шпори облік

14.Загальна характеристика оборотних і необоротних активів. Активи - об’єкти,що відповідають 3 ознакам: 1) зявляються в результаті минулих подій, 2) контролюються під-вом, 3) використання цього обєкту в майбутньому призведе до ек вигод. АКТИВИ поділяються на  1.необоротні активи- сук-сть майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі госп діяльності підп.-ва, тобто це всі ті активи, що не є оборотними [осн засоби(зем ділянки,будинки, обладнання, транспорт, інвентар); нематер активи(права на корист майном,прир рес, авторські права, комп програми, інф база); ін необорот матер активи(бібл фонди, довгостр інвест, купівля акцій]; 2. оборотні активи – те, що переносить свою вартість на продукцію протягом 1 циклу [грошові кошти(каса, рах в банках, поточ фін інвест); запаси(вир запаси, незаверш вир-во, МШП, товари, готов прод, напівфабр); деб заборгованість(з підзвіт осоьами, за претенз, за виданими авансами,за відшкод завд збитків, за позиками членів кред спілок)]; 3. витрати майбутніх періодів- витрати, які мали місце в поточному періоді, але виникнуть лише у наступних (витрати з освоєння вир-ва нових видів продукції.)

18. Суть методу бухгалтерського обліку.Елементи методу бухобліку. Метод БО-сукупність методичних способів і прийомів, за допомогою яких госп діяльність підп-ва відображається в обліку. Методи бувають: 1)загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація); 2)спеціальні: 1.первинні а)документація (спосіб первинного спостереження і відображення госп операцій у первинних бухгалт документах рахунках, накладних, чеках, ордерах),б)інвентаризація ( метод підтвердження достовірності даних БО, що проводиться шляхом опису, підрахунку, виміру, зважування ц оцінки всіх залишків засобів і коштів у натур виразі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна на певну дату і зіставлення їх з відповідними даними БО), в)оцінка (спосіб грош вимірювання об’єктів БО, за допомогою чого натут і трудові вимірники госп засобів перераховують у вартісні), г)калькуляція (метод обчислення собівартості виготовленої продукції або виконаних робіт, наданих послуг шляхом визначення і розподілу витрат, які належать до об’єкта калькулювання);2.вторинні: а)система рахунків ( спосіб поточного групування і обліку наявності та використання активів, зобов’язань і капіталу), б)подвійний запис (метод відображення госп операції на рахунках, що полягає у подвійному відображенні в БО кожної госп операції в одній і тій самій сумі);3.підсумкові -балансова звітність (метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період).

19.Сутність документації, її значення.Документація – 1. - це метод. прийом БО, що полягає у суцільному, безупинному відображенні об’єктів БО за допомогою документації 2. - спосіб оформлення госп операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за госп операціями як неодмінна умова відображення їх в обліку. Роль бух документації: 1. дає уявлення про факт стан госп засобів та їхні зміни 2. забезп прогнозованість у роботі підп-ва, контроль за наявністю та рухом госп засобів 3. є правовим свідченням госп операцій, що здійснюються 4. викор також для ревізії, контролю, аналізу госп діяльності, аудиту, розроблення проектів управлінських рішень.Бух.документ – це письмове свідотство, що: підтверджує факт здійснення госп.операції; надають право на здійснення; встановлюють матер відп-сть: первинні( скл під час виконання госп операції чи одразу після її завершення), зведені (скл на підставі кілької первинних док для отримання узагальнених даних). Записи в Бо здій на основі бух док при наявності реквізитів –  показники, які містяться в док-нті і хар-ть госп.операцію: обов’язкові(назва під-ва, назва док-нта, номер док-нта, код форми, дата, зміст госп.опер-ії, вимірники, підпис посадових осіб), необов’язкові. Вимоги до оформ-ня докум-в: 1.чіткі записи; 2.виправлення здійсненні бух.методами, проте в грош ( банківських) документах виправлення не допуск; 3.виправлення засвідчуються підписами посадових осіб які склали док-нт; 4. своєчасність складання; 5.достовірність показників; 6.правильність офор-ня; 7.заповнення всіх реквізитів. Уніфікація бух док – розроблення єдиних форм документів для оформлення однотипних госп операцій. Стандартизація – установлення бланків однотипних документів однокового найраціон розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

20.Вимоги щодо складання первинних документів. Документ складається з реквізитів. Реквізити - показники, що містяться у док і хар-ть операці). Вимоги до док: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення. Обовязкові: назва під-ва, від імені якого складено док; назва док-у, його номер, код форми; дата складання; зміст господ операції, її вимірники, підписи посод-х осіб, що відпов за правильність оформл. В зал від ситуації, можуть викор додаткові рекв. При викор-ні обчисл техніки рекв-ти можуть бути зафіксовані у вигл. спец. кодів (при умови надання їм юридичної сили). Первинні док. повинні складатись у момент складання госп. опер. (чи безпосередньо після її завершення). Док-ми складають на бланках типових форм, які утверджуються Мінфіном і Держкомстатом України, бланки спеціалізованих форм - міністерствами і відомствами. Без помарок, чітко, розбірливо... Вільні строки прокресл. Помилки виправляють коректуючим способом: неправильний текст закр тонкою рискою, зверху - правильний запис. Потрібен надпис «виправлено» + підписи тих, хто підписав док, +дата виправлення. +підпис оговорки (застереженн) тим, хто її зробив. В касових і банківських док ніякі випр не допуск. Якщо помилка у бланку суворого обліку - виписується новий, а старий перекресленим чи надрізаним зберіг до наступн перевірки. Відповідальні за складання ті, хто підписав.

23. Оцінка як система вартісного виміру.Сутність калькуляції в бухобліку. Бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню. З цією метою використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка та калькуляція.

Калькуляцію часто вважають частиною оцінки, способом оцінки, пов'язують її рамки тільки з визначенням собівартості продукції. Бухгалтерський облік правильно характеризувати як такий, якому обов'язково властиве вартісне вимірювання, що передбачає використання грошового вимірника.

Під вимірюванням, або оцінкою, слід розуміти привласнення числових значень об'єктам і подіям за визначеними параметрами. Оцінка включає три елементи: об'єкт або подію; належну до кількісної оцінки властивість (якість, ознаку, характеристику); шкалу виміру або сукупність одиниць виразу властивості.

Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення, а калькуляція— спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови. В основу оцінки господарських засобів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни.

Суть калькулювання як елементу методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробі і витрат на реалізацію. Отже, калькулювання являє собою процес оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації.

15. Вкладений капітал.Капітал отриманий за результатами діяльності підприямства

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.

Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм), тобто від майбутніх, відкладених витрат.

     Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Вкладений капітал включає такі елементи:

  зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

  додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

  нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

  резервний капітал;

  інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін.

16.Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців. До довгострокових зобов’язань належать: 1.довгострокові кредити банків; 2.інші довгострокові фінансові зобов’язання; 3.відстрочені податкові зобов’язання; 4.інші довгострокові зобов’язання.Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань відносяться: 1.короткострокові кредити банків; 2.поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; 3.короткострокові векселі видані; 4.кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; 5.поточна заборгованість за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов’язання. Доходи майбутніх періодів – це доходи, які отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнаються як особливий вид зобов’язань. Особливим видом зобов’язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного строку та суми погашення на дату балансу. Оцінка забезпечень здійснюється на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень як правило обмежується 12 місяцями – наприкінці року невикористані забезпечення коригуються шляхом донарахування.

17. Загальна характеристика процесів придбання, виробництва та реалізації як об єктів бухгалтерського обліку. Об'єктами господарського обліку є майно організації, її зобов'язання й господарські операції, здійснювані у процесі фінансово-господарську діяльність. Господарські процеси, як об'єкти бухгалтерського обліку складаються з процесів: придбання (заготівлі) матеріалів, коштів виробництва, найму робочої сили в, виробництва та реалізації (продажу).

Основними господарськими процесами організації є постачання, виробництво і реалізація продукції. У процесі заготівлі купуються матеріальніих цінності, кошти та інше для процесу виробництва. У процесі виробництва витрачаються оборотні кошти, зношуються кошти, нараховується оплата праці працівникам, випускають продукцію. У процесі реалізації продукції організація отримує грошову виручку від покупців, замовників.

Результатом процесу заготівлі і виробництва може бути економія чи перевитрата коштів, а процесу реалізації - дохід (прибуток) чи збиток. Ці процеси складаються із окремих господарських операцій, змістом якого є рух майна, і зобов'язань, тобто, кругообіг капіталу.

Оборот засобів у господарських процесах нескінченний. Отже, у кожному з господарських процесів відбувається зміна однієї форми вартості майна в іншу.

22.Перевірка та опрацювання первинних документів в бухгалтерському обліку. Опрацювання бухгалтерських документів - це ряд процедур, які передбачають послідовне здійснення: перевірки, розцінки, групування і контирування.

Перевірка здійснюється за формою, змістом і арифметичними розрахунками:

o за формою - формальна перевірка заповнення всіх реквізитів, відповідності стандарту і формі документа, своєчасності складення документа і подання до бухгалтерії;

o за змістом - змістовна перевірка правильності відображення господарської операції, її відповідність законодавчим та нормативним вимогам, інтересам власника чи підприємства;

o за арифметичними розрахунками - перевірка відповідності і правильності проставлених цін і тарифів, розрахованих сум і підсумків.

Розцінка (таксування) документів полягає у проставленні у відповідних графах документа ціни і суми, тобто переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий. Ця операція характерна для документів, якими оформлюють рух матеріальних цінностей (вимоги-накладні, лімітно-забірні карти тощо).

Групування документів полягає в об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи з метою підготовки зведених даних (за складами, цехами, замовленнями, касами тощо). Групування є систематичним, хронологічним або комбінованим.

Контирування передбачає зазначення у первинних або зведених документах (відомостях) бухгалтерської проводки.

Для зберігання документів призначені архіви. Розрізняють поточні та постійні архіви. Зберігання документів відіграє значну роль у справі правильної постановки бухгалтерського обліку. Раціональна система зберігання забезпечує не лише цілісність у зберіганні документів протягом встановлених законом термінів, а й можливість користування ними у будь-який момент для отримання різноманітних довідок.

Вилучення первинних документів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи.