Контрольні питання та завдання

1. Розкрити зміст, технологію і методи реалізації окремих управлінських функцій.

2. Які з функцій управління стають загальнодержавними?

3. У чому полягає відмінність між функціями державного управління і функціями державних установ та органів управління?

4. Яке значення мають принципи управління для управлінської діяльності?

5. За якими ознаками класифікуються методи управління освітою?

6. Розкрийте суть, значення і специфіку адміністративних методів управління в освіті.

7. Яку роль відіграють соціально-психологічні методи управління в освіті?

8. У чому суть економічних методів управління і які можливості їх використання в освіті?

9. Які правові форми вираження методів управління в освіті?

Література:43;45;47;48;54;58;61;68;73.

Лекція 6. КАДРОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

6.1. Сутність державної кадрової політики в галузі освіти

Метою державної кадрової політики є:

• забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою;

• своєчасне забезпечення оптимального балансу процесів комплектування, збереження персоналу, його розвитку відповідно до потреб організації, вимог діючого законодавства та стану ринку праці.

Основними цілями реалізації державної кадрової політики є:

• розроблення механізмів залучення до роботи у сферах державного управління висококваліфікованих фахівців, успішних підприємців, працівників фінансово-економічної сфери, здібних випускників вищих навчальних закладів;

• відновлення технології добору кадрів для зайняття управлінських посад із числа працівників, що мають досвід роботи на посадах нижчого рівня у відповідній сфері діяльності;

• формування дієвого кадрового резерву на зайняття керівних посад у сферах державного управління;

• посилення вимог до моральних якостей осіб, які залучаються до управлінської діяльності, з метою уникнення можливих проявів корупції, запобігання виникненню конфлікту інтересів, удосконалення процедури дисциплінарного провадження;

• впровадження сучасних технологій управління персоналом для успішного вирішення виробничих і управлінських завдань у державному секторі економіки;

• відновлення профорієнтаційної роботи серед молоді;

• державна підтримка цільових науково-практичних досліджень у сфері розвитку людського потенціалу;

• підготовка та професійний розвиток вищих керівних кадрів державної служби, здатних забезпечити ефективність державної політики у сфері державного управління та лідерство у проведенні адміністративної та економічної реформ.

Об'єктами кадрової політики є:

• система відбору, професійного зростання і підвищення кваліфікації керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників;

• система організації педагогічного і науково-педагогічного персоналу і управління ним як одним із важливих важелів зберігання, стабілізації та розвитку освіти. Наука управління персоналом дає можливість істотно змінити і підвищити якість роботи з кадрами;

• система мотивації праці персоналу, соціальних гарантій і соціального захисту.

Державна кадрова політика в освіті – це сукупність принципів, способів дій державних органів управління освітою з організації людських ресурсів галузі на основі формування, підтримки і розвитку освітніх цінностей та ідеалів, норм, правил, процедур, здатних забезпечити цілісність та стійкість розвитку системи освіти відповідно до державних цільових установок.

Стратегічною метою державної кадрової політики у сфері освіти є підготовка і висока кваліфікація управлінських, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти, забезпечення і підтримання балансу процесів кількісного і якісного складу освітянських кадрів відповідно до потреб розвитку суспільства, системи освіти, вимог чинного законодавства, стану економіки країни.

Кадрова політика в освіті може будуватися за двома альтернативними стратегічними напрямами. Перший із них пов'язаний із стратегією виживання, тобто зберігання існуючого рівня освіти, діючих науково-педагогічних шкіл і кадрів, напрацьованих методик і професійних зв'язків, другий – із стратегією розвитку, яка передбачає введення інноваційних форм і методик навчання, пошук оптимального співвідношення підготовки кадрів за новими спеціальностями. Кадрову політику не можна визначити, не визначивши глобальні завдання освіти. Це важливо ще й тому, що стратегія розвитку може бути тільки у системі, яка ставить «надсистемні цілі»: соціалізацію людей і розвиток творчого потенціалу нації. У роботі з кадрами важливо визначати і формулювати виважені цілі і завдання, знаходити відповіді на запитання, як це здійснити.

Потрібно чітко визначити ключові критерії сучасної кадрової політики освіти, серед яких мають бути:

• дотичність і підпорядкованість загальнонаціональній меті розвитку;

• гуманістична і соціальна орієнтованість кадрової політики;

• безумовне дотримання прав особистості працівників, автономії навчальних закладів;

• науково-методична і соціально-технічна забезпеченість.

Серед найбільш важливих напрямів реалізації мети і завдань державної кадрової політика в освіті слід виділити:

• всебічний аналіз і прогнозування кадрової ситуації;

• визначення індикаторів і критеріїв оцінки якісних і кількісних змін у педагогічному, науково-педагогічному складі навчальних закладів;

• розробку функціонально-кваліфікаційної моделі викладача і педагога;

• підготовку пропозицій в законодавчі органи з правовихаспектів кадрової політики з урахуванням довготривалих перспектив розвитку освіти;

• формування механізму відбору, підготовки і підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів;

• визначення системи гарантій, піднесення суспільного статусу кадрів освіти;

• забезпечення системи ефективного управління кадровимпотенціалом навчальних закладів.

Уся різноманітність заходів кадрової політики подається як сукупність науково-методичних, адміністративно-організаційних засобів.

Нова кадрова політика у сфері освіти має проводитися поетапно.

На етапі концептуалізації визначаються і погоджуються її пріоритетні цілі і завдання з цілями розвитку суспільства, суб'єктів освітньої діяльності. На етапі програмування розробляються програми досягнення цілей, які конкретизуються за виконавцями, термінами і ресурсами, враховуючи умови зміни кадрової ситуації. На етапі становлення системи моніторингу розробляється і реалізується комплекс процедур діагностики і прогнозування кадрової ситуації.

Стратегія державної кадрової політики в освіті полягає у впровадженні програми поетапного підвищення соціальних гарантій на довгострокову перспективу педагогічним та науково-педагогічним працівникам для збереження і подальшого нарощування кадрового потенціалу вищої освіти.

У міністерствах, державних комітетах керівництво відповідними структурними підрозділами, що відають освітою, здійснюють міністр, голова комітету або їх заступники. Вони призначаються на посади і звільняються з посад указами Президента України. Керівництво освітою в обласних, Київській та Севастопольській міських, районних держадміністраціях здійснюють заступники голів адміністрацій разом з обласними, міськими управліннями, районними відділами освіти. Заступники голів обласних держадміністрацій призначаються на посади і звільняються з посад розпорядженнями глави держави, районних – головами обласних і міських адміністрацій.

Керівники закладів освіти загальнодержавної власності, підпорядковані Міністерству освіти і наки України (далі – МОН України), обираються за конкурсом і призначаються на посаду міністерством шляхом укладання контракту. Керівники закладів освіти, підпорядковані іншим міністерствам та відомствам, також обираються за конкурсом і призначаються на посаду цими міністерствами і відомствами за погодженням з МОН України. Керівники закладів освіти комунальної власності призначаються відповідно Міносвіти АРК, обласними, міськими, районними органами управління освітою за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Керівники закладів освіти інших форм власності призначаються їх власниками або уповноваженими органами за погодженням з відповідними місцевими органами управління освітою. Повноваження та відповідальність керівників закладів освіти визначаються положеннями про ці заклади, відповідними статутами.

За законодавством педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дає змогу виконувати службові обов'язки.

Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні та науково-педагогічні працівники. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється КМ України.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладання трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийом на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється МОН України.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються КМ України. Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.