7.Загальна характеристика та систематизація продукції підприємств.

Продукт – це матеріалізований результат діяльності підприємства, що характеризує новостворену вартість та перетворення сировини в товар, який пройшов передбачені технологією стадії виробничого циклу. Систематизація продукції підприємства:1)за економічним призначенням (продукція виробничого призначення; товари широкого вжитку);2)за терміном використання (тривалого використання; поточного використання). Систематизація послуг: фінансові; торговельно-посередницькі; правові, інформаційні; побутові; житлово-комунальні; інженерно-технічні; соціально-культурні; транспортні. Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачене планом виробництва продукції. За степенем деталізації: 1)розгорнута(докладний перелік усіх видів продукції за типами, марками, профілями); 2)групова (однорідні групи з єдиною назвою); 3)зведена(найбільш окруплений перелік продукції за яким визначаються основні напрямки економічного розвитку).

8.Методи вимірювання кількісних та якісних показників,що характеризують вироблену підприємством продукцію.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби відповідно до свого призначення та вимог, що ставляться до неї. Рівень якості – кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення потреб споживачів. Показники якості продукції : 1)прямі (1) диференційовані,які поділяються на одиничні (характеризують будь-яку одну властивість одиниці продукції); та комплексні (відображають декілька властивостей одиниці продукції одночасно); 2)узагальнені: співвідношення сертифікованої і несертифікованої продукції; питома вага нової продукції в загальному її обсязі; питома вага продукції вищої категорії якості;питома вага продукції, що відповідає міжнародним стандартам.); 2)непрямі(відображають наявність неякісної продукції та штрафних).

9.Конкурентоспроможність продукції , методологія її оцінки.

Під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти сукупність властивостей продукту потенційно чи реально задовольняти відповідні потреби краще, ніж аналогічний продукт, представлений на ринку. Складові конкурентоспроможності продукту: якість; ціна і витрати на виготовлення та реалізацію; експлуатаційні, сервісні витрати, гарантійний термін експлуатації.

10.Стандартизація та сертифікація продукції(послуг) підприємства. Державна політика у сфері управління якістю продукції .

Стандартизація – діяльність, що полягає у становленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі й сприянню науково-технічного співробітництва. Розрізняють міжнародну, регіональну та національну стандартизації: 1)міжнародна(стандартизація проводиться на міжнародному рівні, участь у якому відкрита для відповідних органів усіх країн); 2)регіональна(стандартизація проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якому відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору); 3)національна(стандартизація проводиться на рівні однієї країни). Принципи державної політики у сфері стандартизації: доступність стандартів та інформації щодо них для користувачів; відповідність стандартів законодавству; адаптація до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки; пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів; дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації; участь у міжнародній (регіональній) стандартизації; відкритість та прозорість процедур розробленні і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників; забезпечення участі фізичних та юридичних осіб у розробленні стандартів і вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств. Сертифікація – це система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг. Види: 1)обов’язкова(здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами охоплює перевірку і випробування продукції для подальшого визнання характеристик і здійснення технічного нагляду);2)добровільна (на відповідну продукцію вимоги, які не є обов’язковими у межах держави). Державна політика у сфері управління якістю ґрунтується на таких принципах: орієнтація на споживача; провідна роль керівництва підприємств у вирішенні питань якості; залучення працівників підприємств до процесів управління якістю; процес ний підхід до управління ресурсами і діяльністю підприємств; системний підхід до управління діяльністю підприємств; постійне навчання працівників, упровадження інновацій, удосконалення виробничих процесів; розвиток партнерських стосунків із постачальниками. Завдання державної політики у сфері управління якістю полягає у створенні необхідних правових, економічних, організаційних умов для: виробництва якісної продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках; задоволення попиту на безпечну та якісну продукцію; збере5ження та відновлення безпеки довкілля; збільшення доходів бюджету за рахунок інтенсифікації розвитку економіки; зростання зайнятості та підвищення життєвого рівня громадян; піднесення авторитету країни у світовому співтоваристві, забезпечення стабільного розвитку її економіки та посилення обороноздатності.