- •ПЕРЕДМОВА
- •1.2. Психологічні напрями, школи і концепції
- •2.1. Предмет і завдання сучасної психології
- •2.2. Методи психології
- •2.3. Галузі психології
- •3.2. Мозок, людська психіка і психічне в єдності світу
- •4.1. Людина як багатосистемне явище
- •4.2. Сутність людської психіки і психічного
- •4.3. Багаторівневість психіки
- •4.4. Багатосистемність психіки
- •5.2. Темперамент
- •6.2. Відчуття
- •7.1. Поняття пам’яті
- •7.2. Процеси пам’яті
- •7.3. Різновиди пам’яті
- •7.4. Індивідуальні особливості пам’яті
- •8.1. Поняття мислення
- •8.2. Розумові дії та операції мислення
- •8.3. Форми мислення та його різновиди
- •8.4. Індивідуальні особливості мислення
- •8.5. Мислення та інтелект
- •9.1. Поняття уяви
- •9.2. Види уяви
- •9.3. Процеси уяви
- •10.1. Поняття уваги
- •10.2. Фізіологічне підґрунтя уваги
- •10.3. Основні властивості та види уваги
- •11.1. Розуміння емоцій та почуттів
- •11.5. Фрустраційні емоції
- •11.6. Комунікативні емоції
- •11.7. Інтелектуальні емоції
- •11.8. Характеристика різних почуттів
- •12.1. Поняття волі та її функції
- •12.4. Вольові якості
- •13.1. Поняття здібностей та їхній розвиток
- •13.2. Види здібностей
- •13.3. Розвиток здібностей
- •14.1. Досвід
- •14.2. Характер
- •14.3. Спрямованість
- •15.1. Свідомість особистості
- •15.2. Самосвідомість особистості
- •15.3. «Я-концепція»
- •16.1. Сутність психічних станів
- •16.2. Класифікація психічних станів
- •16.3. Особливості психічних станів
- •16.6. Шляхи подолання страху
- •17.1. Поняття діяльності
- •17.2. Психологічна структура діяльності
- •17.3. Рухи і дії
- •17.4. Знання, навички і вміння
- •17.5. Основні види діяльності
- •18.1. Соціалізація особистості
- •18.3. Депривація
- •19.1. Поняття спілкування та його види
- •19.2. Функції і труднощі спілкування
- •20.1. Поняття соціальних груп, їхня класифікація
- •20.2. Великі соціальні групи
- •20.3. Малі соціальні групи
- •22.1. Розуміння національної безпеки
Цей вид пам’яті виникає в ранньому дитинстві й обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Мимовільна пам’ять є підґрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії з нею.
ДОВІЛЬНА ПАМ’ЯТЬ є продуктом особливої мнемічної діяльності, спрямованої на запам’ятовування.
Ця діяльність має мнемічну мету, сукупність мнемічних дій, часто супроводжується вольовими зусиллями.
Автобіографічна пам'ять. У 1976 р. Д. Робінсон ввів поняття автобіо- графічної пам'яті. Автобіографічна пам'ять є складними ментальними ре- презентаціями сцен, категорій тощо, які мають особисту причетність до індивіда. Автобіографічна пам'ять є частиною епізодичної пам'яті.
Метапам’ять. Метапам’яттю називають пам'ять про свою пам'ять. Поняття метапам’яті ввів У. Шнейдер як знання про процеси, які нале- жать до пам'яті.
7.4. Індивідуальні особливості пам’яті
У пам’яті людей є значні індивідуальні відмінності. Вони виявляються у відмінностях продуктивності процесів пам’яті; у переважанні пам’яті тієї чи іншої модальності; у відмінностях у рівні розвитку різних типів пам’яті.
Загальними характеристиками продуктивності процесів пам’яті є обсяг матеріалу, який може запам’ятати людина за певний проміжок часу, швидкість і точність запам’ятання матеріалу, тривалість збереження матеріалу в пам’яті і готовність до його відтворення.
Крім індивідуальних відмінностей, пам’ять різних людей може розрізнятися за рівнем розвитку різних типів пам’яті: рухової, емоційної, образної та словесно-логічної. Переважання певного типу пам’яті в людини залежить від особливостей діяльностей, з якими пов’язаний її життєвий шлях. Найпоширенішими типами пам’яті є образний, словесно- логічний і проміжний.
Людині з образним типом пам’яті простіше запам’ятовувати і відтворювати образний матеріал.
Людям зі словесно-логічним типом пам’яті просто запам’я-
тати словесний, абстрактний матеріал: логічні схеми, формули. Такі люди без зусиль можуть відтворити структуру складно організованого мате- ріалу.
Якщо в людини не переважає певний тип оперування матеріалом,
то вона представляє проміжного типу пам’яті.
Є люди, які мають феноменальну пам’ять, ознаки якої – незвичайно великий обсяг інформації, тривалість зберігання слідів і надзвичайно сильна образність.
Індивідуальні особливості пам’яті:
• швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень (або часом), що потрібні людині для запам’ятовування нового матеріалу;
100
Глава 7
•точність запам’ятовування визначають відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовували, та кількістю допущених помилок;
•міцність запам’ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування);
•готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.
Індивідуальні відмінності пам’яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків пов’язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам’ятовування.
Індивідуальні відмінності пам’яті виявляються також у тому, який матеріал краще запам’ятовується, – образний, словесний чи однаковою мірою продуктивно той та інший.
У цьому контексті у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний, змішаний або проміжний типи пам’яті. Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головним чином – умовами життя та вимогами професійної діяльності.
Розвиток пам’яті. Доведено, що розвиток пам’яті залежить від того, як забезпечено управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що пришвидшують навчання, дають змогу краще засвоїти і зберегти в пам’яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам’ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам’ять погіршується від неповного її використання.
Розвиток пам’яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Що вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб’єкта, то успішніші результати запам’ятовування. При цьому запам’ятовування є результативним незалежно від того, чи було поставлено мету запам’ятати.
Розвиток пам’яті нерозривно пов’язаний з вихованням самої особистості. Зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам’ятовуванню.
Важливим для запам’ятовування є перше враження, його якість і глибина. Легко й надійно запам’ятовується новий матеріал, пов’язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам’ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб’єкта необхідною, пов’язана з метою його діяльності, становить певний інтерес.
Розвитку пам’яті сприяють постійні тренування. Регулярна й напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті.
101
Необхідною умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил. Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Потрібно опра- цьовувати інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні відомості, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виокремлюючи опорні сигнали («вузлики на пам’ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.
Головний сенс мнемотехнічних прийомів у тому, що матеріал запам’ятовування глибше аналізують, структурують і більше осмислюють.
Способом поліпшити пам’ять людини є формування вміння запам’ятовувати й відтворювати. Пам’ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам’ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.
Контрольні питання:
•У чому виявляється сутність пам’яті?
•Розкрийте сутність асоціативної теорії пам’яті.
•Розкрийте шляхи розвитку пам’яті.
•Що є фізіологічним підґрунтям пам’яті?
•Охарактеризуйте запам’ятовування як процес пам’яті.
•У чому виявляються процеси зберігання та забування?
•Яким чином відбувається процес відтворення?
•Які різновиди пам’яті ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
•У чому виявляється образна пам’ять?
•У чому виявляється рухова пам’ять?
•У чому виявляється емоційна пам’ять?
•У чому виявляється словесна пам’ять?
•У чому відмінності миттєвої, короткотривалої та довготривалої пам’яті?
•У чому виявляються індивідуальні відмінності пам’яті?
Література:
Бузан Т. Скоростная память / Пер. с англ. – М.: Эйдос, 1996.
Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974.
Гарибян С.А. Школа памяти (суперактивация памяти через возрождение эмоций). – М.: Цицеро, 1992.
Громова Е.А. Эмоциональная память и ее механизмы. – М.: Наука, 1980. Иванов-Муромский К.А. Мозк и память. – К.: Наук. думка, 1987.
Клацки Р. Память человека: Структуры и процессы / Пер. с англ. – М.: Мир, 1978. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: У 2 т. – К.: Форум, 2002.
Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.
Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я.Романова. – 3-е изд. – М.: ЧеРо, 2002.
Хофман И. Активная память: Експеримент и теория человеческой памяти / Пер. с нем. – М.: Прогрес, 1986.
102
Психологія: навчальний посібник
Глава 8
МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ
8.1. Поняття мислення
Абстрактне пізнання здійснюється за допомогою мислення та уяви. Видатний філософ Р. Декарт стверджував таку максиму: «Я мислю, отже, я існую». І цілком справедливо: ніщо так переконливо не доводить існу- вання людини, як акт мислення.
Предмет психології мислення розміщений ніби на перетині двох га- лузей: тієї, що належить до компетенції психологічного вивчення, і тієї, яка становить предмет комплексних досліджень мислення.
Склад понять, якими оперує мислення конкретної людини, не ви- значається властивостями її нервових процесів. Власне він визначається умовами засвоєння цих категорій, умовами діяльності, життя людини, відмінностями в культурі.
Кібернетика розглядає мислення людини як інформаційний процес, фіксує те загальне, що є в роботі електронно-обчислювальних машин і в мисленні людини. А психологію насамперед цікавить специфіка людсь- кого мислення, його відмінності від інформаційних процесів, які реалізу- ються через сучасні технічні пристрої. Взаємодія психології та «штучного інтелекту» суттєво змінила зміст психології мислення.
Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості в гамі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших образів.
Але вичерпні знання про невідчутні, але істотні властивості та ознаки предметів дійсності людина здобуває за допомогою мислення.
МИСЛЕННЯ – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях.
Особливості мисленнєвого відображення дійсності є такими:
•мислення виражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності. Опосередкування можуть мати різний ступінь складності залежно від особливостей пізнавального за- вдання та предмета пізнання;
•мислення відображає істотні ознаки, які виражають сутність предметів і явищ, їхні причинно-наслідкові залежності;
•мислення має узагальнений характер відображення.
За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями.
Мислення людини нерозривно пов’язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється