Розділ 2 Психофізіологічні аспекти посттравматичного стресового розладу

У другому розділі подано психофізіологічні аспекти посттравматичного стресового розладу.

2.1. Психофізіологічні аспекти посттравматичного стресового розладу

В основі посттравматичних стресових розладів лежить психічна травма, визначувана як «екстраординарна подія» для конкретної особи, здатна викликати важкий психічний стрес і супроводитися негативним спектром емоцій (інтенсивним страхом, відчуттям безпорадності або жахом і ін.) (Тарабрина Н.В., 2001).

Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. І, незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам’яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини. |

На підставі проведених досліджень було встановлено, що в 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. [ 2 ]

ПТСР є комплексом психофізіологічних реакцій особи на одне фізичну і/або психічної травми, де травма окреслюється переживання, потрясіння, яке в більшості людей викликає страх, жах, почуття безпорадності. Це першу чергу, ситуації, коли людина або сама пережив загрозу власного життя, смерть чи поранення іншу людину (особливо – близької людини), зміни у надзвичайних обставин. Передбачається, що ПТСР може проявиться в людини відразу після перебування у травматичною ситуації, і може виникнути через кілька місяців, або, навіть, років, – у тому особливакаверзность ПТСР.

Інтенсивність психотравмуючої ситуації першорядне чинником ризику виникнення ПТСР. Як інших чинників ризику може бути: низький рівень освіти буде, невисока соціальне становище, хронічний стрес, попередні травматичному події психіатричні проблеми, наявність близьких родичів, котрі страждають психіатричними розладами тощо.

До іншим важливим чинникам ризику виникнення ПТСР слід віднести такі особистісні особливості людини, як акцентуація характеру, низький рівень інтелектуального розвитку, і наявність алкогольної чи наркотичної залежності.

У разі, якщо людина схильний до екстеріоризації ("винесенню зовні") стресу, вона менш піддається ПТСР. Генетична схильність (його присутність серед анамнезу психічних розладів) може збільшувати ризик розвитку ПТСР після травми. [ 3 ]