1.3. Інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи обліку витрат

Дуже важливе значення під час проведення судово-бухгалтерських експертиз має інформаційне забезпечення. Стаття 20 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року визначає, що установи, організації та підприємства незалежно від форм власності зобов’язані надавати спеціалізованим установам та відомчим службам, котрі проводять судові експертизи, на їхні запити натуральні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення та оновлення методичної і нормативної бази судової експертизи. Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи, мають право отримувати від судів, органів дізнання і попереднього слідства, знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності.

Під інформаційним забезпеченням судово-бухгалтерської експертизи розуміють сукупність відомостей, які характеризують фактичний стан об'єкта експертного дослідження та його нормативно-правове регулювання[10].

Професійна інформаційна комунікація – це система взаємовідносин (контактів) між виконавцями експертного дослідження. Професійна інформаційна комунікація судово-бухгалтерської експертизи формується в розрізі наступних категорій:

• робоча – комунікаційні взаємовідносини передбачають прямі інформаційні контакти безпосередніх виконавців експертного дослідження (бухгалтерів- експертів) та працівників правоохоронних органів;

• інформаційна пряма – вивчення матеріалів слідчої справи, даних про фактичний стан об’єктів судово-бухгалтерської експертизи;

• інформаційна побічна – вивчення законодавчих, нормативно-правових, інструктивних, довідкових матеріалів, що стосуються безпосередньо об’єкта судово- бухгалтерської експертизи;

• інформаційна опосередкована – передбачає вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства, в межах якого проводиться експертиза, в порівнянні з аналогічними господарствами даної галузі, спеціальною літературою тощо.

За рівнем пізнавальності джерела інформаційного забезпечення судово- бухгалтерської експертизи поділяють на дві категорії: нова інформація – характеризує новизну конкретного підходу, обґрунтовує причину недоліків, зловживань та правопорушень (міститься, переважно, в обліковій документації підприємства); релевантна інформація – акумулює сукупність даних, відомих раніше (міститься, зокрема, у формах звітності підприємства).

Диференціація інформації на нову і релевантну має особливо важливе значення для судово-бухгалтерської експертизи в частині обґрунтування істини щодо дискусійних питань. Нова інформація є, переважно, прямим доказом істини, а релевантна – побічним підтвердженням гіпотези. У процесі судово-бухгалтерської експертизи обов'язковим є використання як нової, так і релевантної інформації. Наприклад, при експертному дослідженні факту закупівлі пального за фіктивними документами прямими доказами є нова інформація, однак вона не дійсна без релевантної – даних «Звіту про залишки пального на перше число місяця».

За змістом інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи класифікують в розрізі наступних категорій: законодавчі акти – це сукупність законів, які регламентують загальні суспільні відносини та окремі питання взаємовідносин суб’єктів фінансово-господарської діяльності; нормативно-правові акти – система конкретних рекомендацій та вказівок щодо функціонування підприємницьких структур; довідкові джерела – інформація довідників, норм, стандартів; організаційно-управлінська інформація – комплекс документації, який регулює правовий статус підприємства, організаційні особливості, специфіку діяльності (статут, штатний розпис, накази, розпорядження, службове листування тощо); технологічна інформація – це документація з питань технології виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг в сільському господарстві – книга історії полів, карта сівозмін, кормові раціони, матеріали селекціонерів тощо; фактографічна інформація – сукупність даних економічного характеру про факти, що дійсно відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємства і відображені у первинних документах бухгалтерського обліку, облікових регістрах бухгалтерського, оперативного і статистичного обліку, а також у звітності про діяльність підприємства.

Фактографічна інформація має чи не найважливіше значення, оскільки саме в ній можливо виявити докази зловживань або ж їх відсутності. Для інформаційного «озброєння» експерта слідчий направляє йому для дослідження наступні джерела фактографічної інформації: постанову про призначення експертизи та опис матеріалів справи; первинні документи, що відбивають господарські операції, стосовно яких перед експертом поставлені запитання; зведені бухгалтерські документи; бухгалтерські облікові регістри, в яких відбиваються ці операції; комп’ютерну інформацію про господарські операції, що перевіряються; товарні, касові звіти, звіти матеріально відповідальних осіб з усіма первинними прибутково-видатковими документами; розрахунково-платіжні відомості, депонентські відомості, особові картки, табелі та інші касові документи; форми фінансової звітності підприємства; оригінали актів ревізій з додатками; інвентаризаційні описи, якими зафіксовано нестачі коштів і матеріальних цінностей, акти контрольних обмірів, якими встановлено відхилення від актів приймання виконаних робіт; пояснення або заперечення посадових чи матеріально відповідальних осіб підприємства, установи, організації, що перевіряється, щодо обставин порушення, і висновки посадових осіб Державної фінансової інспекції стосовно таких пояснень; оригінали (копії) вилучених підроблених первинних документів; інші офіційні документи (накази про призначення та звільнення з посади, трудові угоди, договори про матеріальну відповідальність, контракти, листування з банками, різні довідки тощо); –протоколи допитів звинувачених і свідків, протоколи очних ставок та огляду документів; –акти документальних перевірок державної фіскальної служби з усіма додатками; –висновки експертів інших спеціальностей; –неофіційні документи, що мають значення для судової експертизи, та інші матеріали.

Серед перелічених джерел, при здійсненні експертизи значна увага приділяється дослідженню бухгалтерських документів, які згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України передбачені в числі джерел доказів у розслідуваній справі. Бухгалтерський облік забезпечує вичерпну характеристику фінансово-господарської діяльності підприємства, фіксуючи усі операції та процеси, в тому числі й негативні. Як відомо, злочини, скоєні в економічній сфері, в більшості випадків мають завуальований характер, відповідно їх викриття забезпечується ретельним вивченням облікової документації[8].

Необхідно зазначити, що облікова документація, яка використовується в процесі судово-бухгалтерської експертизи, дозволяє не тільки дати характеристику конкретних фінансово- економічних процесів, а й встановити докази фактичного здійснення цих процесів. Це пов’язано з тією досить важливою особливістю бухгалтерського обліку, що всі його елементи взаємозв’язані. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов’язково зумовлює зміну інших елементів. Ця обставина суттєво сприяє процесу викриття розкрадань, інших корисливих злочинів, однак вимагає високого професіоналізму, зокрема, у сфері технології облікового процесу. Отже, організація інформаційного забезпечення полягає у збиранні, опрацюванні і нагромадженні інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, на якому проводиться експертиза, з метою виявлення порушень чинного законодавства та фіксації відповідних доказів[10].

1.4. Принципи судово-бухгалтерської експертизи

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Принципи судово-експертної діяльності — це керівні основоположні теоретичні та практичні засади, що становлять основу судової експертизи та практичної діяльності судового експерта в межах його законних повноважень, прав та обов'язків.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах:

1. Законності. Всі дії у процесі судово-експертної діяльності повинні знаходитися в рамках закону та відповідати йому;

2. Дотримання прав, свобод, та законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

3. Незалежності судового експерта. Експерт не повинен знаходитися в будь-якій залежності (матеріальній або службовій) від будь-якої зі сторін, органів досудового розслідування та суду;

4. Допустимості використання методів, засобів та способів проведення експертних досліджень;

5. Повноти та об'єктивності експертних досліджень;

6. Максимального збереження об'єктів експертного дослідження. Це принцип, основою якого є намагання заподіяти мінімального ушкодження об'єкта експертного дослідження;

7. Дотримання професійної етики судового експерта[11].