12.8. Право притулку

Надання притулку є традиційним інститутом міжнародного права. Історично інститут права притулку вперше виник у період Великої французької революції. У Конституції Франції 1793року зазначалося, що Франція надає «притулок іноземцям, вигнаним зі своєї батьківщини за справу свободи».

Право притулку одержало свій розвиток і правову регламентацію як у національному законодавстві держав, так і в міжнародному праві. В Україні це право закріплене в Конституції України: «Іно­земцям і особам без громадянства може бути наданий притулок у порядку, встановленому законом» (ч. 2статті 26).Аналогічні по­ложення містяться в конституціях багатьох держав світу, напри­клад, у ч. 1статті 28Конституції Російської Федерації, ч. З статті 10Конституції Італії, п. 1статті 16-а Основного Закону ФРН, п. 4статті 13Конституції Іспанії та ін. Звичайно в основних законах держав закріплюється саме право притулку. Процедура ж одержання цього права регламентується поточним законодавством.

У статті 14Загальної декларації прав людини 1948року визна­чено:

414

«1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідуван­ня в інших країнах і користуватися цим притулком.

2. Це право не може бути використане у разі переслідування, дійсно заснованого на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй».

Подібні правоположення містяться й у ряді інших міжнародних актів, наприклад, у Декларації ООН «Протериторіальний приту­лок», прийнятій на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2312(XXII) 14грудня 1967року, у Декларації про територіальний притулок, прийнятій Радою Європи в 1997році.

Відповідно до останнього документа право притулку надається будь-якій особі, що має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, грома­дянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Слід зазначити, що надання притулку є мирним і гуманним актом і не вважається недружнім актом стосовно будь-якої держави.

На практиці право притулку реалізується шляхом надання пра­ва в'їзду на територію даної держави і законного там перебування. Особа, яка одержала притулок, за своїм статусом дорівнюється до іноземця, але її відмінність від іноземця полягає в тому, що:

• по-перше, час перебування такої особи в державі, що надала йому притулок, не обмежений;

• по-друге, особа, яка одержала притулок, не може бути вислана з держави, що надала їй притулок;

• по-третє, особа, яка одержала притулок, не може бути видана як своїй патримоніальній державі, так і будь-якій третій іно­земній державі.

Притулок надається лише тим особам, які не вчинили загально-кримінальних або міжнародних злочинів. Це випливає зі змісту згаданого пункту 2статті 14Загальної декларації прав людини.

Але в ряді випадків державами обмежується перелік причин і умов, за яких може бути наданий притулок. Так, у статті 63Кон­ституції РФзазначено, що притулок надається іноземцям, які переслідуються за свою діяльність на користь свободи і позбавлені у своїй країні основних прав і свобод. Конституція ФРН наголо­шує на політичних переслідуваннях, нелюдському або ганебному поводженні або покаранні (п. З статті 16-а). Конституція Іспанії відсилає до спеціального закону, що встановлює умови, за яких громадяни інших держав і апатриди користуються в цій державі правом на притулок. Хоча Конституція України і не передбачає якихось обмежувальних умов для надання притулку, очевидно,

415

що він не може бути наданий кримінальним злочинцям, так само як і особам, які переслідуються за фашистську і подібного роду ді­яльність або людиноненависницьку пропаганду.

У міжнародному праві розрізняють територіальний і дипло­матичний притулок. Перший означає надання будь-якій особі (особам) можливості укритися від переслідувань політичного харак­теру на території конкретної держави; другий —надання державою такої ж можливості, але в межах дипломатичного представництва, консульської установи або на іноземному військовому кораблі, що знаходяться на території іншої держави.

Потрібно враховувати звичайний характер надання диплома­тичного притулку. Відповідно до загального міжнародного права недоторканність помешкання дипломатичного представництва або консульської установи, а також екстериторіальність іноземного військового корабля не дають права надавати в їхніх помешканнях притулок особам, переслідуваним владою держави перебування за правопорушення політичного характеру. Дане положення відобра­жене і в договірному праві. Так, відповідно до п. З статті 41Віден­ської конвенції про дипломатичні відносини 1961року встановлена заборона на використання дипломатичного представництва з метою, не сумісною із його офіційними функціями. Проте дипломатичний притулок набув значного поширення в договірній практиці дер­жав Латинської Америки, що у Гаванській конвенції 1928року і Каракаській конвенції 1954року визнали право дипломатичного притулку і розробили процедуру його надання. Є випадки надання такого притулку й у Європі. Так, загальновідомий факт надання під час угорського повстання в жовтні 1956року дипломатичного притулку посольством СШАкатолицькому кардиналу Міндсенті, а деяким міністрам тимчасового уряду Угорщини —посольством Югославії.

Література Бояре Ю.Р. Вопросы гражданства в международномправе. —М.,

1986.

Броунли Я. Международноеправо. В 2-хкнигах. Кн. 2. —М.,

1977.

Буроменський М.В. Міжнародний захист прав людини та права

біженців. —К., 2002.

Галенская Л .Н. Правовое положение иностранцев в СССР. —М.,

1982.

Галенская Л.Н. Право убежища (международно-правовые

вопросы). — М., 1968.

Гудвин-Гилл Г.С. Статус беженца в международном праве. — М.,

1997.

Курс международного права. В 7 т. Т.З. — М., 1990.

Лазарев Л.В., Марышева Н.И., Пантелеева И.В. Иностранные граждане (правовое положение). — М., 1992.

Микитаев А.К., Рыжонков Д.И. О концепции двойного граждан­ства // Актуальные проблемы гражданства. — М., 1995.

Потапов В.И. Беженцы и международное право. — М., 1986.

Тимченко Л.Д. Международное право. — X., 1999.

Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. — X., 1998.

Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект.— X., 2002.

Тиунов О.И. Международное гуманитарное право. — М., 1999.

Черкес М.Е. Международное право: Учебное пособие. — Одесса, 2004.

Черниченко СВ. Международно-правовые вопросы граждан­ства. — М., 1968.

Спеціальні терміни

Апатрид (аполід), біженець, біпатрид, виселення, змушений переселенець, депортація, дипломатичний захист, дипломатичний притулок, іноземець, іноземний громадянин, натуралізація, націо­нальний режим, оптація, дарування громадянства, політичний при­тулок, принцип «правакрові», принцип «праваґрунту», принцип рівності громадянств, принцип ефективного громадянства, режим найбільшого сприяння, спеціальний режим, реінтеграція, репатріа­ція, територіальний притулок, трансферт, філіація, екстрадиція.

Контрольні питання

Дайте характеристику джерел права, що регулюють питання громадянства.

Як співвідносяться міжнародно-правове регулювання питань громадянства й внутрішньодержавне регулювання питань грома­дянства?

На яких принципах засноване громадянство України?

Які основні напрямки співробітництва держав у галузі регулю­вання питань громадянства?

Які універсальні міжнародні договори укладені у сфері грома­дянства? Дайте їм коротку характеристику.

417

Чи застосовується звичай при регулюванні питань громадян-

СТВЙ.*^

Яким чином міжнародне право регулює питання набуття й втрати

громадянства?

У яких випадках виникає необхідність у дипломатичному за­хисті?

У яких випадках виникає подвійне громадянство /

У чому полягають негативні наслідки наявності в особи подвій­ного громадянства?

Які способи вирішення проблеми подвійного громадянства ви­користовуються в міжнародному праві?

У яких випадках виникає безгромадянство?

У чому полягають негативні наслідки безгромадянства?

Які способи вирішення проблеми безгромадянства використову­ються в міжнародному праві?

У чому полягають особливості правового положення інозем­ ців? ₉

Який механізм дії режиму найбільшого сприяння і

У чому складаються особливості правового положення біжен­ ців? . „

Які особливості правового статусу змушених переселенців/

У яких регіонах визнається право на дипломатичний приту­лок?

Який правовий статус особи, що отримала політичний приту­лок?

Розділ 13 ТЕРИТОРІЯ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ