

За часом проведення щодо досліджуваних тим розрізняють ввідні, супутні і заключні уроки-екскурсії [9].

Форма проведення уроків-екскурсій вельми різноманітна. Це і "прес- конференція" за участю представників підприємства, установи, музею тощо, і історичні екскурсії по досліджуваному предмету, і кіно-або теле-екскурсії, і урок узагальнюючого повторення по темі, розділу чи курсу у формі екскурсії та т.д.

Тим не менш, структурні елементи різних видів уроків-екскурсій є достатньою мірою певними. Наприклад, тематичний урок-екскурсія може мати наступну структуру:

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку;

2. Актуалізація опорних знань учнів;

3. Сприйняття особливостей екскурсійних об'єктів, первинне усвідомлення закладеної в них інформації;

4. Узагальнення та систематизація знань;

5. Підведення підсумків уроку і видача учням індивідуальних завдань.

10. Урок-дискусія

Основу уроків-дискусій складають розгляд і дослідження спірних питань, проблем, різних підходів при аргументації судженні, вирішенні завдань і т.д.

Розрізняють дискусії-діалоги, коли урок компонується навколо діалогу двох її головних учасників, групові дискусії, коли спірні питання вирішують у процесі групової роботи, а також масовий дискусії, коли в полеміці беруть участь всі учні класу.

При підготовці уроку-дискусії вчитель повинен чітко сформулювати завдання, що розкриває сутність проблеми і можливі шляхи її вирішення. У разі необхідності учасникам майбутній дискусії треба ознайомитися з додатковою літературою, заздалегідь відібраної та запропонованої вчителем.