17

Тема 5 Митні платежі: особливості нарахування і сплати

1. Сутність та класифікація митних платежів.

2. Митна вартість товарів та методи її визначення для товарів, які імпортуються (експортуються) в Україну

3. Порядок нарахування і сплати мита

4. Оподаткування акцизним податком товарів, що переміщуються через митний кордон України

5. Особливості нарахування і сплати ПДВ при переміщенні товарів через митний кордон України

6 Плати, які справляються митними органами

7. Основні правила Інкотермс

1. Сутність та класифікація митних платежів

Митні платежі - обов'язкові платежі (податки та збори), що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та нараховуються в установленому порядку митними органами при митному оформленні товарів і інших випадках передбачених законодавством України.

Митні платежі нараховуються митним органом України зазвичай у ВМД відповідно до положень законодавчих норм, чинних на день подання митної декларації. При сплаті суми платежів перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України, вста­новленим на день митного оформлення товару.

До митних платежів в Україні відносять наступні:

Мито (ввізне, вивізне), акцизний податок, ПДВ, Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів та плата за зберігання товарів і ТЗ на складах митних органів.

Всю сукупність митних платежів можна класифікувати за різними ознаками, зокрема:

1. За значенням:

• основні – сплачуються у більшості випадків, не потребують від митних органів спеціальних дій;

• додаткові митні платежі – сплачуються за додаткові послуги митниці (за оформлення, за зберігання).

2. За каналом надходження:

• сплачуються до Державного бюджету України – мито, ПДВ, акциз;

• надходять до ДМСУ – плата за зберігання товарів і ТЗ на складах;

3. За напрямом:

• Ввізні;

• Вивізні.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

2. Митна вартість товарів та методи її визначення для товарів, які імпортуються (експортуються) в Україну

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу

Митна вартість є суто умовною величиною, яка використовується виключно у митних цілях.

Основне призначення митної вартості – база оподаткування митом (ввізним, вивізним, сезонним, особливими видами мита тощо), якщо ставка цього податку визначена у відсотковому значенні (адвалерна ставка).

Крім основного призначення митна вартість прямо чи опосередковано використовується також і для інших цілей:

- ведення митної статистики;

- перевірки обгрунтованості ціни товару при бартерних угодах;

- здійснення валютного контролю при проведенні експортно-імпортних операцій.

Митна вартість може визначатися на основі

• використання документів, що надаються декларантом (рахунок-фактура, сертифікат походження товару, товарно-транспортна накладна, банківські документи тощо);

• використання цінової інформації, що є в розпорядженні митних органів – дані офіційної періодики;

• висновків експертних організацій.

Методологія визначення митної вартості в Україні базується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Більшість країн застосовують одну з міжнародних систем визначення митної вартості:

• Брюсельська: Конвенція про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів (1950 р.);

• ГАТТівська: Угода про застосування ст.. VІІ ГАТТ “Оцінка товарів для митних цілей) (1973-1979) – Кодекс про митну вартість ГАТТ

При визначенні митної вартості товарів в Україні дотримуються принципів закладених у Кодексі митної вартості ГАТТ.

Митна вартість імпортованих товарів повинна розраховуватись за одним з шести відповідних методів оцінки, які застосовують послідовно. Порядок застосування системи митної оцінки товарів, що ввозяться на митну територію України, встановлюється Митним кодексом України та Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження” від 30.12.2006 р. № 1766.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, визначається за допомогою таких методів (ст. 266 Митного кодексу України):

1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

3. за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

4. на основі віднімання вартості;

5. на основі додавання вартості;

6. резервного.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За неможливості застосування основного методу застосовують послідовно кожний зі щойно перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується тоді, коли митну вартість товарів неможливо визначити попереднім методом.

Методи віднімання і додавання вартості можна застосовувати в будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

Метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (перший метод)

Основою оцінки для митних цілей максимально можливою мірою повинна бути вартість зовнішньоторговельної операції. Тому першим і основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто митною вартістю визнається ціна, що фактично сплачена або така, що має бути сплачена за товари після їх продажу на експорт до країни імпорту.

Фактично сплачена ціна або така, що підлягає сплаті, – це загальний (повний) платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцю імпортних товарів або на його користь.

Зазначена ціна називається контрактною вартістю і включає всі платежі, що фактично здійснені або мають бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцю або продавцем третій стороні з метою виконання зобов’язань продавця.

При визначенні митної вартості товарів за першим методом до ціни, що була сплачена або підлягає сплаті з товари, що оцінюються, додаються такі витрати (якщо вони раніше не входили в неї) (рис. 1):

Ціна договору

Витрати, понесені покупцем	а) комісійні та брокерські; б) вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари; в) вартість пакування
Частина вартості таких товарів і послуг, які надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв’язку з виробництвом або продажем	а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та комплектуючих; б) інструментів, штампів, форм; в) мастильних матеріалів, палива тощо, витрачених на виробництво; г) інженерної розробки, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів
Ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) безпосередньо чи опосередковано повинен сплатити як умову продажу (відчуження) оцінюваних товарів.
Частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передання чи використання оцінюваних товарів на митній території України, яка безпосередньо або опосередковано зараховується на користь продавця.
Витрати на доставку товарів до місця ввезення	а) вартість транспортування; б) витрати на завантаження, розвантаження, перевантаження і перевалку товарів; в) страхові суми

Рис. 1. Витрати, які додаються до ціни договору при визначенні митної вартості за методом 1

До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов’язкові платежі), які справляються в Україні.

Ліцензійний платіж – це винагорода продавцю (ліцензіару) за надання покупцю (ліцензіату) права на використання предмету ліцензійної угоди .

Роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або надання права на користування будь-яким правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, записи на носіях інформації, відео-, аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Паушальний платіж – це одноразова винагорода за право використання предмету ліцензійної угоди до отримання економічного ефекту (прибутку) від його використання.

Умови, за яких використовується перший метод.

Система оцінки ГАТТ стверджує, що базовою умовою застосування контрактної вартості при визначенні митної вартості є факт продажу товарів на експорт до країни імпорту.

Митним кодексом України (ст. 267), як і Угодою про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ст. 1), визначено умови, при виконанні яких може бути використаний перший метод визначення митної вартості товарів.

Перша умова – немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

Друга умова – стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Третя умова – жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві.

Четверта умова – полягає в тому, покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

П’ята умова полягає в тому, щоб при торговельній угоді між взаємозалежними особами її ціна приймалася для цілей митної оцінки лише за умови, що митний орган вважає таку ціну прийнятною.

Метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (другий метод)

Якщо неможливо визначити вартість операції з товарами, що ввозяться, або не виконуються умови застосування основного методу визначення митної вартості, переходять до другого методу визначення митної вартості

Зміст цього методу полягає в тому, що основою для визначення митної вартості береться вартість договору щодо ідентичних стосовно імпортованих товарів, вартість яких було визначено першим методом і прийнято митими органами.

Іншими словами, митна вартість визначається не за тією угодою, за якою товар імпортується, а за тією, за якою імпортувались ідентичні товари. При цьому обов’язковою є вимога, щоб митна вартість ідентичних товарів була визначена першим методом.

Для визначення митної вартості методом оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів, за основу береться ціна договору щодо ідентичних товарів із дотриманням умов, зазначених нижче. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваним товарами, у тому числі за такими:

• фізичними характеристиками;

• якістю і репутацією на ринку;

• країною походження;

• виробником.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться основою для визначення митної вартості товарів тоді, коли ці товари:

• продані (відчужені) для ввезення на територію України;

• ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

• ввезені приблизно в тій же кількості та на таких же комерційних умовах.

Метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод)

Подібні товари – це такі товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення митної вартості методом оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів основою береться ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються).

До ознак подібних (аналогічних) товарів належать такі:

• якість, наявність торговельної марки і репутація на ринку;

• країна походження;

• виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться основою для визначення митної вартості товарів тоді, коли ці товари, як і в попередньому випадку для ідентичних товарів

• продані (відчужені) для ввезення на територію України;

• ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

• ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах.

Третій метод визначення митної вартості вимагає, що подібні товари повинні бути однаковими з імпортованими товарами за такими ознаками:

1. Фізичні характеристики (розмір і форма, рівень виконання, метод виготовлення).

2. Складовий матеріал.

3. Та ж сама функція і використання (чи буде це виконувати ту ж саму роботу?).

4. Комерційно взаємозамінний (чи буде споживач приймати це як заміну?).

При цьому необхідно також враховувати якість товарів, їх репутацію, наявність торгової марки.

Митний кодекс обумовлює (ст. 270) чітко визначені застереження стосовно умов застосування методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів. Вказаними застереженнями обумовлюється таке.

1. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) до оцінюваних, якщо не були вироблені в тій же країні, що й оцінювані товари.

2. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншим виробником, враховуються лише тоді, коли немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених виробником оцінюваних товарів.

3. Товари не вважаються подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

Метод оцінки на основі віднімання вартості (четвертий метод)

Митний кодекс України обумовлює, що визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стан.

Для застосування цього методу імпортер повинен мати в своєму розпорядженні достатні дані про затрати виробництва, прибуток, загальні витрати у країні-експортері.

Отже, першою умовою використання методу, є продаж оцінюваних, ідентичних чи подібних товарів на митній території України у незмінному стані.

Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковку товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні зміни, такі як випаровування, всихання, ерозія, і т.д. мають розглядатися, як незмінний стан.

Природні зміни в товарах, такі як випаровування (наприклад, необробленої нафти, бензину, цукру, газів, і т.д.), всихання і нормальна ерозія (такого типу, як незначна кількість іржі на металі) залишають товари у незмінному стані. Однак у випадках, коли через ці природні зміни відбуваються зміни суттєвого характеру щодо товарів (наприклад, повітря що попало у вино, може призвести до того, що вино перетворюється в оцет), то в такому випадку вони не є у незмінному стані.

Будь-який тип виробництва або подальша обробка, включаючи монтаж, більше не відносить товари до таких, які знаходяться у незмінному стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, – покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.

У відповідності до методу, “час, максимально наближений до часу ввезення” означає дату або період часу, протягом якого імпортованих товарів або ідентичних, або подібних імпортованих товарів продано в достатній кількості, щоб встановити ціну за одиницю.

Після визначення ціни одиниці товару, від неї віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

1. витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв’язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

2. суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів, інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

3. звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Метод оцінки на основі додавання вартості (п’ятий метод)

Для визначення митної вартості товарів методом оцінки на основі додавання вартості основою береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:

• вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв’язку з виробництвом оцінюваних товарів;

• загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів такого самого виду, у тому числі витрат на завантаження, розвантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, а також інших витрат;

• прибутку, який зазвичай одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

Митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва оцінюваних товарів, яку можна отримати за межами країни імпорту.

Отже, для обчислення митної вартості п’ятим методом митні органи визначатимуть переважно вартість виробництва імпортованих товарів шляхом додавання затрат виробництва та звичайної суми, що додається до прибутку та загальних витрат.

Насамкінець зауважимо, що реальну інформацію для використання цього методу можна отримати лише з документації бухгалтерського обліку виробника. Таким чином, цей метод можна використати лише за умови, що виробник має бажання повідомити митниці необхідні дані.

Резервний (шостий) метод

Якщо митну вартість товарів неможливо визначити жодним з розглянутих методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів із використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.