14.1. Попит на працю в умовах досконало конкурентного ринку ресурсів

Характеристика конкурентного ринку праці:

1. Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.

При конкурентному ринку праці фірма погоджується з

ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: У = МЯС (р^ис- і⁴-¹)-

Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошо-

вому вираженні. Поки MRP > MRC, фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при MRP = MRC.

14.2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку

Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та інших), але головним є фактор оплати праці.

Кожен працівник робить вибір між доходом від праці і дозвіллям (рис. 14.2) або працею (антиблаго) і доходом (рис. 14.3).

Індивідуальна крива пропозиції робочої сили направлена вгору (рис. 14.4).

Ь — кількість годин праці; W — зарплата;

У₀ — найменший рівень зарплати, при якому робітник починає працювати.

Чим вище зарплата У, тим більше часу захоче працювати робітник.

З підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

1. Ефект заміщення — це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання (^_ПА).

2. Ефект доходу — при зростанні зарплати підвищується і ціна дозвілля (зарплата — це сума грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком).

При більш високому доході працівник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за то це призводить до зменшення пропозиції праці.

Модель конкурентного ринку праці — складова класичної (неокласичної) теорії "цінової рівноваги" (А. Маршалл, А. Пигу та ін.). Ця теорія виходить з того, що основним регулятором ринку праці є реальна заробітна плата. За умов досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне рівноваги на такому рівні, де обсяг ринкового попиту на працю дорівнює обсягу її пропозиції. На рисунку 15 це точка перетину кривих S_L і D_L яка означає зайнятість працівників OQ₀ при заробітній платі ОР₀. Це класична модель.

Припустимо, що заробітна плата з деяких причин перевищила рівноважну ціну праці і встановилася на рівні ОР₁. Тоді пропозиція праці зросте до OQ₂, а попит на працю зменшиться до OQ₁. Це означає, що певна кількість працівників (ОQ₂ — OQ₁) не зможе знайти роботу. Її втратять навіть ті працівники (ОQ₀ — OQ₁,), які раніше були зайнятими. Отже, підвищення заробітної плати породжує безробіття.

Рівень заробітної плати, менший за рівноважний, наприклад ОР2, перестає стимулювати пропозицію пращ. Вона скорочується до ОQ₃ у той час як попит на дешевшу працю, навпаки, зростає до ОQ₄. Виникає певний дефіцит праці (OQ4 — ОQ₃).

Проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів розв'язуються за допомогою механізму ринкового саморегулювання. В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, загострюється конкуренція між безробітними. У роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх за значно нижчими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці відбуватиметься доти, поки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть настільки низькими, що вигідним стане найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці тоді повертається до рівноваги.

У разі коли попит на працю перевищує ЇЇ пропозицію, посилюється конкуренція між роботодавцями. Працівники тоді пропонують свої трудові послуги тільки в обмін на вищі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції виявлятиметься доти, поки витрати роботодавців на заробітну плату не досягнуть свого максимального рівня і не почнуть завдавати збитків. На ринку праці тоді не залишиться жодного роботодавця, який був би згоден платити працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага.

У класичній моделі конкурентного ринку праці, як бачимо, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці.

Мікроекономічна теорія ринку праці відповідає також на запитання про те, скільки працівників найняти фірмі.

Припустимо, що праця — єдиний змінний фактор виробництва. Тоді найом одного додаткового працівника, по-перше, потребує додаткових, або граничних, витрат, пов'язаних з найманням цього працівника за ринковою ціною праці (МFС_L); по-друге, дає приріст продукту фірми, а саме граничного продукту праці (МP_L, а після його реалізації за ринковою піною — граничного продукту праці у грошовій формі (MRP_L) .

Прагнучи максимізації прибутку, підприємець порівнює граничний продукт праці у грошовій формі (MRP_L) і граничні витрати, пов'язані з найманням додаткового працівника (МFС_L). Зрозуміло, що він найматиме працівників, поки MRP_L > МFС_L (рис. 16).

При цьому мікроекономічний аналіз передбачає убування граничного продукту праці (в натуральній і грошовій

формах) при незмінному стані техніки і технології в міру зростання кількості найманих працівників (крива MRP_L). Граничні ж витрати, необхідні для залучення до виробництва працівників, визначаються ринковою ціною праці і залишаються на цьому рівні (тому крива МFС_L паралельна горизонтальній осі). Вони можуть зрости лише в разі необхідності оплати роботи у понаднормовий час.

Таким чином, якщо спочатку граничний продукт праці у грошовій формі перевищував граничні витрати на оплату праці (інакше виробництво було б з самого початку збитковим і не мало б сенсу), то при зростанні зайнятості завжди настає момент рівноваги, коли MRP_L = МFС_L (точка перетину кривих MRP_L і МFС_L. Тоді загальний прибуток фірми перестає зростати: він досяг своєї максимально можливої величини. Подальше розширення виробництва вже не є раціональним. Отже, кількість працівників, необхідних за існуючої технології даній ринковій ціні на продукт фірми і даній заробітній платі, визначено. Необхідно, щоб MRP_L= МFС_L, тобто щоб вартість граничного продукту праці дорівнювала заробітній платі працівника. Це OQ₁ і працівників при заробітній платі ОР₀.

20. Ринок праці за умов недосконалої конкуренції. Монопсонічний ринок праці, його параметри: рівень зайнятості і ставка заробітної плати. Двохстороння монополія на ринку праці.