- •1. Сутність та форми міжнародного технологічного обміну
- •1.1 Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
- •1.2 Міжнародні ліцензійні операції
- •1.3 Міжнародні лізингові операції
- •2. Особливості міжнародного технологічного обміну в сучасних умовах
- •2.1. Сторони контрактів на виконання напряму зовнішньоекономічних
- •Ліцензійний договір
- •1. Загальні положення
- •2. Визначення термінів
- •3. Ліцензія за договором
- •4. Технічна документація
- •5. Удосконалення і поліпшення
- •6. Обов'язки і відповідальність
- •7. Технічна допомога в освоєнні виробництва продукції за ліцензією
- •8. Платежі
- •9. Інформація і звітність
- •10. Забезпечення конфіденційності
- •11. Реклама
- •12. Відповідальність сторін і вирішення спорів
- •13. ДіЯ договору
- •14. Прикінцеві положення
- •Місцезнаходження та реквізити Сторін
- •Зразок договору складений станом на 01.01.2009 р. Висновки
- •Список використаної літератури
1.1 Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
Поширеною формою міжнародного технологічного обміну є інжиніринг.
Інжиніринг – це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:
підготовки виробництва;
забезпечення процесу виробництва ( послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);
забезпечення реалізації продукції;
обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об’єктів.
Усі ці послуги мають інтелектуальний характер і спрямовані на оптимізацію інвестиційних проектів на всіх етапах їх реалізації.
Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг є:
прискорення науково-технічного прогресу, що призводить до істотних зрушень у структурі міжнародної торгівлі у бік збільшення торгівлі суміжними видами устаткування, що потребують спеціальних знань для вирішення технологічних і організаційних питань, починаючи від проектування підприємства до введення його в експлуатацію;
зростання обсягу державних і приватних інвестицій, що дозволяє розширювати будівництво і вводити нові об’єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги;
наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;
високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів фахівців для розвідки і розробки своїх природних ресурсів, розвитку паливно-енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості тощо;
прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу. Вони використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн. Наприклад, надання інжинірингових послуг якій-небудь країні спричинює згодом постачання машин і устаткування, вартість яких у 10 – 20 разів вища від вартості послуг, що обумовили їхнє постачання.;
збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних та міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку інжинірингу.
До особливостей ринку інжинірингових послуг як ринку технологій належать:
результати торгівлі інжиніринговими послугами, втіленні не в речовинній формі продукту, як це має місце при торгівлі технологією, а в деякому корисному ефекті, що може мати чи не мати матеріальний носій, тобто інжиніринг є непрямою формою передачі технологій;
інжинірингові послуги пов’язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації, розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ та послуг;
об’єктом купівлі-продажу є послуги, які пристосовані до використання в конкурентних умовах і передач в середньому доступних науково-технічних, виробничих, комерційних та інших знань та досвіду.
Наданням інжинірингових послуг займаються спеціалізовані фірми, великі промислові і будівельні компанії, організації. У розвинутих країнах нараховується багато тисяч фірм і організацій, що надають інженерно-технічні послуги.
Ринок інжинірингових послуг умовно поділяється на ринок інженерно-консультаційних послуг і ринок інженерно-будівельних послуг. Це зумовило розподіл фірм, компаній, що займаються наданням інжинірингових послуг, на інженерно-кунсультаційні й інженерно-будівельні.
Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Сферою їх діяльності є цивільне будівництво ( аеродроми, порти, транспортні магістралі, міське будівництво, тощо) і промислові об’єкти, що використовують специфічні технологічні процеси. Серед розвинутих країн значна частина інженерно-консультаційних послуг припадає на фірми Франції, Великобританії, Італії, Німеччини, які здебільшого орієнтуються на експорт послуг за межі ЄС.
Інженерно-будівельні фірми надають повний комплекс послуг: проектування об’єкта, постачання устаткування, монтаж, налагодження і пуск устаткування в експлуатацію. Вони також спеціалізуються на розробленні промислових об’єктів, заснованих на використанні специфічних технологічних процесів. Ці фірми, як правило, виконують функції генерального підрядчика, а в субпідрядників виступають машинобудівні і будівельні компанії.
Найбільші інженерно-будівельні фірми знаходяться в США, Великій Британії, Японії, Італії.
Залежно від характеру й обсягу наданих інжинірингових послуг на практиці використовуються різні види договорів. Інженерно-консультаційні послуги оформляються контрактом на надання інженерно-консультаційних послуг чи угодою про відрядження фахівців для виконання визначеного роду робіт.
Інженерно-будівельні послуги найчастіше надаються на основі договору підряду чи контракту про надання технічного сприяння в будівництві.