1.2. Нормування повітрообміну за газовиділенням.

Для приміщень, в яких виділяються шкідливі гази чи випари , повітрообмін визначають за їх кількістю

, (2)

де: –надлишкова кількість шкідливих речовин (випарів, газів, пилу), які виділяються в приміщенні, мг/год;

• –ГДК шкідливих виділень у повітрі приміщення, мг/м³;

• С_о – концентрація цих виділень у зовнішньому повітрі, мг/м³, вміст речовини у припливному повітрі можна прийняти (значення ГДК див.Додаток 3)

• L - кількість припливного повітря, яке необхідно ввести для зменшення вмісту газу в приміщенні, м³/год

1.3. Нормування повітрообміну за вологовиділенням.

Під час виділення у приміщенні надлишкової вологи кількість припливного повітря визначають за формулою:

4.

, (3)

де: – сумарна кількість надлишкової вологи в приміщенні, кг/год,

• L- обєм повітря необхідний для зниження відносної вологості до вимог ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88, м³/год

•  - густина повітря при температурі приміщення, (Додаток 2.), кг/м³;

• , – відповідно вміст вологи у внутрішньому та зовнішньому повітрі при заданій температурі (абсолютна вологість), г/кг.

Причому d=d_макс*/100,

де: d – абсолютна вологість,

 - відносна вологість повітря,

d_макс – максимальний вміст вологи у повітрі при робочій температурі, (Додаток 2).

1.4. Нормування повітрообміну за кратністю повітрообміну.

Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна), приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратністю повітрообміну k (відношення об'єму вентиляційного повітря L до об’єму приміщення V_п)

. (4)

Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години необхідно замінити весь об'єм повітря для створення оптимального мікроклімату (Додаток 4).

1.5. Нормування повітрообміну за кількістю людей.

При значній кількості людей, які знаходяться в приміщенні , необхідна кількість повітря визначається за формулою:

, (5)

де: І – це мінімальна кількість повітря, яка повинна подаватися на одну людину (працівника) відповідно до санітарних норм (якщо на одного працівника припадає до 20 м³ об’єму приміщення , то І = 30 м³/год.; якщо об’єм більше 20 м³ , то І = 20 м³/год);

n_л – кількість людей, яка одночасно перебуває в приміщенні.

5

2. Досліджувана установка, прилади, методика вимірювань

Система для переміщення повітря – вентиляційна установка (як припливна, так і витяжна) має наступні конструктивні елементи (рис.1):

1. повітрозабір та припливний повітропровід;

2. вентилятор з приводом (електродвигуном);

3. нагнітальний повітропровід ( мал.1.).

Мал. 1. Схема вентиляційної установки: 1 - припливний повітропровід; 2 - електродвигун; 3 - центробіжний вентилятор; 4-нагнітальний повітропровід.

При технічних випробуваннях вентустановки необхідно встановити:

продуктивність установки V, м³/тод;

тиск у припливному і нагнітальному повітропроводах,

тиск вентилятора Р,Па;

частоту обертання електродвигуна вентилятора, об/хв.

1. Для визначення продуктивності вентилятора користуються наступною формулою:

, (6)

де: L_i – продуктивність вентиляційної установки у відповідних повітропроводах (припливному та нагнітальному, м³/год

f_i - площа перетину відповідного повітропроводу, м²

w_i – швидкість руху повітря по відповідному повітропроводу, м/с

6

Для визначення швидкості повітря можна використати прямі (використання анемометрів) і непрямі методи (на основі динамічного тиску повітря в повітропроводі).

2. При русі повітря в повітропроводі розрізняють три види тиску: статичний, Р_ст , динамічний, Р_дин і повний, Р_повн.

Динамічний тиск представляє собою кінетичну енергію рухомого повітря. Він залежить від швидкості руху повітря w і визначається за формулою:

, (7)

де: m - маса одного кубічного метра газу (для повітря при нормальних умовах ρ_п=1,23, при інших умовах – див. Додаток 2), кг/м³;

w - швидкість руху повітря в повітропроводі, м/с.

У припливному повітропроводі статичний і повний тиски нижчі від тиску поза повітропроводом. Тому виміряні значення P_cm і Р_повн для припливного повітропроводу записуються із знаком " - " .

Динамічний тиск завжди додатній.

Повний тиск Р_повн. для обох повітропроводів визначається як алгебраїчна сума Р_ст і Р_дин , Па:

Р_повн=Р_ст+Р_дин , Па (8)

3.Тиск вентилятора - це різниця повних тисків на виході і на вході вентилятора. Він дорівнює сумі абсолютних величин повних тисків в припливному і всмоктувальному повітропроводах, Па:

Р_вент = Р_{повн. нагн} -Р_{повн. припл} (9)