konf_mat_tez_2015

141

ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ОСВОЕНИИ ПРАКТИЧЕСКИХ НАВЫКОВ СТУДЕНТАМИ 6 КУРСА ОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО

МЕДИЦИНСКОГО УНИВЕРСИТЕТА Осинцева В. И., Егоренко О. С.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

В ходе учебного процесса медицинских вузов важное значение имеет освоение и закрепление практических навыков. Однако существуют сложности в обучении студентов в реальных клинических условиях. Использование тренажеровсимуляторов в образовательном процессе позволяет четко отработать алгоритм, технику выполнения практических навыков. Больше года в ОНМедУ функционирует учебно-инновационный центр практической подготовки врача (УИЦППВ), оснащенный различными симуляционными тренажерами, фантомами и манекенами. Целью нашей работы было изучение эффективности обучения студентов 6 курса на тренажерах-симуляторах. Мы изучили мнение студентов и преподавателей путем анкетирования о введенной методике подготовки студентов. Удовлетворенность работой в УИЦППВ и повышение результативности освоения практических навыков на тренажерах для инвазивных манипуляций отметили все преподаватели и студенты. Для оценки эффективности работы студентов в УИЦППВ проведена оценка качества практических навыков у 2 групп студентов 6 курса (53 чел.) на первом и последнем занятиях в УИЦППВ. Использовалась разработанная нами балльная система оценочных листов по каждому практическому навыку, которые оценивались максимально по 10 баллов. В итоге средний балл по технике выполнения различных навыков при первичной оценке составил 4,6 ± 1,3 балла, на конечном этапе — 7,9 ± 1,4 балла. Полученные результаты наглядно свидетельствуют о повышении эффективности использования симуляционных тренажеров и результативности освоения практических навыков при включении симуляционного обучения в план учебных циклов. Немаловажным также является позитивное отношение студентов к подобной практике обучения.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕФОРМОВАНИХ ФАКТОРІВ У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ДЕФОРМУЮЧИЙ ОСТЕОАРТРОЗ КОЛІННИХ СУГЛОБІВ

Богдан Н. М., Олійник Д. А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Деформуючий остеоартроз (ДОА) – найбільш поширена форма суглобової патології, яка у віці старше 60 років обумовлює безліч проблем, пов’язаних з ходьбою та підйомом по сходах. На сьогодні преформовані фактори розглядають як область практичної медицини, і застосовуються для лікування хворих, профілактики захворювань та медичної реабілітації.

Метою дослідження є визначити ефективність застосування преформованих факторів у лікуванні хворих на деформуючий остеоартроз колінних суглобів.

Матеріали та методи. Групу спостереження склали 15 пацієнтів з ДОА, із них 10 жінок та 5 чоловіків, віком від 50 до 70 років. До групи порівняння увійшли пацієнти (15 осіб), що страждають ДОА такої ж статі та вікової категорії. Усім пацієнтам групи спостереження призначалося на фоні стандартної медикаментозної

**

142

протизапальної та знеболюючої терапії низькочастотну магнітотерапію (тривалість процедури 20-25хв), після чого – електрофорез з пелодексом (10-15хв), щоденно курсом 14-16 процедур з повторенням курсу через 3 місяці впродовж двох років. Пацієнтам групи порівняння проводилося лікування тільки НПЗП та хондропротекторами. До та після лікування всім хворим проводили оцінку больового синдрому за шкалою ВАШ, вимірювання кутоміром рухливості суглобів, біохімічне дослідження крові (показники запалення), рентгенологічне дослідження суглобів.

Результати дослідження. У групі спостереження після першого року застосування преформованих факторів у порівнянні з контрольною групою спостерігалася позитивна динаміка: значно зменшився больовий синдром, знизилися всі гострофазові показники запалення та збільшилися об’єм суглобів і рухливість суглобів. Спираючись на отримані данні в подальшому можливе використання преформованих факторів у лікуванні хворих, страждаючих деформуючим остеоартрозом колінних суглобів.

КОМБИНИРОВАННАЯ ТЕРАПИЯ СУСТАВНОГО СИНДРОМА ПРИ СИСТЕМНОЙ КРАСНОЙ ВОЛЧАНКЕ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ

ПРЕФОРМИРОВАННЫХ ФАКТОРОВ Каравелкова М. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Системная красная волчанка (СКВ) – многофакторное заболевание из группы диффузных болезней соединительной ткани, характеризующееся нарушениями в иммунной системе, приводящими к образованию разнообразных антител к собственным клеткам и их компонентам.

Поражение суставов является наиболее частым проявлением системной красной волчанки. Боли в суставах могут предшествовать началу многосимптомного поражения и иммунологического проявления болезни в течение многих месяцев и лет.

Учитывая частоту и выраженность суставного синдрома при подостром течении СКВ, представило интерес разработать новые подходы к его лечению при данной патологии.

Цель исследования: оценка эффективности лечения суставного синдрома при СКВ препаратом лефлуномид с преформированными факторами по сравнению с традиционной схемой лечения.

Висследовании приняли участие 30 пациентов с подострым течением СКВ, в неё вошли женщины в возрасте от 28 до 50 лет. Все пациентки были распределены на две группы – группу наблюдения и контрольную группу, состав которых сопоставим по основным параметрам.

Вкачестве базисной терапии в группе наблюдения использовался лефлуномид

всочетании с нестероидным противовоспалительным препаратом и преформированными факторами в виде фореза Бишофита и магнитотерапии.

Контрольная группа получала лечение в виде базисного препарата метотрексата и нестероидного противовоспалительного препарата.

**

143

После проведенного лечения у пациентов группы наблюдения отмечается значительное уменьшение выраженности суставного синдрома по шкале ВАШ, а также улучшение биохимических и иммунологических показателей крови в сравнении с контрольной группой.

Таким образом, комплексная терапия суставного синдрома при СКВ препаратом лефлуномид с преформированными факторами является оправданной и может быть рекомендована в качестве альтернативной схемы лечения.

ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ДЕТЕЙ С ИЗБЫТОЧНОЙ МАССОЙ ТЕЛА

Бажора Я. И.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Бронхиальная астма (БА) является актуальной проблемой педиатрии и клинической медицины в целом. Среди сопутствующих заболеваний у больных с БА ведущее место занимает избыточная масса тела (ИзбМТ) и ожирение - 17,4%.

Цель исследования: оценить течение бронхиальной астмы с точки зрения достижения контроля над заболеванием и качеством жизни у детей с избыточной массой тела.

Было обследовано 97 детей в возрасте 6-11 лет с диагнозом - бронхиальная астма, экзогенная форма разной степени тяжести и уровнем контроля.

Всем детям было проведено комплексное общеклиническое обследование. Детально оценивались показатели физического развития. Для оценки уровня контроля над БА за последние четыре недели заполнялся опросник Asthma Control Test (ACT) для детей. Для объективной оценки функции внешнего дыхания проводилась спирометрия и ежедневная пикфлоуметрия на стационарном этапе.

Среди обследованных детей с БА на фоне гармоничного физического развития преобладали мальчики – 72,2% (39 детей), а с БА на фоне ИзбМТ – девочки 62,8% (27 детей).

Анализ полученных данных показал, что наличие избыточной массы тела отразилось на степени тяжести БА, частоте и продолжительности обострений.

Таким образом, есть необходимость в детальной разработке методов коррекции массы тела у исследуемой когорты больных детей, что должно способствовать достижению более длительного и стойкого контроля БА.

СТАН ТЕРМІНАЛЬНОГО ЕТАПУ ГЛІКОЛІЗА У РІЗНИХ М´ЯЗАХ НЕСТАТЕВОЗРІЛИХ ТВАРИН

Костіна А. А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Серцевий м'яз відрізняється високим вмістом мітохондрій, швидкістю обміну білків, інтенсивністю аеробних процесів. У кістяковому м'язі висока активність гліколітичних процесів, а саме активності ЛДГ, що каталізує термінальний етап гліколізу. У кістякових м'язах її активність майже в 1,3 рази вище ніж у серцевому. В ізоферментному спектрі ЛДГ міокарда переважає вміст ЛДГ1 і ЛДГ2 На їх долю припадає 70% активності ЛДГ в цій тканині. Ізоферментний спектр ЛДГ кістякових

**

144

м'язів представлений, головним чином, ЛДГ5, що досягає майже 75% загальної активності ферменту. Якщо врахувати, що швидкомігруючі ізоферменти ЛДГ інгібіруються невеликими концентраціями пірувата, а також те, що піруваткіназна реакція, продуктом якої є піруват, у кістякових м'язах у кілька разів вище, ніж у серцевому, стає зрозумілим переважне нагромадження лактата в них.

РАСПРОСТАНЕННОСТЬ ДЕПРЕССИИ ЛЕГКОЙ И СРЕДНЕЙ СТЕПЕНЕЙ В ПРАКТИКЕ СЕМЕЙНОГО ВРАЧА В ОДЕССКОМ РЕГИОНЕ

Кудлач О. И.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Актуальность. Депрессивные расстройства являются одной из ведущих причин заболеваемости и инвалидности на сегодняшний день. Они в значительной степени влияют на физическое, психическое и социальное функционирование организма человека, вызывая серьезные нарушения метаболизма, что, в свою очередь, приводит к ухудшению и осложнению прогноза соматических заболеваний. Не смотря на высокую значимость данной патологии, на сегодняшний день сохраняется гиподиагностика депрессии в первичной медицинской сети.

Цель исследования: изучить распространенность депрессии легкой и средней степеней в практике семейного врача.

Ход исследования. В скрининговое исследование методом случайной выборки были включены 200 пациентов (140 женщин и 60 мужчин),в возрасте от 18 до 62 лет, средний возраст которых составил 39,4 ± 4,3 года. Пациентам было предложено пройти психологическое тестирование: тест Фишера, тест САН, оценка по шкале Zung. Кроме этого проводилось общеклиническое обследование и анторопометрические измерения (рост, вес, ИМТ, объем талии, объем бедер, индекс ОТ / ОБ).

Результаты: в результате исследования было установлено, что распространённость депрессии легкой и средней степеней составляет 24,09%. Среди женщин частота встречаемости депрессии выше, чем среди мужчин и составляет 25,35% и 16,6% соответственно. В 16,4% случаев у пациентов наблюдалось ожирение.

Выводы: высокая распространённость депрессии легкой и средней степеней в Одесском регионе указывает на необходимость поиска эффективных диагностических и лечебных мероприятий в отношении данной патологии.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБАГАЧЕНОЇ ТРОМБОЦИТАМИ ПЛАЗМИ ПРИ ІНДУКОВАНОМУ ФІБРОЗІ ПЕЧІНКИ

Мазніченко Є. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса,Україна

Одним з головних питань сучасної гепатології є етіопатогенетичне лікування фіброзу печінки, стану який загрозливий розвитком цирозу та печінкової недостатності. Застосування збагаченої тромбоцитами плазми є одним з напрямків клітинної терапії, яка продемонструвала високий рівень регенеративних властивостей різних типів тканин. Тому, метою дослідження стало вивчення ефектів

**

145

при експериментальному застосуванню збагаченої тромбоцитами плазми при індукованому фіброзі печінки.

Матеріали та методи: Експеримент проводили на 60 білих щурах лінії Вістар. Фіброз печінки був індукуван за допомогою перорального введення 50 % олійного розчину чотирихлористого вуглецю (CCl4) в дозі 0,1 мл через добу протягом 12 тижнів та заміною питної води на 10% розчин етанолу. Отримання ЗТП відбувалось шляхом обробки периферійної крові на апараті Smart Prep (Harvester Corp.). Ін’єкції ЗТП проводилася двічі у дозі 0,1мл з інтервалом у 2 тижня закритим способом (трансшкірне введення ЗТП в праву гипохондріальну ділянку. Виведення тварин з експерименту проводилося через 2, 4 та 6 тижнів після останнього введення ЗТП. Вилучену печінку фіксували в 10 % розчині формаліну. Парафінові зрізи фарбували за Гематоксилін еозином, Ван – Гізоном, Судан ІІІ, PAS -реакцією. Препарати вивчали за допомогою світлового мікроскопа.

Результати: Мікроскопічно виявляли набухання клітин ендотелію, зернистість гепатоцитів, явища вакуольної дистрофії, внутрішньочасткового некрозу, розростання сполучної тканини навколо печінкових балок. У тварин після корекції ЗТП: повільно виражені запально-дистрофічні процеси. Таким чином можна зробити висновок, що ЗТП оказує позитивний вплив на процеси відтворення тканини печінки після індукованого фіброзу.

ВИПАДОК РЕГРЕСУ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ У 37-РІЧНОЇ ПАЦІЄНТКИ Ананьева О. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

Проаналізовано проспективний клінічний випадок, який демонструє принципову можливість регресу фіброзу печінки з класу В до класу А по Чайлд- П’ю. В анамнезі у пацієнтки – хронічний вірусний гепатит С та ВІЛ-інфекція, від лікування яких у профільних спеціалістів пацієнтка відмовилась.

Спостереження і лікування проводилось на протязі 3-х років. Контроль ступеня фіброзу підтверджено серійним виконанням фібротесту, а якісні характеристики оцінені за допомогою парного гістологічного дослідження біоптатів печінки, отриманих під час лапароскопічного втручання з приводу супутньої ЖКХ (до лікування і через 3 роки від початку комбінованої терапії).

Виявлена позитивна динаміка як за результатами фібротесту (з F4 до F2) так і гістологічно (елімінація колагенових волокон із синусоїдів з переходом фіброзу 3-го типа в 2-ий).

Ми вважаємо, що вказаний ефект реалізовано за рахунок тривалої комбінованої терапії адеметіоніном та урсодезоксихолевою кислотою.

Також не можна виключити фіброліз-індукуючу дію епізодично застосовуваних стимуляторів різних ланок гемопоэзу (епоетин-бета, філграстим, елтромбопаг) у зв'язку з супутньою цитопенією.

**

146

МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2-ГО ТИПУ НА ФОНІ НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА

Черня В. І.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу є однією з найактуальніших проблем сучасної медицини. Серед всіх форм діабету на долю ЦД 2-го типу припадає 85-90 %. Цукровий діабет 2-го типу є хронічним захворюванням, яке призводить до розвитку мікрота макроангіопатій (ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарду, інсульт). Хронічна гіперглікемія при цукровому діабеті 2-го типу також пов′язана з дисфункцією очей, нирок, нервової системи.

Ціллю даного дослідження є вивчення ефективності різних методів терапії цукрового діабету 2-го типу у пацієнтів з надмірною масою тіла за допомого аналогів глюкагоноподобного пептиду-1.

Вдослідженні приймали участь 25 хворих на ЦД 2-го типу на тлі надмірної маси тіла в віці від 35 до 75 років, які були розділені на дві групи. Перша група хворих (n=12) отримувала терапію у вигляді модифікації способу життя в комбінації

зметформіном, а друга група хворих (n=13) отримувала додатково ліраглутид в дозі від 0,6 до 1,8 мг/добу. Всім хворим були проведені дослідження індексу маси тіла (ІМТ), рівня вісцерального жиру методом біоімпедансометрії, показників вуглеводного та ліпідного обміну, високочутливого С-реактивного білку (вчСРБ).

Врезультаті проведеної терапії у пацієнтів другої групи відмічалось зниження маси тіла разом із ІМТ та рівнем вісцерального жиру значно більше ніж у пацієнтів першої групи (р<0.05). Додатково було зареєстровано дозозалежне зниження рівня вчСРБ в групі терапії ліраглутидом порівняно з першою групою, що говорить про зниження кардіоваскулярного ризику. На фоні проведеної терапії у пацієнтів другої групи також відмічалось більш достовірне зниження показників ліпідограми

(р<0.05).

Таким чином, терапія ліраглутидом приводить до зниження розвитку кардіоваскуляних випадків у пацієнтів з ЦД 2-го типу на тлі надмірної маси тіла.

ОСОБЕННОСТИ ПИТАНИЯ ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА С ИЗБЫТОЧНОЙ МАССОЙ ТЕЛА И ОЖИРЕНИЕМ

Роговская Т. Т.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Актуальность темы обусловлена угрожающей статистикой роста детского ожирения. По прогнозам Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) в 2015 году у 2,3 млрд. детей старше 15 лет будет избыточный вес или ожирение. На сегодняшний день в Европе более чем 22 млрд. детей страдают ожирением и с каждым годом их количество увеличивается на 400 тыс. В Украине более 10% детей и подростков имеют избыточный вес.

Целью данной работы было исследование особенностей и оценка характера питания у детей с ожирением.

Материалы и методы. Работа проводилось на базе клинического санатория им. В. П. Чкалова. Нами было обследовано 30 детей с первичной

**

147

конституционально-экзогенной (алиментарной) формой ожирения в возрасте от 8 до 11 лет: 18 девочек и 12 мальчиков. Для оценки режима и качества питания дети с помощью родителей заполняли анкету-опросник на протяжении 3 дней. Физическое развитие оценивали по показателям антропометрических данных (масса, рост, индекс массы тела (ИМТ)).

Результаты исследования показали, что у 56,6 % детей ИМТ>16 (норма 1115), что свидетельствует об избытке массы тела и у 43,4% ИМТ>18, что говорит об ожирении. По результатам опроса 36,7% детей нарушали режим питания и только 63% детей соблюдали режим питания и поддерживали достаточную физическую активность. Был выявлен высокий уровень употребления детьми хлебобулочных изделий и картофеля. Достаточное количество кисло-молочных продуктов употребляло 73% детей, мяса 66%, молока 40%, овощей 53%.

Выводы: Наблюдается существенное несоответствие рекомендованным нормам употребления пищевых продуктов детьми с ожирением: увеличение употребления углеводов при уменьшении употребления кисло-молочных и мясных продуктов в 2 раза, овощей и фруктов в 2,5 раза.

ЗНАЧЕНИЕ ВЫЯВЛЕНИЯ СПИРИЛЛ В МАЗКАХ СОСКОБОВ ИЗ ЗЕВА В ДИАГНОСТИКЕ ЗАБОЛЕВАНИЙ ВНУТРЕННИХ ОРГАНОВ

Кузовенкова Е. А., Бянов А. С.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

При проведении диагностики заболеваний внутренних органов недостаточное внимание уделяется поиску патогенных для человека спирилл родов Borrelia, Treponema, Leptospira, вызывающих хронические заболевания с полиморфизмом клиники, волнообразным течением и обилием осложнений.

Цель исследования - выявление патогенных спирилл в мазках соскобов из зева пациентов с целью усовершенствования диагностики и лечения заболеваний внутренних органов. Материалами исследования стали цифровые микрофотографии, данные серологических исследований (ИФА, иммуноблот), интраскопии (УЗИ, МРТ, КТ). Использовали микроскоп Carl Zeiss Standart 20,

объектив Carl Zeiss 100x, окуляры 10x/18х, цифровую камеру FinePix F10, FUJIFILM. Микрофотографии анализировали с помощью Adobe Photoshop CS6. Исследуемая группа - 95 пациентов: 49 мужчин и 46 женщин. Спириллы были классифицированы по размеру, количеству завитков, осевых изгибов. В качестве стандартного микрообъекта был взят диаметр нейтрофила - 168 пкс (12 мкм). В результате были обнаружены спириллы в соскобах из зева у 89 чел.: 27 спирилл соответсвовали роду Treponema, а 710 роду Borrelia, одна спирилла не классифицирована. Длина спирилл варьировала от 45 пкс (3,2 мкм) до 1615 пкс (115,3 мкм) ширина от 6 пкс (0,4 мкм) до 12 пкс (0,8 мкм), количество завитков от 1 до 9, а количество осевых изгибов от 0 до 7. Эти данные были подтверждены результатами ИФА и иммуноблоттинга, а также проведенной интраскопией и клиническим характером течения заболеваний (гранулематозные поражения органов, кардиты, мезаортиты, мезартерииты).

**

148

Выводы: Цифровая микроскопия соскобов слизистой зева может использоваться в качестве скрининга спирохетозного поражения внутренних органов. Метод прост, общедоступен и может быть автоматизирован.

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОСТРОФАЗОВОЇ ВІДПОВІДІ У ПАЦІЄНТІВ З КОМОРБІДНІСТЮ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО

ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ Железнякова Н. М., Зелена І. І., Пасієшвілі Т. М., Степанова О. В.

Харківський національний медичний університет, Харків, Україна

Мета: дослідити особливості гострофазової відповіді при коморбідністі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) і хронічного панкреатиту

(ХП).

Матеріали та методи. Обстежено 69 хворих з ХОЗЛ: 37 з супутнім ХП - основна група, і 32 – з ізольованим ХОЗЛ - група порівняння. Показники норми отримані у 20 практично здорових осіб. Вміст С-РБ досліджували імуноферментним методом, прозапальних цитокінів - інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) і фактора некрозу пухлини-α (ФНП-α) визначали за допомогою наборів реагентів ProCon. Статистична обробка проводилася у програмі «Statistica 6.0».

Результати. У хворих з ізольованим ХОЗЛ було відзначено достовірне підвищення С-РБ до 4,1±0,12 мг/л, при показниках контролю - 1,43±0,06 мг/л (р<0,05). Рівень С-РБ у хворих основної групи склав 6,2±0,17 мг/л, що перевищувало як показники норми (р<0,05), так і групи порівняння (р<0,05). Рівень ІЛ-1β в основній групі склав 71,1±4,7 нг/л, що було достовірно вище показників як групи контролю - 26,0±1,6 нг/л (р<0,05), так і групи порівняння - 42,9±3,4 нг/л (р<0,05). Аналогічні девіації спостерігалися і при аналізі ФНО-α: у основній групі - 91,7±3,8 нг/л, у пацієнтів з ізольованим ХОЗЛ - 38,9±2,9 нг/л, в групі контролю - 24,2±1,5 нг/л. При цьому відмінності в групах були достовірні (р<0,05) як при зіставленні з нормативними показниками так і між собою.

Висновки. Білки гострофазової відповіді адекватно реагували на запалення в бронхолегеневій системі. Однак, наявність супутнього ХП асоціювалася з достовірним посиленням експресії гострофазових реактантів, що, шляхом гіперактивації системи комплементу та ініціації аутоімунних реакцій, може сприяти вторинному пошкодженню як органів-мішенів, так і залученню до патологічного процесу «відносно інтактних» органів та систем.

ТИРЕОТОКСИКОЗ З ДИСФУНКЦІЄЮ КИШЕЧНИКУ Москалюк І. І.

Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

На сьогоднішній день проблема дисфункції кишечнику при токсичних формах зобу досліджена недостатньо повно. Обстежено 60 хворих на токсичні форми зобу, яким була проведена оцінка стану серцево-судинної системи та вегетативного статусу, досліджено стан оксидатно-протиоксидантного гомеостазу, протеоліз та фібриноліз плазми крові. Оцінку моторно - евакуаторної функції кишечнику проводили модифікованим методом фоноентерографії. Усі хворі були розділені на 3

**

149

групи залежно від виду порушень органів травлення. До 1-ї групи увійшло 25 хворих (42%) на тиреотоксикоз, у яких виявлено гіпермоторику кишечнику, 2-у групу склали 17 (28%) пацієнтів з тиреотоксикозом без кишкової дисфункції, 3-ю - 18 (30%) хворих на токсичні форми зобу з гіпомоторикою кишечнику. При оцінці вегетативного статусу за Вейном вже на ранніх етапах розвитку тиреотоксикозу виявлено тенденцію до переваги симпатичної нервової системи з відповідним характером порушень функцій кишечнику. У всіх пацієнтів спостерігається більш виражена інтенсифікація процесів пероксидного окиснення ліпідів на тлі зниження активності ферментів антиоксидантного захисту. Характерно, що протеолітична активність до середньомолекулярних пептидів найбільш виражена у хворих 1-ої групи, а до високомолекулярних– у хворих 3-ї групи. У хворих з гіпомоторикою кишечнику найбільш виражена активація ферментативного фібринолізу, а у хворих з гіпермоторикою – неферментативної фібринолітичної активності. Відмінності у проявах вегетативного дисбалансу, активності прота антиоксидантних систем, протеолізу, фібринолізу у пацієнтів із різними формами порушень функцій кишечнику при тиреотоксикозі зумовлюють необхідність урахування механізмів їх виникнення при розробці нових підходів до лікування.

**

150

СЕКЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ, ШКІРНО-ВЕНЕРИЧНИХ ХВОРОБ І ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Секция инфекционных, кожно-венерических болезней и туберкулеза

Section of Infection, Skin and Venereal Diseases and Tuberculosis

________________________________________________________

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИХ ФОРМ МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ РАННОГО ВІКУ

Тростинська Г. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Менінгококова інфекція (МІ) займає одне з провідних місць в інфекційній патології у дітей раннього віку , та її актуальність обумовлена тяжкістю перебігу генералізованих форм недуги, високим ризиком розвитку ускладнень і летальністю. Майже половина випадків МІ припадає на дітей молодшого віку.

Метою дослідження було вивчення клініко-епідеміологічних особливостей перебігу генералізованих форм МІ у дітей молодшого віку та факторів, що впливають на тяжкість перебігу. Дослідження проводилось на базі Одеської міської інфекційної лікарні за період з 2012 - 2014 років.

При обстеженні 73 дітей віком від 1міс. до 3-х років, у 92,8% (60 дітей) діагноз МІ було підтверджено шляхом бактеріоскопії та бактеріологічно , із них у 8, 3 % випадків (5 дітей) на підставі типової клінічної картини. Із них 21,7% (13 дітей)- діти від 1 міс. до 1-го року, 78,3% (47 дітей) - діти від 1-го до 3-х років. В структурі генералізованих форм МІ превалювали змішані форми -65 % (39 дітей), кількість дітей з ізольованим менінгітом менша 11,6% (7 дітей) , та кількість хворих з менінгококцемією -23,4% (14 дітей)

Сучасними клінічним особливостями ураження нервової системи при генералізованих формах МІ є дисоціація - 26% (21 дитина) або відсутність -6,5% (3 дітей) менінгіальних знаків та ізольованість ураження мозкових оболонок. Ускладнення або летальний кінець спостерігалися при пізньому зверненні за медичною допомогою, переважно на 3-4 добу від початку хвороби. Серед ускладнень частіше зустрічалися (15% випадків) інфекційно -токсичний шок та пневмонія.Вивчення розвитку та перебігу МІ на сучасному етапі показало пряму залежність між своєчасною діагностикою хвороби, адекватною терапією та видужанням.

**