10.1. Міжнародний ринок дорогоцінних металів у системі світового фінансового ринку: суть, структура та функціональне призначення.

Характерною рисою розвитку ринкових відносин в світі за останні кілька років є швидкий розвиток фінансового ринку і всіх його ланок у повному обсязі.

Структурно фінансовий ринок являє собою сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал та включає в себе такі сегменти - ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок та ринок дорогоцінних металів. Ринок дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння займає чільне місце в цій структурі.

До дорогоцінних металів належать: золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, спла­ви, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння – це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням проводяться на спеціальних ринках.

Ринок дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння – це сфера економічних відносин між учасниками угод з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, які котуються в золоті. До останнього відносяться золоті сертифікати, облігації, ф'ючерси. Його функції полягають у:

• забезпеченні промислового і ювелірного споживання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

• створенні золотого запасу держави;

• страхуванні від валютних ризиків;

• одержанні прибутку за рахунок арбітражних угод.

Ринок дорогоцінних металів складається з таких секторів:

• ринок золота;

• ринок срібла;

• ринок платини;

• ринок палладію;

• ринок виробів із дорогоцінних металів;

• ринок цінних паперів , що котуються у золоті;

• ринок дорогоцінного та ювелірно-виробного каміння.

10.2. Функції золота як світових грошей.

З огляду на історичну ретроспективу та функціональне призначення золота у валютній сфері можна виділити такі основні трансформації наприкінці ХХ ст. – початку ХХІ ст. щодо його ролі як світових грошей:

1) золото перестало безпосередньо обслуговувати економічні взаємозв’язки товаровиробників як засіб обігу і платежу, але при цьому зберігає важливу роль в економічному обігу як надзвичайні світові гроші;

2) золото перестало виконувати функцію стихійного регулятора грошового обігу, тому що воно не може автоматично переходити зі скарбу в обіг, і навпаки, у зв’язку з нерозмінністю кредитних грошей;

3) офіційні золоті запаси, зосереджені в центральних банках, фінансових органах держави і міжнародних валютно-фінансових організаціях, мають інтернаціональне значення як міжнародні активи;

4) обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності;

5) відпала необхідність міжнародних розрахунків золотом;

6) золото досі є загальним еквівалентом світових грошей (за нього можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а вже за ці валюти – будь-який товар і погасити заборгованість);

7) у випадку кризи роль золота як надзвичайних світових грошей зростає (валютні кризи супроводжуються «золотими лихоманками» - «втечею» від нестійких валют до золота.

Таким чином, незважаючи на юридичну демонетизацію золота, воно продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах.

Сьогодні золотий запас існує в таких трьох формах:

• централізовані запаси в казначейських і державних банках, у якості держав­ного резерву та резервів міжнародних організацій;

• приватні накопичення фізичних та юридичних осіб (фірм, банків);

• галузеві запаси (метал використовується в різних галузях економіки, наприклад у ювелірній та зубопротезній ).

Офіційні золоті запаси зосереджені в центральних банках, фінансових органах держави і міжнародних валютно-фінансових організацій, та мають інтернаціональне значення як міжнародні активи.

Можна виділити декілька найбільших міжнародних валютно-фінансових установ, котрі володіють значним стратегічним запасом світового золота.

МВФ

Фонд володіє 103,4 млн. тройських унцій золота, яке коштує за сьогоднішніми цінами 34 млрд. доларів. Запаси створювалися країнами-членами, які повинні були сплатити ¼ від квоти золотом. Фондом володіють уряди країн, члени Фонду. МВФ не залучає золото до таких угод, як позички, оренда, обмін або використовувати його як допоміжний засіб. Фонд може продавати золото за згодою 85% членів. Окрім того МВФ може використовувати золоті активи для швидкого реагування на непередбачувані економічні зміни.

Банк міжнародних розрахунків

Його було створено в 1930 році як неполітичний інститут - свого роду Центральний Банк для центральних банків. Центральні банки послуговуються ним для купівлі чи продажу золота або як посередником у здійсненні угод між собою (особливо коли надмірна інформація з цього приводу небажана). Власні резерви банку становлять приблизно 200 т золота.

Європейський фонд валютної кооперації

Країни-учасниці утримують в ньому 20% власного золота. Вони, відповідно, одержують валютні одиниці ЕКЮ, які враховують як резервні активи, фонд має близько 2700 т золота, обліковує його обсяги за ринковою ціною середньою за 6 попередніх місяців. Таким чином, золото допомагає визначити кількість ЕКЮ в обігу Європейської валютної системи. Управління фондом здійснюється Європейським монетарним інститутом.

Європейський центральний банк

Створений у Франкфурті-на-Майні як головний інституційний елемент Європейського валютного союзу. Володіє 50 млрд.євро золотом у валютах членів ЄВС. Золото тут відіграє роль фундаменту, частини капітальних та об'єднаних (загальних) валютних резервів.