6.2. Прийоми і процедури отримання аудиторських доказів

Природа, час та обсяг процедур збирання доказів залежать від типу завдання. При одержанні аудиторських доказів процедурами на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належ­ності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, ра­зом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності - це твердження управлінсь­кого персоналу (явні або неявні), які містяться у фінансовій звіт­ності, щодо характеру та наслідків діяльності і можуть поділятися на такі категорії: наявність (існування), повнота, точність та оцін­ка, права та зобов'язання, своєчасність (відсічення), класифікація та зрозумілість (подання та розкриття).

Аудитор отримує аудиторські докази для формування обґрунтованих висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка, виконую­чи різні аудиторські прийоми.

Щоб отримати аудиторські докази, всі аудиторські процедури або їх поєднання можна використати як процедури оцінювання ри­зику, тести контролю або процедури по суті залежно від ситуа­ції, в якій аудитор їх застосовує.

Застосування аудиторських процедур до менше ніж 100% облі­кових записів (елементів вибірки) у межах залишку на рахунку або класу операцій, мають назву аудиторської вибірки (вибірки). За­стосування цього прийому дає змогу аудиторові одержати та оціни­ти аудиторський доказ стосовно деяких характеристик дібраних елементів.

Аудитор, приймаючи рішення про проведення вибіркового дос­лідження, повинен врахувати таке:

• головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійснити, застосовуючи вибірку;

• відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;

• характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітно­сті, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослі­дження інформації.

Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосування двох підходів: статистичної вибірки і вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка). Статистична вибірка має такі характерні риси:

• випадковий добір елементів вибірки;

• використання теорії ймовірностей для оцінювання результа­тів вибірки, в тому числі оцінювання ризику, пов'язаного з вибіркою.

Метод добору елементів з використанням професійного суджен­ня передбачає застосування суб'єктивних оцінок аудитора, який не має характерних ознак статистичної вибірки.

Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи.

6.3. Використання роботи інших фахівців

Під час аудиторської перевірки аудитор, можливо, вважатиме за потрібне одержати достатні відповідні аудиторські докази з певної галузі знань, інші, ніж бухгалтерський облік і аудит. Такі докази отримують, використовуючи працю експертів, консультантів чи ін­ших фахівців, які володіють спеціальними знаннями та мають ква­ліфікацію і практичний досвід.

Експерт може:

• працювати за угодою, укладеною з суб'єктом господарюван­ня;

• працювати за угодою, укладеною з аудитором;

• найматися суб'єктом господарювання;

• найматись аудитором.

Результати роботи експерта як аудиторські докази можна офор­мити у вигляді висновків, думок, оцінок та звітів експерта.

Відповідно до МСА 620 "Використання роботи експерта", ау­дитор, плануючи використання роботи експерта, повинен оцінити:

• його професійну компетентність, досвід та об'єктивність;

• обґрунтованість припущень, методів та вихідних даних, використовуваних експертом;

• обґрунтованість та значущість даних, отриманих експертом, відносно цілі завдання та висновку аудитора.

При виявлені будь-якого сумніву та занепокоєності щодо компетен­тності, об'єктивності експерта або відповідності його роботи цілям ауди­торської перевірки аудитор може здійснити додаткові аудиторські про­цедури або звернутися за аудиторським доказом до іншого експерта.

Належна ретельність є необхідною професійною якістю для всіх осіб, у тому числі експертів, задіяних у виконанні аудитор­ського завдання.

Під час виконання аудиторських процедур щодо отримання дос­татніх і відповідних доказів, можуть мати місце отримання консуль­тацій із складних або спірних питань.

У цьому випадку політика і процедури аудиторської фірми по­винні передбачити:

• достатність ресурсів для проведення відповідних консульта­цій;

• документування характеру та обсягу таких консультацій;

• документування та застосування висновків, що є результа­тами таких консультацій.

Консультації включають дискусії на відповідному професійному рівні з особами на аудиторській фірмі чи за її межами, які мають відповідні знання для вирішення складних чи спірних питань. Кон­сультації допомагають підвищити якість та поліпшити застосування професійного судження.

Для ефективності консультацій з іншими професіоналами їм не­обхідно надати всі важливі факти, що допоможе їм надати кваліфі­каційну пораду з технічних, етичних чи інших аспектів.

Якщо аудиторській фірмі потрібні зовнішні консультанти, вона може скористатися консультативними послугами, що надаються:

• іншими фірмами;

• професійними та регуляторними організаціями;

• комерційними організаціями, що надають відповідні послуги.

У практиці аудиторської діяльності також має місце взаємодія з внутрішнім аудитором (посадовою особою чи підрозділом суб'єкта господарювання) або сумісна праця головного аудитора (який несе відповідальність за складання висновку про фінансові звіти суб'єкта господарювання в цілому, включаючи фінансову інформацію одно­го або кількох компонентів, перевірених іншим аудитором) з іншим аудитором (який несе відповідальність за складання звіту про фі­нансову інформацію компонента суб'єкта господарювання - підроз­діл, філію, дочірнє підприємство, спільне підприємство, асоційована компанія тощо).