46. Розкрийте багатство і розмаїття лірики Дмитра Павличка. Назвіть твори поета, покладені на музику („Два кольори”, „Лелеченьки”, „Коли ми йшли удвох з тобою”). Прочитайте поезію напам'ять.

Треба мати великий талант, щоб висловити незбагненне, найпотаємніше з почуттів! Для цього треба бути поетом від Бога. Саме таким є майстер українського поетичного слова Дмитро Павличко. У своїй інтимної ліриці він оспівав кохання як почуття, що гарантує вічну тривалість життя, невпинне оновлення всієї природи.  Багато віршів поета, пронизаних виразним ліричним струменем, було покладено на музику. Одна з найпопулярніших пісень, що стала вже народною, має символічну назву, - "Два кольори". У основі її - українська фольклорна традиція. Найпоширеніше в народній вишивці поєднання кольорів, червоного і чорного, символізує суть людського життя, єдність радості й туги, життя і смерті. Символізм цих кольорів часто використовує Павличко у своїй інтимній ліриці: збірках "Таємниця твого обличчя", "Гранослов", "Сонети поділь-ської осені", в циклі "Пахощі хвої". Червоне - то стигла пшениця, сонячний промінь, пульсуюча кров, правдива любов; чорне - туга, зрада, розлука.

Золотий колір хліба Павличко поширює на людське кохання, бо любов подібна до природи у своїй вічній молодості. Глибока душевна драма ліричного героя цієї поезії спричинена бездушністю його коханої. Чи може бути гармонія у стосунках людей з різними системами життєвих цінностей? Дівчині з її легковажністю, байдужістю, духовною порожнечею ніколи не зрозуміти моральних принципів юнака, не осягнути його благородної, красивої, вразливої душі, яка глибоко страждає від цієї дисгармонії.  Червоний колір іноді вплітається в художню канву творів про нерозділену любов. Митець здатний піднестися над власним болем, осягнути плинність життя з його турботами, стражданнями і увічнити прекрасну мить любові, яка, можливо, і становить сенс людського буття. 

Тема кохання у вірші "Весілля" поєднується з ідеєю спадкоємності духовних традицій нашого народу. Прекрасні витончені риси Павличка проступають в окремих творах поета, та все ж те дивовижне обличчя закрите ніжним серпанком вуалі... Бо ніколи не може бути до кінця осягнутою таємниця кохання. У любові душа знаходить повноту і радість життя, злітає до світлих висот духовності.

Твори, які покладені на музику: «Впали роси на покоси»,«Лелеченьки»,«Я стужився,  мила, за тобою...»,«За лiтами», «Два кольори», «Коли ми йшли удвох з тобою».

Поезія напам’ять «Два кольори»

Як я малим збирався навеснi Пiти у свiт незнаними шляхами,- Сорочку мати вишила менi червоними i чорними, Червоними i чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотнi, в душi моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя, Та я вертався на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття, Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. Менi вiйнула в очi сивина, Та я нiчого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.