- •Анотація
- •Annotations
- •Розділ 1 Загальна характеристика економіки Бангладеш
- •Основні макроекономічні показники Бангладеш
- •Розділ 2 Забезпеченість факторами виробництва
- •2.1. Капітал.
- •2.2. Трудові ресурси
- •2.3. Технології
- •2.4. Земля
- •Розділ 3 Участь країни у торгівлі товарами та послугами
- •Розділ 4 Участь у міжнародному русі факторів виробництва
- •Розділ 5 Значення країни на регіональному та глобальному рівнях
- •Розділ 6 Соціально-культурний потенціал
- •Розділ 7 Стосунки з Україною
- •Висновок
- •Список використаної літератури:
Розділ 1 Загальна характеристика економіки Бангладеш
Бангладеш належить до категорії найбільш відсталих країн (за класифікацією ООН) і займає серед них перше місце за кількістю населення.
ВВП становить 520 млрд. дол. США, а дохід на душу населення 411 дол. США.
Економіка залишається аграрно-індустріальною. На сільське господарство припадає 26% ВВП, на індустріальний сектор – 25%, а на сферу послуг 49%.
Основна частина робочої сили зайнята в аграрному секторі – 54% чоловіків і 78% жінок, на індустріальний сектор відповідно припадає 11% і 8%, на сферу послуг – 34% і 11%. Жінки складають 42% робочої сфери.
Найбільша галузь обробної промисловості – текстильна, по виробництву бавовняної пряжі та тканини. Галузь (більше 100 великих фабрик) працює на імпортній сировині, деяка частина тканин експортується, решта споживається в середині країни і використовується для виготовлення одягу. Надлишкова фабрична пряжа використовується неорганізованим сектором виробництва, де зорієнтовано більше 1 млн. ткачів.
Специфічною для країни являється джутова промисловість, вона базується на місцевому виробництві джуту-сирцю, приблизно 1 млн. т. в рік.
Бангладеш – найбільший виробник джуту і джутових виробів, що ділить монополію на доставку цих виробів на світовий ринок з Індією.
86 великих фабрик працюють в основному на експорт. Експорт джутової пряжі сягає понад 80 тис. т. і дає більш ніж 70% пряжі на світовому ринку.
Велике значення має харчова промисловість, основу якої складають орієнтири на експорт чайні фабрики, а також цукрові заводи та заводи по виробництву олії. Виробництво чаю досягає 54 тис. тон в рік.
Виробництво цукру рафінаду на 15 заводах, що належать в основному державі, коливається в залежності від урожаю цукрової тростини в межах 123-170 тис. тон в рік при потребі країни 400 тис. тон. Потреби в олії також в основному забезпечується імпортом.
В провідну галузь обробної промисловості перетворилась хімічна галузь, в основному по виробництву добрив (2,3 млн. т. в рік).
З інших галузей чинне місце отримали металургія та машинобудування. Також є в наявності невеликий, побудований при співпраці з Японією сталеплавильний комбінат, а також підприємства по виготовленню електричного і телефонного обладнання, судноремонтні доки, завод по випуску суднових дизелів і т. д.
Важливу роль відіграє промисловість по виготовленні паперу – діє великий комбінат по виготовленню харчового паперу і фабрика газетного паперу.
Є нафтопереробний завод потужністю 1,5 млн. т (в Чіттагонгзі) і ряд менших підприємств виготовленню горючих матеріалів.
Енергетична та добувна промисловість розвивається слабо.
Основу сільського господарства складає вирощування рису. На другому місці серед зернових знаходить пшениця, але вона приблизно в 10 разів поступається рису за обсягом виробництва (1,9 млн. т). Інші злакові культури не відіграють значної ролі.
Серед бобових (518 тис. т) найбільш розповсюдженні грем, кесарі та маш, а з оливкових (476 тис. т) – рапс, гірчиця та кунжут. Впродовж років існування країни у три рази збільшилось вирощування картоплі (до 3 млн. т).
Стабільним залишається виробництво фруктів та спецій – більше 300 тис. т, а збір овочів зріс у 1,5 рази (1,5 млн. т).
Бангладеш входить в десятку найбільших виробників чаю. Чайні плантації контролюються приватним капіталом, в тому числі й іноземним, переважно англійським. Площа посадок під чайні кущі перевищує 50 тис. га.
Тваринництво як галузь аграрної економіки не отримало помітного розвитку. Основну частину великої рогатої худоби використовують в якості тяглової сили.
Великим джерелом м’яса, молока та шкіри є кози. Збільшилось розведення домашньої птиці (курок та качок).
Важлива галузь господарства – риболовля. Риба, багата протеїном, - частина раціону бідних шарів населення. Річний зареєстрований вилов складає більше 350 тис. т., 1/3 складає морська риба, яка переважно іде на експорт.
Великі морські порти – Читтагонг та Монгла. Пропускна здатність першого – 15 млн. т. товару, іншого – 5 млн. т. Завдяки їм здійснюється 95% експортно-імпортних товароперевезень.
Читтагонг пропускає 80% товарного імпорту і 70% експорту. Основна частина перевезень виконується іноземними компаніями, частина національних - 18%.
Загальна кількість торгових суден – 34 водотоннажністю 380 тис. т., із них два нафтових танкери, 28 суховантажів, 3 контейнеровози. Державна морська корпорація налічує 13 великих суден водотоннажністю 195 тис. т. і 12 невеликих.
Зв’язок та телекомунікації недостатньо розвинуті. Число основних телефонних ліній – 500 тис. Міжнародний телефонний зв’язок підтримується за допомогою двох супутникових станцій.
В наявності є 26 радіостанцій, в основному середньохвильових. Число число радіоприймачів перевищує 6 млн., телевізорів – близько 1 млн., телевізійних трансляційних станцій – 15 (1999).
Користувачів мережі Інтернет – 15- тис. (2002).
Об’єм внутрішньої торгівлі впродовж останніх років помітно зріс.
Експорт в 2014 році складав 31,2 млрд. дол. США, а імпорт – 38,5 млрд. дол. США.
Експортуються переважно одяг, джут і джутові вироби, шкіра, заморожена риба і морепродукти, чай.
США - головний партнер за експортом (32%), далі ідуть Німеччина (11%), Великобританія (8%), Франція та Нідерланди (5%).
Імпортують в країну машини та обладнання, хімікати, залізо та сталь, текстиль, бавовна, продовольчі товари, нафта та нафтопродукти, цемент.
Головні партнери по імпорту: Індія (11%), ЄС та Японія (по 10%), Сінгапур (9%), Китай (7%).
Таблиця 1