- •Дополнительние вопросы
- •1. Методологія та форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем в умовах індустріального періоду цивілізації.
- •2 Екологічна криза: поняття, причини, наслідки, форми прояву та шляхи подолання
- •3 Поняття екологічного права в широкому і вузькому змісті: сумісні концепції екологічного права: однорідність і комплексність норм екологічного законодавства.
- •4 Основні критерії самостійності екологічного права як галузі законодавства і права, правової науки і навчальної дисципліни.
- •5 Принципи екологічного законодавства і права: правове забезпечення гармонізації взаємодії суспільства з природою.
- •6 Система екологічного права: загальна, особлива і спеціальна частини екологічного права; основні інститути екологічного права.
- •7 Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
- •11 Конституційні основи екологічного права та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •12 Спеціальні закони як джерела екол. Права: зміст і структура Закону “Про онпс”
- •13. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •14 Нормативні акти органів місцевого самоврядування у сфері екології та співвідношення їх змісту з правовими актами центральних органів влади й управління.
- •15 Екологічні правовідносини та їх відмінні риси від суміжних правовідносин: підстави виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин
- •16 Основні види та особливості зміст екологічних правовідносин: співвідношення правових і технічних норм у врегулюванні екологічних правовідносин.
- •28. Правоздатність та дієздатність природокористувачів: природні права людини на користування природними об’єктами та їх ресурсами.
- •29 Здійснення права природокористування та основні права й обов’язки природокористувачів: охорона довкілля і захист прав природокористувачів.
- •30 Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють природне середовище.
- •31 Основні принципи управління природокористуванням та природоохороною: пріоритетність вимог екологічної безпеки й особливості її забезпечення.
- •33 Основні функції державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •34 Правовий механізм забезпечення еективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •35 Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною: правовий статус природоохоронних організацій та екологічних рухів.
- •37 Основні цілі та завдання стандартизації та нормування у сфері онпс.
- •38 Система нормативів та стандартів у сфері природокористування й онпс.
- •39 Фактичні та юридичні критерії якості довкілля: нормативи гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля
- •40 Нормування санітарних та захисних зон: умови і порядок їх встановлення та контролю виконання.
- •42 Юридичні вимоги щодо інформації про стан нпс: зміст права громадян на екологічну інформацію.
- •43 Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози за їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •44 Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •45 Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •46 Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан нпс.
- •52 Еколого-правови культура як складова частина культури людини та цивілізаційної культури.
- •54 Підстави та умови застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
Вопросы на экз. - экологическое право 1. Методологія та форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем в умовах індустріального періоду цивілізації. 2. Екологічна криза: поняття, причини, наслідки, форми прояву та шляхи подолання. 3. Поняття екологічного права в широкому і вузькому змісті: сумісні концепції екологічного права: однорідність і комплексність норм екологічного законодавства. 4. Основні критерії самостійності екологічного права як галузі законодавства і права, правової науки і навчальної дисципліни. 5. Принципи екологічного законодавства і права: правове забезпечення гармонізації взаємодії суспільства з природою.
6. Система екологічного права: загальна, особлива і спеціальна частини екологічного права; основні інститути екологічного права.
7. Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
11. Конституційні основи екологічного права та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
12. Спеціальні закони як джерела екол. права: зміст і структура Закону “Про ОНПС”
13. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
14. Нормативні акти органів місцевого самоврядування у сфері екології та співвідношення їх змісту з правовими актами центральних органів влади й управління.
15. Екологічні правовідносини та їх відмінні риси від суміжних правовідносин: підстави виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин.
16. Основні види та особливості зміст екологічних правовідносин: співвідношення правових і технічних норм у врегулюванні екологічних правовідносин.
18. Поняття і функції об’єктів природи: природні об’єкти, природні ресурси та природні комплекси, їх інтеграція і диференціація; фонди природних об’єктів.
19. Природне і соціальне середовище як інтегровани об’єкт екологічного права: матерілізовані та нематеріалізовані об’єкти екологічного права.
20. Суб’єкти екологічного права: природоохоронна правосуб’єктність і екологічні права й обов’язки юридичних і фізичних осіб.
21. Право власності українського народу на природні багатства: суб’єкти права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
22. Підстави виникнення права власності на природні об’єкти: сучасні цивільно-правові засади виникнення права власності на природні об’єкти.
23. Особливості змісту та умови здійснення правомочностей власності щодо природних об’єктів: законодавчі обмеження прав власників природних об’єктів.
24. Умови та порядок припинення права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
25. Природокористування як необхідна умови існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
27. Основні принципи інституту права природокористування: безоплатність загального і платність спеціального природокористування.
28. Правоздатність та дієздатність природокористувачів: природні права людини на користування природними об’єктами та їх ресурсами.
29. Здійснення права природокористування та основні права й обов’язки природокористувачів: охорона довкілля і захист прав природокористувачів.
30. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють природне середовище.
31. Основні принципи управління природокористуванням та природоохороною: пріоритетність вимог екологічної безпеки й особливості її забезпечення.
32. Система державних органів управління у сфері охорони довкілля: правовий статус спеціального органу виконавчої влади та ого структурних формувань на місцях.
33. Основні функції державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
34. Правовий механізм забезпечення еективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
35. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною: правовий статус природоохоронних організацій та екологічних рухів.
37. Основні цілі та завдання стандартизації та нормування у сфері ОНПС.
38. Система нормативів та стандартів у сфері природокористування й ОНПС.
39. Фактичні та юридичні критерії якості довкілля: нормативи гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля.
40. Нормування санітарних та захисних зон: умови і порядок їх встановлення та контролю виконання.
42. Юридичні вимоги щодо інформації про стан НПС: зміст права громадян на екологічну інформацію.
43. Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози за їх народногосподарське й природоохоронне значення.
44. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
45. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
46. Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан НПС.
47. Сучасний стан нормативно-правового закріплення екологічних прав, свобод та обов’язків людини, громадянина й особистості в національному законодавстві та міжнародних документах.
52. Еколого-правови культура як складова частина культури людини та цивілізаційної культури.
53. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
54. Підстави та умови застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
55. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу: співвідношення економічного збитку й екологічної шкоди.
56. Попередження екологічних правопорушень: усунення законодавчих прогалин і поліпшення роботи природоохоронних органів.
66. Правова охорона водних ресурсів через охорону інших природних об’єктів: охорона земель водного фонду, ділянок дна річок, озер, морів та інших водних об’єктів.
67. Правовий режим водоохоронних зон і зон санітарної охорони, прибережних захисник смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів.
68. Правова охорона вод від забруднення, засмічення і виснаження: умови розміщення та будівництва підприємств, що можуть впливати на стан водних об’єктів.
76. Економічні та екологічні функції лісів і стан законодавства про охорону лісових ресурсів: співвідношення вимог лісового і земельного законодавства.
77. Державне управління і державний контроль в області охорони, захисту і відтворення лісів.
81. Законодавства про охорону рослинного світу та природних рослинних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.
83. Правові вимоги щодо здійснення інтродукції, акліматизації та селекції рослин; правила створення і збереження ботанічних колекцій.
86. Основні характерні риси законодавства про охорону тваринного світу: структура та зміст Закону “Про тваринний світ”.
88. Правові закони охорони тваринного світу: охорона середовиша існування, умов розмноження та шляхів міграції тварин.
89. Особливості охорони тваринного світу на територіях і об’єктих природно-заповідного фонду: “Червона книга України” та значення її ведення.
90. Правові вимоги щодо переселення й акліматизація тварин: правила ввозу та вивозу об’єктів тваринного світу в Україну та створення біологічних колекцій тварин.
93. Загальна характеристика законодавства про риродно-заповідний фонд України: поняття і класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
94. Умови і порядок оголошення та створення територій й об’єктів заповідними: правове й економічне забезпечення функціонування природно-заповідного фонду.
95. Особливості правової охорони окремих видів територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
97. Поняття й особливості охорони курортних, лікувально-оздоровчих територій та об’єктів: структура і зміст Закону “Про курорти”.
98. Умови оголошення територій та об’єктів курортними: правові заходи охорони територій і середовища курортів та їх охоронних зон.
99. Лікувально-оздоровчі туриторії й об’єкти та їх правове становище: охорона мінеральних джерел і кліматичних умов, що сприяють лікуванню населення країни.
100. Правовий режим особливо охоронюваних об’єктів і територій, що мають курортно-оздоровче значення.
101. Формування міського ландшафту й охорона природних ресурсів в населених пунктах при здійсненні планування, проектування, будівництва та благоустрою.
103. Особливості правової охорони зеленої і захисної рослинності в містах та інших населених пунктах.
107. Екологічні вимоги зодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції й експлуатації промислових підприємств.
108. Правові заходи охорони довкілля на підприємствах паливно-енергетичного комплексу та ядерної енергетики.
111. Основні напрями ОНПС у сільському господарстві.
116. Види зон надзвичайної екологічної ситуації та їх правовий статус: зони екологічної катастрофи, зони підвищеної еклогічної небезпеки і зони екологічного лиха.
117. Правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
118. Правові вимоги стосовно попередження та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.
121. Законодавчі вимоги щодо поводження з виробничими і побутовими відходами: основні напрями державної політики в сфері поводження з відходами.
123. Законодавчі заходи запобігання утворенню відходів та екологічно безпечного поводження з ними.
124. Правове регулювання поводження з особливо небезпечними підходами: законодавчі вимоги щодо їх утворення, транспортування, зберігання та знешкодження.
126. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони: структура і зміст Закону “Про охорону атмосферного повітря”.
128. Правові міри охорони атмосферного повітря від побутового виробничого впливу: обмеження викидів речовин зі стаціонарних та пересувних джерел.
130. Заходи щодо зниження і запобігання фізичного впливу на атмосферу: шумового, ультразвукового, електромагнітного, іонізуючого та радіоактивного.
131. Види біологічного впливу на атмосферне повітря та заходи їх запобігання: бактеріальний, вірусний, грибковий та кислотний.
132. Правові вимоги охорони атмосферного повітря при розміщенні та розвитку міст і населених пунктів, проектуванні та будівництві виробничо-господарських об’єктів.
133. Правові вимоги національного законодавства та норм міжнародного права стосовно запобігання діяльності, що впливає на погоду і клімат.
134. Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря: державний та громадський контроль за станом атмосфери.
136. Роль і значення екологічної екологічної експертизи для здійснення природоохоронних заходів: структура і зміст Закону “Про екологічну експертизу”.
137. Форми екологічної експертизи: державна й громадська екологічна експертиза та їх правове закріплення.
138. Функції державних органів виконавчої влади щодо регулювання екологічної експертизи: умови і порядок призначення екологічнох експертизи.
139. Правовий статус експерта екологічної експертизи: права й обов’язки
140. Умови і порядок проведення екологічнох експертизи: правове значення експертного висновку, його затвердження й оскардження.
146. Поняття екологічної безпеки: основні вимоги законодавства щодо забезпечення екологічнох безпеки.
147. Забезпечення екологічної безпеки населення при застосуванні хімічних речовин і токсичних препаратів.
148. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки від шкідливого біологічного впливу на життя і здоров’я населення.
149. Правове забезпечення екологічної безпеки населення від радіактивного забруднення середовища існування.
Дополнительние вопросы
1. Поняття та особливості джерел екологічного права, їх класифікація.
2. Правовий статус і структура Міністерства аграрної політики та продовольстваУкраїни.
3. Правовий статус і структура Міністерства екології та природних ресурсів України
4. Екологічне прогнозування та його природоохоронне значення
5. Екологічне оподаткування.
6. Правове регулювання нормування і ліцензування природокористування .
7. Правовий режим охорони та використання рекреаційних зон і територій .
8. Правове регулювання ведення полювання і засоби забезпечення охорони тваринного світу.
9. Правове регулювання державного управління і ведення державного кадастру у сфері охорони природно-заповідного фонду.
10. Міжнародні об'єкти екологічного права і особливості їх правового статусу в національному законодавстві.
11. Поняття і види управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
12. Договірні форми природокористування та їх правовий зміст .
13. Правові засади поводження з радіоактивними відходами.
14. Правове забезпечення санітарио-епідеміологічного благополуччя населення в містах та інших населених пунктах.
1. Методологія та форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем в умовах індустріального періоду цивілізації.
Природа как совокупность органических и неорганических создаваемом возникла раньше , чем общество , которое является порождением природы. Природа развивается по объективным законам , тогда как общество функционирует на основе законов социального развития . Человек является непосредственно природным существом , она и подчиняется биологическим законам , представляет собой венец развития природы , поскольку принадлежит к высшему биологического вида. Но наряду с этим человек выступает и существом , а потому общество рассматривается как организованные человеческие социальные организмы . Процесс взаимодействия общества и природы осуществляется на основе определенных закономерностей . Прежде всего , общество не может существовать без природы , поскольку природные блага обеспечивают жизнедеятельность человека . Поскольку природные ресурсы обеспечивают жизнедеятельность людей , часть из них принадлежит соответствующим субъектам. Отсюда возникает соответствующая организационно - правовая форма их принадлежности определенным субъектам - государству , отдельным территориальным общинам , коллективам , индивидам т.п. . В Конституции Украины ( ст. 13 ) закреплены две следующие формы: 1) право собственности на природные объекты ; 2 ) право пользования ими . Возможно существование различных видов собственности на природные ресурсы и пользования ими , но безусловно определение организационно - правовых форм принадлежности природных объектов конкретным социальным субъектам является своеобразной формой взаимодействия общества и природы . В основе такого взаимодействия лежат объективные и субъективные факторы . Объективные заключаются в том , что закономерность взаимодействия общества и природы обусловливает необходимость принадлежности природных ресурсов субъектам собственности . При их отсутствии или неопределенности среду лишается поддержки со стороны конкретных владельцев или пользователей природных объектов . Субъективный фактор проявляется в том , что государство как человеческая организация определяет оптимальные формы принадлежности природных ресурсов соответствующим субъектам и закрепляет это в законодательном порядке . Общеизвестно , что природные явления изменяются медленнее , чем общественные. Обусловлено это спецификой законов развития природы. Поэтому государство , олицетворяя интересы общества и осуществляя экологическую функцию , определяет правовые формы регулирования общественных отношений , возникающих в процессе не только определение принадлежности природных объектов , обеспечения экологической безопасности , а и их использования, воспроизводства и охраны природной среды .