14

Тема: ЛОГОПЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1. Збір анамнезу.

2. Обстеження зору та фізичного слуху.

3. Результати спостереження за розвитком пізнавальної діяльності та особистості дитинию

4. Обстеження розуміння дитиною зверненого до неї мовлення (імпресивного мовлення):

5. Обстеження експресивного мовлення дитини:

А. Обстеження будови та рухливості артикуляційного апарату.

Б. Обстеження звукової системи мовлення

В. Обстеження активного словника дитини

Г. Обстеження граматичної будови мовлення

4. Індивідуальні мовленнєві карти, їх різновиди. Фіксація результатів

обстеження. ( на практичному занятті)

Література

1. Блінова Г.Й. Альбом для обстеження мовлення у дитини: Навчально-методичний посібник: В 2 ч.- К.: Благовіст.2001.-215с.: іл..

2. Корекционно-педагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи /Под редакцией Ю.Ф. Гаркуши.- М.: ТЦ «Сфера», НИИ Школьных технологий, 2008.- 128с.

3. Логопедия: Учеб. для студ. дефектол. фак. пед. высш. учеб. заведений / Под ред. Л.С. Волковой, С.Н. Шаховской. — 3-є изд., перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 680 с. — (Коррекционная педагогика).

4. Малярчук А.Я. Обстеження мовлення дітей: Дидактичний матеріал. - К.: Літера ЛТД, 2002. - 104с.:іл.

5. Основы логопедии: Учеб. Пособие для студентов пед.ин-тов по спец.

«Педагогика и психология (дошк.)» /Т.Б.Филичева, Н.А. Чевелева, Г.В. Чиркина.– М.: Просвещение, 1989.– 223с.: ил.

6. Основы теории и практики логопедии / Под ред. Левиной Р.Е. М.: Просвещение, 1965. 166с.

6. Поваляева М.А. Справочник логопеда.- Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2002. -448с.

7. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников: Кн. Для

логопеда / Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. – 2-еизд.,

перераб.– М.: Просвещение, 1990.– 239с.: ил.

8. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей.– 3-є

видання, доповнене.– Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007.– 160с.

9. Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип..4.- К.:

Актуальна освіта, 2007.- 166с

10. Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения:

Практикум по логопедии. – М.: «Просвещение», 1989.– 239 с.: ил.

11. Фомічова Л.І. Ознайомлення з оточуючим: Навчальний посібник.– К.:

Благосвіт, 2002.–271 с.: іл.

12. Хватцев М.Е. Логопедия: Пособие для студентов педагогических

институтов и учителей специальных школ.- М.: государственное учебно-

педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР, 1959.-

482с.

Логопед має визначити рівень розвитку мовленнєвих навичок, зіставити його з віковими нормативами, з рівнем психічного розвитку, визначити співвідношення дефекту і компенсаторного фону, мовленнєвої і пізнавальної активності.

Необхідний аналіз взаємодії між процесом ов­олодіння| звуковою стороною мовлення|промови|, розвитком лексичного за­пасу| і граматичної будови. Важливо|поважно| визначити співвідношення| розвитку експресивного і імпресивного мовлення|промови| дитини|дитяти|; виявити компенсуючу роль збережених ланок мовленнєвої функції|здібності|; зіставити рівень розвитку мовленнєвих засобів з|із| актуальним їх використанням в процесі спілкуванні.

Логопедичне обстеження включає три основні розділи:

- ретельне вивчення умов виховання і динаміки мовного і загального психічного розвитку, який проводиться на основі бесіди з батьками і аналізу документів про дитину (виписка лікаря, характеристика вихователя і ін.);

- логопедичне і психолого-педагогічне обстеження з докладною реєстрацією вербальної і невербальної діяльності дошкільника;

- аналіз і педагогічна оцінка всіх отриманих даних.

Необхідно, щоб діти із загальним недорозвиненням мови були обстежені дитячим невропатологом або психіатром, а також отоларингологом і офтальмологом. Комплексне, медико-педагогічне обстеження дитини і комплексна медико-педагогічна діагностика психо-мовленнєвого розвитку дозволяють зрозуміти педагогові, з ким і з чим йому належить працювати і чому виникла така проблема.

Логопедичне обстеження направлене на виявлення у дітей сформованості граматичної будови мови, словникового запасу і звуковимови; останнє включає обстеження вимови звуків, складової структури слів і рівня розвитку фонематичних процесів.

При виявленні недорозвитку мовлення у маленьких дітей логопед повинен припускати, що майже завжди є видозмінене, повільне, але спонтанне просування в мовному розвитку. Тому першочергового значення набуває виявлення потенційних можливостей дітей до подальшого оволодіння рідною мовою.

У віці, коли процес розвитку мовлення далеко не завершений (2 року 6 місяців - 5 років), фахівцеві необхідно розмежовувати, що вже повинне бути сформоване в дитячому мовленні, що тільки починає складатися, а яких лексико-граматичних і фонетичних проявів взагалі не слід чекати найближчим часом. Такий аналіз і оцінка мовленнєвої діяльності маленької дитини дає змогу поставити вірний діагноз і скласти корекційну програму для кожної окремої дитини.

1. Збір анамнезу.

Спираючись на думку провідних спеціалістів, приходимо до висновку, що збір анамнезу здійснюється у кілька етапів:

1. Збір формальних відомостей про дитину : прізвище, ім’я, по батькові дитини, скільки років і місяців на момент обстеження , чи відвідує дитячий садок, яку групу. Склад сім’ї , чи є ще у когось з членів родини мовленнєві вади чи проблеми розвитку.

2. Як відбувався ранній розвиток дитини, починаючи з вагітності матері.

3. Умови виховання дитини і мовленнєве оточення (двомовність).

4. Як відбувався мовленнєвий розвиток дитини(гуління, лепетне мовлення, перші слова) чи не було захворювань у критичні періоди розвитку мовлення (кінець першого початок другого року життя, третій рік життя, кінець шостого, сьомого року життя).

5. Чи отримувала дитина якусь допомогу (заняття з логопедом дитсадка, школи, дитячої поліклініки, самостійний пошук літератури і спроби допомогти дитині, лікування) .

6. Що хвилює батьків у мовленні дитини (не говорить; спілкується лише мімікою і жестами; спілкується лише з окремими дорослими; не вимовляє багато звуків; однолітки говорять краще; нічого не турбує; наполягають вихователі чи інші члени родини).

7. Поведінка дитини вдома, у дитячому закладі, в дворі (чи товаришує з іншими дітьми; у які ігри грається; з мовленнєвим супроводом чи без; конфліктність; як ставиться до незнайомих людей).

8. Як дитина проводить вільний час (які інтереси; які іграшки любить; чи грається самостійно і як; є сюжет чи стереотипно; чи озвучує гру мовленням).

9. Моторний розвиток дитини та оволодіння навичками самообслуговування: спритний чи ні, самостійно одягається, роздягається ( застібає ґудзики, зав’язує шнурки), їсть, якщо ні то чи вчили.

10. Відгуки вихователів та психолога щодо розвитку інтелектуальних здібностей дитини та засвоєння програми дитячого закладу (якщо дитина його відвідує ).

2. Обстеження зору та фізичного слуху.

Стан зору ( заключення офтальмолога).

–Чи фіксувала погляд на предметах, що рухаються (2-3 м. - норма) ?

–Чи слідкувала за предметом що рухаються у різних напрямках ( 4 міс.) ?

–Чи впізнавала обличчя близьких людей ( 5 міс) ?

–Чи є боковий зір ?

–Чи не обмежене поле зору ?

–Чи не знижена гострота зору ? (при нормі дитина старше 2 років сприймає малюнок на відстані 2 метрів).

Стан слуху (заключення отоларинголога)

• Чи дитина відшукує джерело звуку ?

• Чи впізнає голоси близьких людей ?

• Чи дитина по-різному реагує на сувору і лагідну інтонацію ?

• Чи диференціює звуки, різні за силою ?

• Чи є реакція на сильний звуковий подразник (метал) ?

• Чи є реакція на більш слабкий звуковий подразник (озвучену іграшку) ?

• Чи сприймає мовлення голосне; розмовне; тихе ?

• Чи сприймає шепіт ? (більше 3 років) - якщо на відстані 1м. від вушної раковини, то в межах вікової норма.

3. Результати спостереження за особливостями пізнавальної діяльності і особистісного розвитку дитини.

1. Особливості спілкування.

2. Розуміння інструкцій.

3. Інтерес до запропонованих завдань (до всіх однакове; вибіркове і чим пояснюється вибірковість; відсутність зацікавленості).

4. Швидкість набуття досвіду при виконанні невербальних і вербальних

завдань, можливість перене6сення досвіду у нову пізнавальну

ситуацію.

5. Самостійність у роботі.

6. Реакція на допомогу (чи використовує її і як. Якої допомоги потребує? Чи покращуються результати діяльності після надання допомоги.

7. Працездатність.

8. Цілеспрямованість у роботі.

9. У чому найбільші труднощі дитини?

10. Різниця між можливостями виконання вербальних і невербальних завдань.

11. Критичність ставлення дитини до результатів своєї діяльності.