1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

Надаючи загальну характеристику злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких передбачено за допомогою статей одного розділу Особливої частини КК, належить визначити їх специфічні риси, які й обумовлюють їх положення в системі Особливої частини законодавства про кримінальну відповідальність – доцільно охарактеризувати родовий об’єкт таких злочинів та здійснити їх класифікацію.

Для з'ясування змісту категорії «основи національної безпеки» доцільно звернутися до профільного нормативного акту вищої юридичної сили. Відповідно до Закону України від 19.06.2003 № 964-IV «Про основи національної безпеки України» національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. У цьому законодавчому положенні національна безпека характеризується як захищеність при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. Національні же інтереси фактично ототожнюються зі сферами державного управління, великий, але не вичерпний перелік яких наводиться у цьому ж визначенні. Таким чином, у Законі України «Про основи національної безпеки України» національні інтереси ототожнюються з інтересами органів державної влади, тим більш, що згадані також інтереси «людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства» жодним чином не конкретизовані. Є очевидним, що і зміст законодавчого визначення національної безпеки, який зводиться до захищеності інтересів держави, і розташування Розділу «Злочини проти основ національної безпеки» на самому початку Особливої частини КК, є свідченнями продовження тенденцій властивих для авторитарних/тоталітарних режимів. Таке становище суперечить Конституції України, деклараціям та конвенціям ООН, Ради Європи ратифікованим Україною, інтересам громадянського суспільства та правам людини та громадянина.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. У відповідності до положень Декларації ООН «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про охорону їх незалежності і суверенітету» гарантування самовизначення народів і націй та їх незалежності, обумовлюється повним додержанням прав людини та головних свобод. Невичерпні переліки прав та свобод людини викладено у Деклараціях ООН «Загальна декларація прав людини», Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» та Конституції України1.

1 Перелік прав та свобод людини наведено у додатках.

Характеризуючи родовий об’єкт злочинів проти основ національної безпеки слід виходити з того, що в демократичній, правовій та соціальній державі, якою проголошується Україна в ст. 1 Конституції України, загальним об’єктом злочинів можуть визнаватися виключно права, свободи людини чи громадянина. Відповідно, родовим об’єктом злочинів, кримінальна відповідальність за які передбачена за допомогою статей Розділу І Особливої частини КК «Злочини проти основ національної безпеки», виступає певна сукупність прав і свобод людини.

У першу чергу слід назвати «Право на соціальний та мировий лад, за якого права і свободи людини можуть бути повністю здійснені» яке проголошено у ст. 28 Загальної декларації прав людини. По-друге, і Загальна декларація прав людини і Конституція України декларують право на участь в управлінні своєю країною (статті 21 та 38 відповідно). Є очевидним, що насильницьке захоплення влади чи окремі складові цього, а так само інформаційне забезпечення такої діяльності, як правило, не лише порушує згадані права, але й призводить до звуження можливостей реалізувати майже усі права та свободи людини. Крім того, конституційний лад України формально спрямований на гарантування прав і свобод людини, і, Конституцією України закладено такі підвалини суспільної взаємодії, що для захисту прав і свобод людини потрібні суд, для їх забезпечення необхідні органи державної влади та місцевого самоврядування (див. ст. 55 Конституції України). Від так, конституційний лад, державний суверенітет та територіальна цілісність є необхідними засобами для забезпечення прав громадян України та інших членів української політичної нації. Отже, розглядаючи національну безпеку України не як державну безпеку, а як таке існування української політичної нації за якого забезпечено реалізацію прав і свобод людей, що її утворюють, слід визнати, що основами національної безпеки виступають конституційний лад, державний суверенітет, територіальна цілісність, належне функціонування вищих органів державної влади, сукупність яких й утворює родовий об’єкт відповідних злочинів – політичний устрій України.