Пособие Политология СТАЦ

встановлення оптимальних пропорцій між соціально “великим” і соціально “малим”. Істотною характеристикою соціальної етики є її орієнтація на досягнення згоди за будь-яких умов. Взаємодія, а не боротьба, культура згоди, а не психологія сутички – суть соціальної етики. Соціальна етика визнає наявність конфронтуючих інтересів, їх розбіжність, але вона виходить з того, що не існує перепон, які б виключали можливість узгодження таких інтересів, їх взаємодію. Соціальна етика визнає автономне право кожної людини бути особистістю, захищати свою гідність.

Але соціальна держава не позбавлена своїх внутрішніх протиріч:

В соціальній державі у скритній формі присутні небезпечні риси патріархальності та опікунства.

Задачі, які має вирішувати соціальна держав – індивідуального характеру, а інститути, що використовуються при цьому – суспільні. Іншими словами, соціальна держава має потребу в бюрократичному апараті, який за своєю природою байдужій до індивідуальних інтересів.

Соціальна держава дуже дорога. Кожного року вона потребує збільшення витрат на систему освіти, органи охорони здоров’я, турботу про літніх громадян, а механізму обмеження держава не розробила.

Певний вплив на її функціонування можуть здійснювати непередбачені процеси. Наприклад, демографічні зміни в суспільстві можуть призвести до зміни співвідношення між групами населення, які оплачують державу, і тими, хто очікує на допомогу від неї.

Вихід з цього становища бачиться в тому, щоб максимально спростити функції держави та гарантувати громадянам мінімальний рівень цивілізованого існування. А головним напрямом має стати активне прилучення до роботи інститутів громадянського суспільства для заміни ними державних бюрократичних установ.

Отже, у порівнянні з правовою соціальна держава йде глибше по шляху гуманізації суспільства, намагається розширити права особистості та наповнити правові норми більш справедливим змістом.

Сучасні демократичні держави прагнуть знайти міру оптимального сполучення правових та соціальних принципів в практиці суспільного управління.

Рекомендована література.

1.Геєць В.М. Державність України: на шдяху до громадянського суспілства//

Віче.-1995.-№5.

2.Дмитриев Ю.А. Соотношение политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества// Государство и право. – 1994. -

№7.

3.Козлихин И.Ю. Идея правового государства. История и современность. – СПБ. 1993.

4.Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю.І.Римаренка. – К., 1996.

5.Мамут Л.С. Государство: полюсы представлений// Общественные науки и современность. – 1996. - №6.

6.Основы политической науки. Учебн. Пособие для вузов. В 2-х частях / Под ред. В.П.Пугачева – М.,1995.

7.Політологія. Підручник /За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка .- К., 2001.

8.Політологія: Підручник /За ред. О.І.Семківа – Львів, 1993.

9.Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. Учебное пособие для студентов вузов. - М., 1995

10.Ребкало В. Національна держава. Втеча від самоприниження// Віче. – 1995. -

№8.

11.Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996.

12.Социальное государство и защита прав человека. = М., 1994.

13.Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы//Социальнополитический журнал.-1994.-№1-2.

14.Тимошенко В.І. Правова держава. – К., 1994.

15.Українська державність у ХХ ст.: історико-політичний аналіз. – К., 1996.

16.Ходаківський М. Громадянське суспільство і національна держава// Віче.- 1998.-№7.

17.Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве// Государство и право. – 1994. - №1.

18.Якушник В.М. Государство переходного типа (вопросы теории). – К., 1991.