Висновки

Отже, ореол вождя огортав Коменданта стрілців лише під час Першої світової війни, коли абстрактний, раніше не звязаний з якоюсь конкретною особою, але популярний у суспільстві міф героя і вождя був перенесений на Ю. Пілсудського. Існувало багато факторів, завдяки яким він вознісся на вершини народної слави.

Юзеф Пілсудський є для поляків і визволителем, і символом відбудови державності, і батьком нації. Пілсудський врятував не лише Польщу, давши переможний бій Червоній армії під Варшавою в 1920-му р. Він врятував, за висловом литовського історика Йонаса Рудокаса, ще й Литву, на яку вже розпочався наступ військ Тухачевського. Але самих поляків це мало обходить, - їм важливіше те, що Пілсудський також повернув Польщі землі на Сході, - Галичину, Волинь, Західну Білорусь та околиці Вільнюса (Віленщина), звідки, зрештою сам походив. Водночас він взяв на себе важку відповідальність за Ризький мир із більшовицькою Росією, котрий фактично перекреслив його плани відновлення полінаціональної Речі Посполитої та виникнення незалежних буферних України та Білорусі поміж Польщею та Москвою. Пілсудський зумів повернути полякам те, що вони втратили два століття тому - волю та незалежність За кілька років він зумів досягнути своєї мети - розбудувати незалежну Польську державу (адже деяким країнам на державотворчі втілення потрібне не одне століття). Вже перші його кроки свідчили про правильність і потрібність таких рішучих кроків.

У період військових дій та виборювання незалежності Пілсудський показав себе талановитим організатором і військовим діячем. Його структурні політичні зміни сприяли піднесенню польської держави. Але на жаль, як зазвичай буває, разом з вдалими політичними кроками в унісон йдуть і політичні прорахунки. Зокрема, йдеться про режим санації.

Пілсудський не є зразковим політичним діячем, але одне можна говорити напевно: він був справжнім патріотом своєї країни. Дореволюційний вишкіл допоміг йому у важких політичних обставинах керувати державою і вести незалежну політику вдало, балансуючи між Радянською Росією та Антантою.Як я вже згадував, у Пілсудського були свої прорахунки які не дозволили йому довести розпочату справу до кінця.

Проводячи паралелі між історичними подіями, хочу зазначити, що історію правління Пілсудського можна спів ставити з роллю В.Ульянова. Адже втрата Пілсудського стала для Польщі такою ж страшною трагедією, як смерть Ульянова для Радянської Росії. Після смерті свого очільника в Польщі розпочалися нестабільні політичні процеси, які спричинили подальші негативні наслідки для Польської держави і її суверенітету. Ще за свого правління Пілсудський розробляв унікальні геополітичні проекти, один з таких концепція «Міжморˈя» - конфедерацію Польщі, Литви, України та країн Балтії. Це мало на меті створення буферу для стримування Радянської Росії, та відновлення Речі Посполитої, з її кордонами 1772 року, але Рижзькій мирний договір поклав край політичним амбіціям Пілсудського.

І розширенню польскіх кордонів на схід