44.Негативні прояви суч. Стану глоб. Розвитку.

Давно вже постає очевидним, що глоб як заг цивілізаційний процес кардинально змінює картину сучасного світу, стр-ру світ ек-ки та світї спільноти, пол, ек та культ стосунки між народами та країнами. Світовий соц, ек, екол, культ простір, який протягом тисячоліть являв собою конгломерат розмаїтих нац держав, сьогодні перетворюється на простір без кордонів. В цьому контексті, формування глоб ек зв’язків, екол, демограф виклики неможливо вирішити поодинці, локальними зусиллями й засобами. Вирішення цих проблем можливе тільки при об’єднанні зусиль усієї світової спільноти. Актуальним постає вирішення питання: яке співвідношення між доцільністю сист єднання людства у глоб світову спільноту та негативними наслідками глобалізації, що, як відомо, проявляються у наростанні процесів соціокульт відчуження, проявами якого є втрата нац ідентичності, смисложиттєвих компонент, розповсюдження споживацької свідомості, які деформують ментальність насамперед молодого покоління в світі. Отже, глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позит ми можемо віднести: пошир нових інформац технол та пов’язаних з ними переваг (скороч часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технол; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. Однак, глобал ек – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових ек процесах, але й висока ймовірність втрат, зрост ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжн інтегрованого вир-ва, зрост обсягів світї торгівлі та потоків ін інвестицій, інтенсифікації руху технол нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негат впливу світогосп зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами ек діяльності. Отже, до негат наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розв країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нерац структури господарства, пол та ек залежності. Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на нац. та міждерж рівнях. Головне протиріччя глоб ек сист пов’язане з формув в рамках провідних зах держав замкненої госп с-ми. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками: 1) концентрація в постінд світі більшої частини інтел і технол потенціалу людства; 2) зосередження осн торг потоків в межах співдружності розвинених держав; 3) замикання інвест потоків та 4) спрямованість міграц потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.

46.Нова економіка» як форма реалізації нац конкур переваг.

ХХ століття характеризувалося наук–техни та інформац революціями, які суттєво змінили умови ек розв всіх країн світу. Формується так звана постіндустр «нова економіка», тобто на перший план серед виробн ресурсів виходять знання та інформація. Перехід до «нової економіки» хар-ся стр-ною трансформацією, особливої ваги набувають ті галузі, в яких інтенсифікується застосування нових інформац та комунікац технологій. Разом з тим, у промисловості, зокрема в машинобудуванні, зростає роль інформац складової як елемента ресурсної бази підпр-в. Все більшої ваги набувають немат ф-ри вир-ва, спостерігається витіснення традиц продукції з ринку та заміна їх на інформаційно більш інтенсивні, наприклад, в літакобудуванні відбувається заміна механ елементів упр-ня на авіоніку, тобто сукупність електронних систем (системи комунікації, навігації, відображення й управління різними приладами); в автомобілебудуванні спостерігається також збільш застосування кількості електр сенсорів. Всі ці прогресивні ел-ти і визначають якість продукції та становлять основну частку в стр-рі їх вартості. Змінюється спів-ня різних ф-рів вир-ва при виг-ні того чи іншого продукту. Все більшої ваги набуває інформац та гуманний (людський, кадровий) капітал. «Нову економіку» слід розглядати як комплексне поєднання властивостей економіки знань, економіки технологій та економіки інформації. Знання забезпечують можливість виникнення інтел продукту, інформація – інфраструктуру його поширення, а високі технології – кінцеве викорі форм-ня попиту на продукт. Потреба в інновац д-ті зумовлена заг закономірністю розв та прогресу інд й сусп відтворення. Така необх визн-ся тим, що в умовах глобалізації та необх інтегрування у світ ек простір універсальним критерієм стратегії розвитку будь-якої країни, а тим більше України, що пішла шляхом утвердження самостійності та нац ідентичності, має стати міжн конкурентоспроможність як можливість реалізації конкур переваг на внутр та зовн ринках. Забезпечення конкур-ті промислі У в ХХІ ст. пов’язане з вирішенням ряду стратег завдань, спрямованих на реал-ю її факторних переваг, інфрастр-ного, наукового, іннов-ного та мат-ресурсного потенціалу. Розв’язання поставлених завдань значною мірою залежить від того, наскільки еф-но нац пром.-сть буде впроваджувати пріоритетні наук-техн досягнення та інноваційні розробки, орієнтуватися на світ досвід викор конкур переваг. Зрост сили впливу глобалізац процесів на економіки всіх без винятку країн породжує бурхливі дискусії навколо можливих змін умов в-ицтв, активності рег-ня д-ті підприємств державою, територіального розміщення галузей, с-р виробн суб´єктів, варіантів проведення процесів ресурсозабезпечення і т.д. Все більшого значення набуває розробл комплексної стратегії трансформац, перш за все, пром.-ті, оскільки вона є «локомотивом» розвитку всієї економіки. Очевидним залишається той факт, що за умов збереж наявної структури вир-ва та тенденцій останній років, які не хар-ся покращенням пок-ків щодо запровадж вдоск-них техн, що передбачає «нова економіка», зниж енергоємності та значної частки продукції сировинних галузей пром-сті, а не наукоємної та високотехнол в стр-рі експорту, ек-ка будь-якої країни, зокрема У, буде не взмозі досягти пок-ків розв-ку рівня більшості європ країн.