- •Українська мова — національна мова українського народу. Питання періодизації.
- •Поняття літературної мови
- •Мовна норма та її соціальне значення
- •Фотнетка як розділ мовознавства. Одиниці фонетики.
- •Звуки мови, їх акустична й артикуляційна характеристика. Поняття фонеми. Співвідношення понять фонема і звук.
- •Система голосних фонем сучасної української літературної мови. Класифікація голосних.
- •Система приголосних фонем сучасної української літературної мови.
Система голосних фонем сучасної української літературної мови. Класифікація голосних.
У СУЛМ є шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і] та кілька модифікацій їх, що виявляються в потоці мовлення.
В основі лежить тон (голос), що виникає унаслідок гармонійного коливання голосових зв’язок.
При вимові на шляху повітря не виникає перешкод. Повітря виходить вільно.
При вимові слабо напружений мовленнєвий апарат
Є складотворними
Найвища роль належить язикові (вертикальний і горизонтальний рух змінює форму ротової порожнини і тим самим якість голосу звуку).
Залежно від положення язика в у ротовій порожнині голосні класифікуються:
За місцем артикуляції (горизонтальний рух язика) – голосні переднього, середнього і заднього ряду.
За ступенем підняття спинки язика до піднебіння:
Високого – і, у.
Високо-середнього – и.
Середнього – е, о.
Низького – а.
За участю губ виділяють:
Огублені (лабіалізовані) – [о], [у]
Не огублені (не лабіалізовані) - [а], [е], [и], [і].
Класифікуючи голосні української мови, можна помітити ще кілька їх особливостей.
По-перше, голосний [і] вживається виключно після м’яких чи пом’якшених приголосних, голосний [и] – тільки після твердих приголосних. Стосовно голосних [у], [о], [а], [е], то вони протиставляються названим, оскільки вживаються і після тердих, і після м’яких приголосних. По-друге, голосні [у], [а] й переважно [і] не змінюють своєї якості в слабкій позиції. Інші ж голосні у потоці мовлення можуть модифікуватися, тобто дещо змінюватися, наближаючись у вимові до інших голосних.
По-третє, голосні, що вживаються як після твердих, так і після м’яких приголосних, можуть різнитися між собою також артикуляційними особливостями.
Система приголосних фонем сучасної української літературної мови.
Приголосними виступають звуки, основою яких є шуми, утворювані при походженні і доланні струменем видихуваного повітря різних перепон.
Таким чином, приголосні відрізняються від голосних своїми акустичними і анатомо-фізіологічними особливостями.
У сучасній українській мові 32 приголосних фонем.
В їх основі здебільшого лежить шум з невеликою кількістю голосу, бо виникають внаслідок не періодичного коливання голосових зв’язок.
При вимові пасивного і активного мовлення органи зближають повітряні органи. Повітряний струм долає перешкоду, у наслідок чого шум посилюється
При вимові напруження мовленнєвого апарату сильніше й чітко локалізоване в тих органах, що збігаються.
Не складотворчі
Важливу роль відіграє глотка, зуби, язик, губи, носова порожнина
Приголосні укр.. мови класифікуються за 5-ма ознаками:
За участі голосу і шуму (переважає голос над шумом):
Сонорні – при вимові голос переважає над шумом – в, л, л’, м, м’, р, р’, й, н, н’.
Шумні – шум над голосом –
Дзвінкі – шум