Вісник Кримінологічної асоціації №6

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

спецслужб» (Київ, 24 квітня 2013 року) [Електронний ресурс] / Служба безпеки України. Режим доступу: http://ssu.kmu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=117284.

9.Закон України від 16.01.2014 р. № 721-VII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» // Голос України. – 21.01.2014 р. – № 10.

10.Закон України від 28.01.2014 р. № 732-VII «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» // Голос України. – 01.02.2014 р. – № 19.

11.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III [Електронний ресурс] / Верховна Рада України : Законодавство. – 28.02.2014 р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

12.Зинченко Н. И. Обеспечение безопасности личности, общества и государства: концептуально-теоретический аспект /

Н.И. Зинченко // Социально-гуманитарное знание. – 2006. – № 6. – С. 175 – 188.

13.Азаров Д. C. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Д. C. Азаров. – К., 2002. – 246 с.

14.Васильєв А. А. Особливості кваліфікації злочинів у сфері використання ЕОМ (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку / А. А. Васильєв, Д. В. Пашнєв // Вісник Кримінологічної асоціації України : збірник наукових праць [редкол. Л. М. Давиденко, Т. А. Денисова, О. М. Джужа та ін.]. – Х. : Золота миля, 2013. – С. 34–42.

15.Айков Д. Компьютерные преступления. Руководство по борьбе с компьютерными преступлениями: Пер. с англ. / Айков Д., Сейгер К., Фонсторх У. – М. : Мир, 1999. – 351 с.

16.Уголовный кодекс Голландии / [науч. ред. докт. юрид. наук, заслуж. деятель науки РФ, проф. Б. В. Волженкин ; пер. с англ. И. В. Мироновой] – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 510 с. – (Законодательство зарубежных стран).

17.Уголовный кодекс Республики Польша / [науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А. И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф.

Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А. И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э. А. Саркисовой ; пер. с польск. Д. А. Барилович]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с. – (Законодательство зарубежных стран).

В статье выявлена разная общественная опасность посягательств на информационную безопасность на разных ее уров-

нях в соответствии с объектом (государство, общество, чело-

81

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

век). Обоснована необходимость специальной уголовной ответственности за общественно опасные посягательства на инфор- мационно-телекоммуникационные системы общественного и государственного значения (объекты критической информаци-

онной инфраструктуры).

Ключевые слова: уголовная ответственность, компьютерное преступление, критическая информационная инфраструктура

The different public danger of infringements on information security at its different levels, in accordance to object (state, society, people) is revealed in the article. The necessity of a special criminal liability for social and dangerous infringement on the telecommunication system of public and state importance (the objects of critical information infrastructure) is substantiated.

Key words: criminal liability, computer crime, critical information infrastructure.

Стаття надійшла до редакції 03.03.2014

Северин Оксана Олександрівна,

кандидат юридичних наук

(Харківський національний університет внутрішніх справ)

УДК 343.846

ДО ПИТАННЯ ДОСТРОКОВОГО ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Статтю присвячено дослідженню питання щодо вимог та умов

погашення та зняття судимості неповнолітніх, передбачених Кримінальним кодексом України; запропоновано шляхи його удосконалення.

Ключові слова: неповнолітній, судимість, її погашення, зняття.

Важливим атрибутом демократизації українського соціуму виступає вдосконалення підходів до вивчення проблем призначення, виконання і відбування покарань, питань погашення та зняття судимості. Не менш актуальними вони є і щодо неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх завжди викликала підвищену увагу, оскільки порушення ними кримінального закону свідчать про існуючі недоліки виховання, відсутність умов для включення молоді в життєдіяльність суспільства,

82	© Северин О. О., 2014

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

проблеми гармонійного розвитку держави.

Поряд із загальними положеннями, Кримінальний кодекс 2001 р. [1] передбачає певні особливості кримінальної відповідальності, покарання, звільнення від його відбування, погашення та зняття судимості стосовно неповнолітніх.

Новий Кримінальний кодекс України, виділяючи окремий розділ про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, передбачає в межах цього розділу особливості застосування кримінальних покарань до неповнолітніх правопорушників. В літературі наголошується, що поява в новому Кримінальному кодексі окремого розділу, присвяченого неповнолітнім як спеціальному суб’єкту кримінального права, розглядається як перший крупний, кодифікаційно закріплений крок на шляху становлення ювенальної юстиції [2, с. 34]. Ці особливості не протиставляються загальним інститутам відповідальності і покарання, а деталізують щодо неповнолітніх зміст та межі загальних інститутів, виходячи з реальних особистих особливостей неповнолітніх. Законодавець визнає, що неповнолітній – це правопорушник особливого роду, який потребує не тільки примусового впливу, а й захисту з боку суспільства та держави. У зв’язку з цим, питання кримінальної відповідальності неповнолітніх коригується низкою спеціальних норм [3, с. 25; 4, с. 44-45].

Норми, які спрямовані на забезпечення охорони нормального фізичного й психічного розвитку неповнолітніх, поміщені в ряді статей Загальної частини КК України. До них відносяться ті, які: регламентують вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК України); передбачають як пом’якшуючу покарання обставину вчинення злочину неповнолітнім (п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України), а обтяжуючі покарання – вчинення злочину щодо малолітнього (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України) або з використанням малолітнього (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК України). В Особливій частині КК України є принаймні 45 норм, якими передбачене посилення відповідальності за злочини щодо неповнолітніх, та якими спеціально встановлюється караність посягань щодо них.

Разом із посиленням кримінально-правового захисту неповнолітніх, закон встановлює певні особливості притягнення неповнолітніх до відповідальності та звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування, погашення та зняття судимості. Такі норми

83

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

об’єднані у розділі XV Загальної частини КК України «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх», де зосереджені лише норми, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх.

Необхідність спеціальних норм про відповідальність неповнолітніх за діяння, передбачені кримінальним законом, обумовлена принципами справедливості й гуманізму, економії кримінальної репресії. Саме тому законодавець встановлює для неповнолітніх обмеження щодо суворості видів і розмірів покарань; передбачає більш широкі, ніж до повнолітніх, умови звільнення від кримінальної відповідальності; регламентують більш м'які вимоги для звільнення від кримінального покарання, погашення та зняття судимості.

Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані статтями розділу XV Загальної частини КК України, то при розгляді справ неповнолітніх слід керуватися положеннями, викладеними в інших розділах КК України.

З усіх видів покарань, передбачених КК України, до неповнолітніх можуть бути застосовані лише ті, які прямо вказані у ст. 98 КК України.

У тих випадках, коли покарання, які за законом не можуть бути призначені неповнолітньому, передбачені санкцією статті Особливої частини КК України про злочин, за який засуджується така особа, суд їх не призначає, а натомість обирає покарання з інших, які названі у ст. 98 КК України.

В окресленому контексті актуалізується важливість вивчення правової природи та ефективності покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов’язаних з позбавленням волі.

Вирішенню проблеми виховного впливу на неповнолітніх правопорушників присвячено багато наукових праць О. В. Бакаєва, І. Г. Богатирьова, В. М. Бурдіна, Ю. А. Кашуби, С. Н. Пономарьова, В. І. Селіверстова, В. М. Трубникова, А. О. Ярового та ін. Проте, в сучасному законодавстві існує ще значна кількість недоліків і прогалин стосовно кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Однією з таких прогалин є питання зняття судимості неповнолітніх.

Як відомо, судимість – це особливе правове становище особи, яке виникає внаслідок засудження її за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, і тягне певні несприятливі

84

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

для засудженого кримінально-правові та загально-правові наслідки [5, с. 347]. Її наявність без сумніву впливає на статус неповнолітнього. Отже, її погашення або зняття має суттєве значення для подальшого нормального розвитку неповнолітнього, для забезпечення його прав та законних інтересів.

Питанню погашення та зняття судимості присвячені ст.ст. 8891КК України (щодо повнолітніх) та ст. 108 КК (щодо неповнолітніх). А саме, ст. 89 КК передбачає, що вважаються такими, що не мають судимості:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 Кримінального кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3)особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4)особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5)особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6)особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони

85

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7)особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8)особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9)особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Ст. 91 КК передбачає порядок і умови дострокового зняття судимості:

«1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

2.Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу...» [1].

Щодо неповнолітніх, то чинна редакція ст.108 КК передбачає наступне:

«1. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2.Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1)засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2)засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3)засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4)засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

86

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

3. Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті».

Не важко помітити, що, на відміну від дострокового зняття судимості щодо повнолітніх, дострокове зняття судимості щодо осіб, які до досягнення 18-річного віку вчинили злочин невеликої та середньої тяжкості, законом не передбачено. Зрозуміло, що тривалість за вчинення таких злочинів і так невелика, але відсутність можливості достроково зняти судимість певною мірою обмежує права та законні інтереси осіб.

Отже, зважаючи на викладене вище, вважається доцільним викласти ч.3 ст. 108 КК України у такій редакції:

«3. Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті».

Список використаних джерел:

1.Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/2341-14.

2.Боровиков С. А. О месте принудительных мер воспитательного воздействия в системе мер уголовно-правового характера / Боровиков С. А // Уголовно-исполнительная система: право, экономика, управление. – 2006. – № 3. – С. 30–34.

3.Скрябин М. А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним / Скрябин М. А. – Казань : Издательство Казанского ун-та, 1988. – 128 с.

4.Сперанский К. К. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних и против несовершеннолетних / Сперанский К. К. – Ростов-на-Дону : Издательство Ростовского унта, 1991. – 180 с.

Статья посвящена исследованию вопроса о требованиях и условиях погашения и снятия судимости несовершеннолетних,

предусмотренных Уголовным кодексом Украины; предложены пути его усовершенствования.

Ключевые слова: несовершеннолетний, судимость, ее погашение, снятие.

87

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

The article is devoted to the question of requirements and conditionality needed for juvenile repayment and removal of conviction under the Criminal Executive Code of Ukraine; ways of improvement are proposed.

Key words: juvenile, conviction, repayment of conviction, removal of conviction.

Стаття надійшла до редакції 04.03.2014

Цвіркун Наталія Юріївна,

кандидат юридичних наук

(Харківський національний університет внутрішніх справ)

УДК 343.222.4 (477)

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДСТАВ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА БЕЗГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

У даній статті проведено аналіз та зроблено висновок, що задля

забезпечення належного захисту земель від безгосподарського

використання, зменшення рівня зловживань службових осіб сфе-

рі земельних відносин, а також запобігання поширенню та повторності суспільно небезпечних діянь, пов’язаних із безгоспо-

дарським використанням земель та порушенням сівозмін, що

спричинило негативні наслідки, доцільно вдосконалити диспозицію ст. 254 КК України, доповнивши її такими кваліфікуючими ознаками як: вчинення безгосподарського використання земель повторно, щодо земельних ділянок загальною площею 1 га та більше, вчинення цих дій службовою особою з використання свого службового становища.

Ключові слова: безгосподарське використання земель, сівозміни,

кваліфікуючі ознаки, повторність, службова особа

Наявність відносної свободи вибору поведінки є етичним обґрунтуванням кримінальної відповідальності конкретної особи за обраний нею злочинний варіант цієї поведінки. Ч. 1 ст. 2 КК України визначає, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні ознак складу злочину, передбаченого КК. Отже, підставою кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель є вчинення особою сус-

88

© Цвіркун Н. Ю., 2014

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

пільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 254 КК України, яке містить об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Склад злочину визначає межі розслідування, тому що основним завданням слідства і є встановлення об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину.

Аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 254 КК України, переконує в необхідності певного вдосконалення кримінально-правової норми, якою встановлюється відповідальність за вчинення безгосподарського використання земель. Така необхідність обумовлюється можливістю створення більш ефективного механізму протидії порушенням у сфері земельних відносин, сприяння раціональному використанню і охороні земельних ресурсів, тощо.

Незважаючи на важливість детальної регламентації та правового захисту земель в житті суспільства, судова статистика свідчить, що кримінальні справи за фактами безгосподарського використання земель порушуються дуже рідко. Так, за даними ДІТ МВС України, в період 2001–2010 рр. було зареєстровано 204 злочини, передбачених ст. 254 КК України, з них 97 — кримінальні справи, за якими розслідування закінчено. Обвинувальні вироки за названою статтею виносяться ще рідше. Отже, слідча та судова практика застосування норми, присвяченої безгосподарському використанню земель, також свідчить про її недосконалість та конструктивні недоліки, що актуалізують потребу в розробці та внесенні відповідних змін до ст. 254 КК України, а саме: розширення кола кримінально караних дій, доповнення чинної статті кваліфікуючими ознаками.

Варто зауважити, що на сьогоднішній день все більшої шкоди землям сільськогосподарського призначення завдає недотримання сівозмін. Дана проблема була і є на сьогодні предметом хвилювань не лише ґрунтознавців та аграріїв. Так, депутатами Верховної Ради України було запропоновано внести зміни до чинного КК України щодо посилення відповідальності за недотримання сівозмін вирощуваних культур [1].

Сьогоднішні землекористувачі та землевласники, у своїй більшості, на жаль, не замислюються над питаннями про важливість застосування системи сівозмін, необхідність внесення добрив, правильність обробітку ґрунту, тощо. Втім, про позитивність чергування сільськогосподарських культур для підвищення родючості ґрунтів було відомо ще за часів древньо-

89

ISSN 2304-4556 Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 6

го Риму. Ще тоді було встановлено, що правильне чергування культур дає можливість більш ефективно використовувати наявні в ґрунтах елементи живлення та вологу, тоді як постійне вирощування однієї культури призводить до одностороннього виснаження ґрунтів. Тому правильне чергування вирощуваних культур значно підвищує результативність боротьби з бур’янами, знижує можливість захворювання культури, сприяє підвищенню врожайності та отриманню якісної продукції [2].

В чому ж полягає небезпечність порушення сівозмін? Справа в тому, що, наприклад, соняшник виснажує землю, і вирощувати його можна на одному місці, згідно з чинним законодавством, не частіше, ніж через 7 років [3]. Як зазначено в пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до КК України» (щодо посилення відповідальності за недотримання встановлених сівозмін вирощуваних культур), якщо це відбувається частіше, то на такій ділянці знизиться родючість землі, що тягне за собою унеможливлення подальшого використання ділянки за цільовим призначенням. Ріпак має інші недоліки: хрестоцвіті блішки, галиця, попелиця, капустянка стеблова, ріпаковий пильщик, приховано–хоботники — усі ці та безліч інших шкідників дуже полюбляють цю олійну рослину. Кількість шкідників швидко зростає і поширюється на інші культури. В результаті, щоб урятувати вирощене, необхідно обробляти весь майбутній врожай великою кількістю пестицидів, що також не найкращим чином впливає на якість ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення.

Щоб уникнути таких наслідків, і складаються сівозміни. Протягом 7–10 років, які ґрунтовий покрив має відпочивати від певної культури, склад мінеральних речовин гумусу повинен відновитися. За цей період поле звільняється також від специфічних шкідників і збудників хвороб. У той же час, внаслідок надмірного вирощування соняшнику в українських ґрунтах накопичилося багато шкідливих для соняшника організмів. Хвороби, які раніше не мали економічного значення, зараз стають серйозною небезпекою. У таких умовах поширюється і забур’яненість полів, особливо таким карантинним бур’яном як амброзія полинолиста. Тому не дивно, що дедалі більше соняшникових полів в Україні має потворний, чорний вигляд [1]. Результатом такого повсюдного нехтування наукою стало те, що в ґрунтовому покриві земель та й на рослинних залишках за останні п’ятнадцять років накопичилося стільки збудників хво-

90