с.р. з зарубіжної

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Самостійна робота на тему:

Романтична іронія в оповіданні Г. Мелвілла «Веранда»

Студентки 1 курсу

Факультету сходознавства

Групи Птур 12-14

Ковтонюк Олени Юріївни

Викладач: Біляшевич Р.З.

Київ - 2015

План

1. Вступ

2. Романтична іронія в оповіданні Мелвілла «Веранда»

3. Зв’язок романтичної іронії з темою романтичного двосвіття

4. Двосвіття у тексті Мелвілла

5. Висновок

1. Вступ

Романтична іронія як особливе естетичне явище, вперше набула визнання в творчості Фрідріха Шлегеля. Взагалі термін означає у перекладі з грецької «удавання». Іронічним з давніх часів називали заперечення або осміяння, що награно вдягається у форму згоди або схвалення. Іронія – це вид комічного, коли смішне (на відміну від гумору) ховається під маскою серйозного і таїть в собі відчуття переважності або скептизму.

Німецький романтик Ф. Шлегель пояснює що таке іронія: «Ирония есть ясное сознание вечной оживленности, хаоса в бесконечном его богатстве».

Вимоги, що пред'являються романтичної іронією, ясні. Вона проти «фактів» в їх відособленості, проти площинного розгляду світу, і вона ж проти натхнення, проти ентузіазму, що є не здатним для себе завоювати якесь місце в конкретній практиці людський. Суть іронії в тому, щоб не було напівжиття на одній стороні і напівжиття на інший. Романтична іронія трактує світ з можливостей – двосвіття.

Г. В.Ф.Гегель вважав іронію романтиків суб'єктивною грою свідомості.

2. Романтична іронія в оповіданні Мелвілла «Веранда»

Романтична іронія у творі виявляєтьсяу ставленні головного героя до буття денного, у його світобаченні та придуманих ним ілюзіях.

В першу чергу, романтична іронія прявляється у творі коли головний герой потрапляє до будинку Маріанни він зрозумів, що її життя не є таким яскравим та цікавим, як він собі уявляв, і тим самим він переосмислює всю цінність людського буття і свої уявлення про прекрасне... Тут прослідовується двосвіття: герой усвідомлює, що світ Маріани (світ Фей) і його видуманий світ не є настільки прекрасним, як йому здавалось раніше, живучи в ілюзіях і мріях.

Характерний для романтичної естетики образ «чарівного вікна» у творі, наочно втілює ідею двосвіття: уявлений вдалечині світ сприймається як романтичний ідеал, а простір, що знаходиться з внутрішнього боку вікна, - це звичайний побутовий, бюргерський світ, який романтичний герой прагне уникнути, звернувши свій погляд у прекрасну далечину, яку обрамлює рама вікна.

Оповідання «Веранда» головним чином є роздумом про принципи художнього осягнення дійсності. Важливо взяти до уваги той факт, що іронічна позиція постала не лише суто у теоретичній площині, а являла собою певний спосіб існування, спосіб ставлення до світу.

3. Зв’язок романтичної іронії з темою романтичного двосвіття

Романтичне двосвіття — це невідповідність між внутрішнім та зовнішнім світами людини.

Свобода була незаперечною цінністю для всіх поколінь романтиків. Велика Французька революція показала велич людського духу, натхненного чуттям власної незалежності від тисячолітніх авторитетів. Але вона показала незатребуваність самостійності для широких мас, для яких свобода обернулася розрухою, голодом, втратою звичних умов життя. Так у філософії німецького романтизму зароджується думка про існування двох світів – матеріального і духовного – яка пізніше виллється в ідею двосвіття.

Іронія знімає всі умовності, дозволяючи творцеві стати над будь-якою предметністю, здобути абсолютну свободу, запорукою якої є стан іронічної грайливості, що приносить іроніку вище задоволення, позаяк він не шукає ані щонайвищої мети, ані якогось кінечного результату.

принцип насолоди сам себе знищує, він призводить до тяжкої внутрішньої депресії. Це можна назвати свого роду меланхолією, у романтиків – це стан томління, предметом якого був світ довершеної краси. «Томління у його початковій формі – це невизначений безкінечний потяг, невизначена діяльність, що поширюється в усі боки і у всіх напрямках у безкінечність. Томління – це невизначена схильність до чогось»

.

3. Двосвіття у тексті Мелвілла

Характерний для німецьких романтиків принцип двосвіття і романтичної життєтворчості яскраво розкривається на прикладі творчої долі самого автора.

Батько Мелвіла був комерсантом. Мати — голландка за походженням, з багатої родини Дитинство Мелвіла минуло у великому домі, у достатку, навчався він у привілейованій школі. Несподівана смерть батька у 1832 році змусила Мелвіла, котрий не бажав обтяжувати близьких, розпочати самостійне життя. Він працював на багатьох роботах, також довгий час від пропрацював в морі, а також стала натхненням для більшості його робіт. Тяжка робота відкрила для автора іншу сторону життя.З безтурботного життя, він потрапив у самостійне життя.

3. Висновок

Життям потрібно насолоджуватися як чудовим вином, ковток за ковтком, з перепочинком. Навіть найкраще вино втрачає для нас усяку красу, ми перестаємо його цінувати, коли п'ємо як воду. (Людвіг Андреас Фейєрбах)

Виходячи з прочитаного тексту, я прийшла до висновку, що наше життя – це неповторне, безцінне наше буття в ньому.

Кожна людина має свій шлях у житті, шлях радостей і печалей, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. Кожен з нас є автором власного життя і всі проблеми та кордони є тільки у нашій голові. Усі ми прагнемо до кращого життя, іноді будуючи собі марні ілюзії, які не дозволяють нам насолоджуватись і сприймати найкращі моменти нашого життя. Тому, цей текст вчить нас саме жити реальним життям і насолоджуватись найпростішими речами, без двосвіття. Таким чином ми і отримаємо від життя все найкраще і неповторне.