Словник термінів:

Адвокат – особа, яка надає юридичну допомогу, здійснює правовий захист.

Апеляція – форма оскарження судового рішення у цивільній чи кримінальній справі.

Адміністративно-командні методи управління – методи, які базуються на безпосередньому владному впливі на об’єкти управління. Головний метод А.-К.-у. – директивність без зворотнього зв’язку, яка поширюється на всі сфери життя – економічну, соціальну, духовну.

Амністія – повне або часткове звільнення від покарання осіб, які скоїли злочин, або заміна цим особам призначеного судом покарання більш м’яким.

Перебудова - рух, розпочатий за ініціативою М.С.-Горбачова та його команди у квітні 1985 р., спрямований на кардинальну зміну політичної системи, економічних і духовно - моральних відносин шляхом проведення відповідних реформ, на демократизацію усіх сфер життєдіяльності суспільства і створення правової держави, здатної, зберігаючи соціалістичний вибір, повернути країну в лоно цивілізованого розвитку.

Розшук - діяльність органів слідства чи дізнання, спрямована на пошук обвинувачених, які ухиляються від слідства і суду.

Репресія - каральний захід, покарання збоку державних або адміністративних органів.

Союз Радянських Соціалістичних Республік - держава в Євразії, що існувала в 1922 - 1991 рр. Побудована заходами Російської Комуністичної

партії (більшовиків) на уламках Російської імперії.

Судова система - сукупність усіх судів держави, що здійснюють правосуддя. Судочинство - порядок провадження у судових справах судами відповідної юрисдикції.

Терор - застосування насильства, залякування і пригнічення всіма засобами, аж до фізичного знищення.

Тоталітарний режим - політичний лад - при якому державна влада зосереджується в руках певної групи (найчастіше політичної партії), яка захищає демократичні свободи, повністю підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над суспільством методами терору, політичного і духовного закабалення.

Ухвала суду — акт застосування норм процесуального права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли в процесі розгляду кримінальної або цивільної справи , наприклад при заявлені клопотання тощо.

Федерація - форма державного устрою, за якого держава складається з рівноправних одиниць (республік, земель,країв), однак має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавство,тощо.

Цивільний кодекс – систематезований звід норм, які регулюють майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини.

Цивільно-процесуальне право – система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах.

Честь і гідність громадян – особисті невід’ємні від особи немайнові блага, що охороняються як цивільним, так і кримінальним правом.

Іменний покажчик.

Брежнєв Леонід Ілліч (1906-1982 рр.) – державний і політичний діяч СРСР. Народився у місті Дніпропетровськ у сім’ї службовця. У 1935 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. У 1945 році на політичній праці у діючій армії. У 1946 році – перший секретар Запорізького, у 1947 р. – Дніпропетровського обкомів партії. З 1964 р. перший секретар ЦК КПСС, пізніше Генеральний секретар ЦК КПСС і голова Президії Верховної Ради СССР.

Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) – партійний і державний діяч СРСР. Генеральний секретар ЦК КПСС (1985-1991 рр.), Президент СРСР (1989-1991 рр.). Автор і ініціатор курсу перебудови. За роки його правління почався процес демократизації суспільства, в слідстві чого почалась активізація суспільно-політичного життя у державі. У той же час в слідстві його невміння керувати країною почався загальна криза, яка закінчилася спробою державного перевороту у серпні 1991 року і розпадом СССР у грудні того же року.

Єльцин Борис Миколайович (1931-2007 рр.) – політичний і державний діяч Росії. Народився у селі Бутка Талицького району Свердловської області. В 1955 році закінчив Свердловський політехнічний інститут. З 1956 по 1968 рр. працював в Уральському Хіммаші. У 1969-1985 рр. – на партійній праці. З 1985 р. – секретар ЦК КПСС, а з 1986 р. – перший секретар Московського міському. З 1987 по 1991 р. – голова держбуду СССР. З 1991 по 1999 роки президент Російської Федерації.

Путін Володимир Володимирович ( нар. 1952 році) – народився у місті Ленінград. У 1970 році поступив на міжнародне відділення юридичного факультету Ленінградського державного університету, який закінчив у 1975 році. У кінці 1970-х-початку 80-х рр.. закінчив Московську Вищу школу КГБ. З 1991 по 1998 рр. працював в уряді Санкт-Петербурга. З 1995-1998 рр. – в адміністрації президента РФ. З 16 серпня по 31 грудня 1999 р. – виконуючий обов’язки, а з 26 березня 2000 р. – Президент РФ. У 2008-2012 рр. голова уряду. У 2012 р. повторно обраний Президентом Росії.

Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879-1953 рр.) – радянський партійний і державний діяч. Народився у Грузії з селянській родині. У 1894-1899 рр. вчився у Тифлиський духовній семінарії. З 1898 р. – учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслідувань від царизму. У 1917-1922 рр. – нарком у справі національностей. У квітні 1922 р. був обраний Генеральним секретарем ЦК РКП(б). Проводив курс на згортання НЕПу, примусову колективізацію селянства, форсовану індустріалізацію. З 1941 до 1953 рр. – Голова Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) СРСР. У роки німецько-радянської війни – Голова Державного Комітету оборони, Верховний головнокомандувач Збройних Сил СРСР, Маршал Радянського Союзу, генералісимус СРСР (1945 р.) Сталін допустив грубі політичні помилки, сваволю, які мали тяжкі наслідки для радянського народу. Він і його найближче оточення відповідальні за масові репресії і беззаконня. КПРС засудила культ особи Сталіна, сформовану у той період командно-адміністративну систему, які визивали глибокі деформації у соціалістичному суспільстві, затримали його розвиток.

Хрущов Микола Сергійович (1894-1971 рр.) – державний і партійний діяч СРСР. З 1908 р. працював на шахтах Донбасу. З 1918 р. – член більшовицької партії. Пройшов усі етапи партійної кар’єри. З січня 1938 до грудня 1949 р. – перший секретар ЦК Компартії України. В 1944-1947 рр. водночас Голова Раднаркому (з 1946 р. – Ради Міністрів) УРСР. З вересня 1953 до жовтня 1964 р. – Перший Секретар ЦК КПРС, одночасно (1953-1964 рр.) – Голова Ради Міністрів СРСР. Історична роль Хрущова є дуже суперечливою. Сучасники визначають прагнення Хрущова вирішувати масштабні проблеми, його бурхливу енергію, нестриманість, яка межувала з грубістю. З іменем Хрущова пов’язані широкомасштабні компанії освоєння цілинних земель, реформи шкільної освіти, викриття культу особи Сталіна, що дало можливість реабілітувати сотні тисяч колишніх жертв тоталітарного режиму, та відносна лібералізація радянської системи у другій половині 50-х – першій половині 60-х років (т.зв. «відлига»). Помер у Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.