Mizhnarodna_ekonomika

Рис. 7.1. Діаграма Свона

Праворуч від кривої IB спостерігається наявність інфляційного тиску на економіку ( за даного обмінного курсу рівень внутрішніх витрат є більшим за потрібний для

забезпечення

повної

зайнятості );

ліворуч

-

наявний

дефляційний

тиск

(

внутрішні

витрати

недостатні

для

забезпечення повної зайнятості ).

Крива

ЕВ

являє

собою

комбінації

реального

обмінного

курсу та

внутрішньої

абсорбції ,

за

яких

дотримується

зовнішній

баланс

економіки,

тобто

рівновага

поточного

рахунку. Крива

ЕВ повільно

підвищується

зліва

праворуч :

підвищення

обмінного

курсу призводить

до

збільшення

експорту

та

зменшення

імпорту ,

тому

для

запобігання

утворенню

надлишку

поточного

рахунку необхідне

зростання

внутрішніх витрат , що зумовить збільшення витрачання на

імпорт .

Праворуч

від кривої

ЕВ

внутрішні

витрати

є

більшими,

а

ліворуч

-

меншими

за

потрібні

для

врівноваження

поточного

рахунку,

тому

праворуч

спостерігається

дефіцит,

а

ліворуч -

надлишок

з

поточних

операцій .

Отже,

на

діаграмі

Свона

зображено

чотири

можливі

ситуації

в економіці:

сектор

1

-

дефіцит поточного рахунку та

інфляційний

тиск ;

сектор 2 - дефіцит поточного рахунку та дефляційний

тиск ;

сектор 3 - надлишок поточного рахунку та дефляційний

тиск ;

сектор 4 - надлишок поточного рахунку та інфляційний

тиск .

Точка

А -

перетин

кривих

IB

та

ЕВ

-

відповідає

рівноважному

стану

відкритої

економіки, тобто

одночасному

внутрішньому

й

зовнішньому

балансові.

Припустимо,

що

в

економіці,

яка потрапила

у точку

В

сектора 1,

спостерігається

інфляційний тиск і дефіцит поточного рахунку.

Тоді ,

якщо

уряд

підтримує

фіксований

обмінний

курс

і

намагається

знизити

поточний

дефіцит через

скорочення

реальних

внутрішніх

витрат ,

економіка

рухатиметься

до

точки

С.

Досягнення зовнішнього

балансу

лише

через політику

обмеження витрат вимагає такого скорочення

внутрішньої

абсорбції ,

яке неминуче призведе

до рецесії

в економіці та

зростання безробіття.

В іншому разі , подолання

дефіциту

поточного рахунку

через

девальвацію

обмінного

курсу призведе

до

руху

економіки

у

точку D

кривої

ЕВ.

Девальвація

водночас

із

зниженням

поточного дефіциту

справлятиме

додатковий

інфляційний

тиск

в

економіці,

що графічно

зображено

як

рух економіки у

напрямку,

протилежному лінії

внутрішнього

балансу.

Підсумовуючи, зазначимо, що

ця

спрощена модель дає

можливість

стверджувати ,

що досягнення

двох

цілей

-

внутрішнього

й

зовнішнього

балансу -

не

можливе

за

умови

застосування

одного

з

інструментів :

фіскальної

експансії

чи

девальвації . Щоб повернутися з

точки

В

у

точку А, уряд

повинен

і

вдатися

до

дефляції ,

і

здійснити

девальвацію,

контролюючи

таким

чином

інфляційні

процеси

та

досягаючи

покращання поточного рахунку, тобто

досягаючи

двох

цілей.

Ідею

щодо

кількісної

відповідності

цілей

економічної

політики

та

інструментів

їх

досягнення

,

відому

як

"правило

інструментів - цілей", було

сформульовано

Голландським

економістом, лауреатом Нобелівської премії

Яном

Тінбергеном (Jan Tinbergen, 1952).

Концептуальний

підхід

Свона

до розробки

економічної

політики

є

корисним

і

водночас

надто

спрощеним .

Діаграма

Свона

дає

можливість

визначити,

який

саме

рівень

обмінного

курсу

є

необхідним .

Неправильне

встановлення

обмінного

курсу

за

умов

його

фіксації,

наприклад,

переоцінка

курсу,

призведе

до

встановлення

внутрішнього

балансу

ціною

величезного

дефіциту

поточного

рахунку; ціною

досягнення

зовнішнього

балансу буде

велике

безробіття,

при

цьому

обидва

баланси неможливі .

Модель

Свона

також допомагає обрати

комбінацію

політик зміни

та

переключення

витрат

для

одночасного

досягнення

внутрішнього

й

зовнішнього

балансу

– скорочення

/

збільшення

витрат

та

девальвацію /

ревальвацію. Але

підхід

Свона

зовсім

не

приділяє

уваги

міжнародному

рухові

капіталу ,

який

значно

посилився після

другої

світової

війни

та

став

визначальною

рисою

сучасної

міжнародної

економіки.

Підхід Свона також

не

передбачає використання

монетарної

політики

як

інструмента

впливу

на

сукупні

попит

і

випуск

в економіці, залишаючи

в

розпорядженні

уряду практично лише один інструмент - бюджетну політику . Але використання одного інструмента не дає можливості досягнення двох цілей.

Запитання для самоконтролю:

1.Прокоментуйте діаграму Суона з точки зору досягнення одночасно внутрішньої та зовнішньої рівноваги.

2.У чому полягає відмінність макроекономічного коригування при фіксованому та плаваючому валютному курсі?

3.Чому міжнародна координація економічної політики може бути ефективною?

4.Що таке правило Тінбергена, або правило «цілі-інструменти»?