Додаток л

(Обов’язковий)

Коефіцієнт сmax для розрахунку на стійкість стиснутих стрижнів

Тонкостінного відкритого перерізу

Л.1  Коефіцієнт с_max слід розраховувати за формулою

. (Л.1)

Л.2  Для типів перерізів, наведених в табл. Л.1, у формулі (Л.1) слід приймати:

; ;

; (Л.2)

; ,

де а_х – відстань між центром ваги і центром згину перерізу;

е_х – ексцентриситет додатка стискаючої сили відносно осі x – x зі своїм знаком (в табл. Л.1 показаний зі знаком «плюс»).

В формулах (Л.2) позначено:

; ; (Л.3)

 – коефіцієнт, що приймається за табл. Л.1;

–момент інерції перерізу при вільному крученні (тут  – коефіцієнт, що приймається за табл. Л.1);

b_i і t_i – відповідно ширина і товщина листів, які утворюють переріз, включаючи стінку.

Формули для визначення , , ,  та їхні значення наведені в табл. Л.1.

При розрахунку стрижня П-подібного перерізу на центральний стиск у формулі (Л.1) слід приймати B = 1, e_x = 0.

Л.3  При розрахунку стиснутих стрижнів за п. 1.4.1.5 згідно Л.8. у формулі (Л.1) слід приймати:

; ;

; (Л.4)

; ,

де a_y – відстань між центром ваги і центром згину перерізу (рис. Л.2).

В формулах (Л.4) позначено

;

. (Л.5)

Для відкритого перерізу за рис. Л.2, а значення і повинні визначатися за формулами:

; ;,

де  = h/b.

Таблиця Л.1 Значення коефіцієнтів

Схема перерізу				
	0,25	0,43	0	0
		0,42		За формулою (П.12) додатку П
	0	0,40		За формулою (П.12) додатку П
		0,37		0
Позначення: I1 і I2 – моменти інерції відповідно більшого і меншого поясів відносно осі симетрії перерізу y – y;

Л.4  Коефіцієнт c_max при розрахунку на стійкість стрижня швеллерного перерізу (рис. Л.1) слід розраховувати за формулою (Л.1), в якій необхідно приймати:

; ;; (Л.6)

де

;

.

В формулах (Л.6) позначено:

; ,

де ;.

Рис.  Л.1 Схема швеллерного перерізу	Рис.  Л.2 Схема перерізу елемента, підкріпленого вздовж полки

Величину е_х слід приймати відповідно до Л.2, а I_t – визначати за формулою (Л.5).

Л.8.  Розрахунок на стійкість позацентрово стиснутих елементів двотаврового перерізу з двома осями симетрії, неперервно підкріплених вздовж однієї з полок (рис. Л.2), необхідно виконувати за п. 1.4.1.5, при цьому в формулах (1.4.6) і (1.4.7) замість слід приймати, а коефіцієнтс_max – розраховувати за формулою

, (Л.7)

де  – параметр, що визначається за формулою (П.4) додатку П;

 – параметр, що визначається за формулою (Л.3) цього додатку.

При визначенні  значення розрахункової довжини l_ef слід приймати таким, що дорівнює відстані між перерізами елемента, які закріплені від повороту відносно поздовжньої осі (відстань між вузлами кріплення в’язей, розпірок тощо).

Ексцентриситет е_х = M_x / N, який приймається у формулі (Л.6) зі своїм знаком, вважається додатним, якщо точка прикладання сили зміщена у бік вільної полиці (див. рис. Л.2); для центрально стиснутих елементів – е_х = 0.

При визначенні е_х за розрахунковий згинальний момент M_x слід приймати найбільший момент у межах розрахункової довжини l_ef елемента.