конспект лекцій теа

Для	характеристики	ритмічності	виробни
використовуються	прямі та непрямі	показники. До	прямих

показників відносяться:

-коефіцієнт ритмічності;

-коефіцієнт варіації;

-коефіцієнт аритмічності;

-питома вага виробництва продукції за кожну декаду до місячного випуску, за кожний місяць до квартального випуску, за кожний квартал до річного обсягу виробництва;

-питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця тощо.

До непрямих показників ритмічності відносяться: наявність доплат за надурочні роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб’єкта, втрати від браку, сплата штрафів за

недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції тощо.
Зведене		оцінювання		ритмічності	проводять		шляхом
розрахунку	коефіцієнта		ритмічності (Кр),		який	можна
визначити		декількома		способами(як	за	абсолютними
показниками випуску, так і за відносними):
1.	В	абсолютному		вимірі: як відношення обсягу
продукції,	зарахованого		у	виконання прогнозу(плану),			до
планового випуску продукції (див. табл. 6.6). (У виконання плану по
ритмічності	зараховується обсяг			фактичного випуску продукції, що			не

перевищує запланований обсяг випуску).

Кр=6873/6970=0,986.

Якщо Кр = 1, значить, фактична ритмічність відповідає плановій, чим менше коефіцієнт ритмічнос, тимі менш ритмічно працює підприємство.

2. У відносному вимірі: 295,87/(3*100)= 0,986.

Кр свідчить про те, що в строки, встановлені планомграфіком, підприємством випущено 98,6 % продукції

131

За відсутності прогнозних показників ритмічності їх можна самостійно розрахувати, виходячи з визначення поняття ритмічності. Наприклад, за декаду необхідно виконати третину (33,3 %) місячного плану, за квартал – четверту частину (25 %) річного тощо.

Разом з тим, на окремих підприємствах (через сезонність тощо) планом, як правило, передбачено нерівномірний випуск продукції.

Коефіцієнт варіації (Кв) визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (декадного, місячного, квартального) планового випуску продукції:

К в =	å(ВП -		ВПпл		)2 / n
						,
		ВПпл

де ( ВП - ВПпл )2 – квадратичне відхилення від середнього добового (декадного, місячного, квартального) завдання; n –

число планових завдань, що додаються; ВПпл - середнє добове

(декадне, місячне, квартальне) завдання за графіком.

Коефіцієнт варіації показує середнє відхилення випуску продукції за календарними періодами. За даними таблиці проведемо розрахунок:

У нашому прикладі коефіцієнт варіації складає0,132. Це означає, що випуск продукції за декадами відхиляється від графіку в середньому на 13,2 %.

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних та негативних відхилень

від прогнозного завдання. Чим не ритмічніше працювало підприємство, тим більший коефіцієнт аритмічності і навпаки.

132

Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між коефіцієнтом ритмічності і одиницею.

За даними табл. коефіцієнт аритмічності дорівнює:

К а = 1 - 0,986 = 0,014.

В	процесі		аналізу		необхідно		підрахувати			втрачені
можливості		підприємства			з	випуску			продукції
неритмічність		роботи,		тобто	визначити		вартість		недоданої
продукції у встановлені планом-графіком строки в результаті
неритмічної		діяльності.		Для	цього в економічній				літературі
наводяться різні способи:
- різниця між фактичним і можливим випуском продукції,
розрахованим		виходячи			з	найбільшого		середньодобового

(середньо декадного, середньомісячного, середньо квартального) обсягу виробництва (7483-2850)х3 = -1067 грн.);

- вартість недовипущеної продукції розраховується як

добуток	планового	обсягу	виробництва	на	коефіці
аритмічності:
DВП = ВП0 ´ К а = 6970 ´ 0,014 = 97,58 тис. грн.
Ритмічність		тісно	пов’язана комплектністюз
виробництва. Це поняття може бути визначено як
пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей,
вузлів,	напівфабрикатів.	Засобом,	що забезпечує	необхідний

обсяг збірних робіт при деяких неузгодженостях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, при аналізі комплектності виробництва необхідно переконатись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі. На підставі даних про залишки на рахунку 23 „Незавершене виробництво”, балансу ф. № 1 (ряд. 120), інформації оперативного обліку, використовуючи методичні прийоми економічного аналізу, вивчають динаміку темпів змін,

загальну	вартість	і	склад	незавершеного		виробницт,
порівнюють	відповідність		фактичних		залишків	діючи

133

нормативам. На підставі отриманих результатів розробляють відповідні заходи щодо удосконалення системи оперативного планування, обліку та контролю за виробництвом.

6.1.3. Аналіз	виконання	договірних	зобов’язань	і
реалізації продукції

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції. При цьому вирішуються наступні завдання:

-аналіз обґрунтованості та ефективності формування договорів;

-аналіз виконання замовлень за асортиментом та якістю продукції; аналіз виконання замовлень за поставками продукції у встановлений термін;

-аналіз наслідків невиконання замовлень за поставками

	продукції.
	Для	оцінки		обґрунтованості			формування		договорів
розраховують коефіцієнт напруженості поставок і порівнюють
його	з	фактичним				виконанням	договірних		зобов.	’язан
Коефіцієнт напруженості поставок продукціїобчислюється
як	відношення		обсягу			необхідних	поставок	продукції		з
укладеними			договорами			чи	фактично	поставленої
аналізований період до виробничої потужності підприємства.
	Одним		із		основних		результативних		показни

господарської діяльності підприємства є обсяг реалізованої

продукції. Від	обсягу	залежать	фінансові	результа
підприємства, його фінансовий стан тощо.

6.1.4. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції

Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції – це можливості їх зростання за рахунок покращання використання ресурсів підприємства.

134

Повнота розрахунків резервів залежить від визначення основної групи ресурсів, за якою потрібно виявити резерви в

першу чергу. Для цього вивчається структура витрат			на
виробництво, що дає можливість встановити, чи є виробництво
матеріаломістким,	енергомістким,	фондомістким	чи

трудомістким. Це не означає, що можна знехтувати пошуком резервів за іншими групами ресурсів і факторами, що впливають

на	них, але	цей	пошук	повинен	проводитись
укомплектування		резервів,	виявлених	за основною групою
ресурсів.

При підрахунку резервів збільшення обсягів виробництва визначається комплектний резерв(мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть виявлені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів.

Порядок розрахунку приросту обсягу випуску продукції за рахунок факторів здійснюється в наступній послідовності:

1. Приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць:

DОВРМ = DРМ ´ ВР,

де DРМ - додаткові робочі місця; ВР – середньорічний

виробіток робітника, тис. грн.
2.	Приріст		обсягу		продукції, пов’язаний			із
впровадженням нового обладнання:
				n
			DОВНО = åТ І ´ ВГІ ,
	n			і =1
де		-	кількість	одиниць		знову	впровадженого
обладнання; ТІ – корисний час роботи кожного виду обладнання,
маш/год;	ВГІ –	середньогодинний			виробіток		кожного	виду
обладнання, грн.

135

3.	Приріст	обсягу	продукції	відліквідації	втрат
робочого часу:
де Т ВТ		DОВВРЧ = Т ВТ ´ ВГ			ВГ -
	- кількість	годин	втраченого	робочого часу;

середньогодинний виробіток, грн.

4. Приріст продукції від впровадження заходів удосконалення технології і організації виробництва та праці:

n

n

DОВУД = åТ і ´ Ві1 - åТ і ´ Ві 0 ,

і =1

і =1

де Ті – час роботи у звітному періоді і-го обладнання; ВП0, ВП1 – виробіток продукції до та після впровадження нової технології.

5. Приріст	випуску	продукції від	зменшення норм
витрат сировини та матеріалів в результаті впровадження нових
технологій:
	n
	DОВ = å(Н1і - Н 0і ) ´ Ц 0 ОВ,
де Н1і , Н0і	і=1
	- норми	витрат сировини	та матеріалів

відповідно до та після впровадження і-го заходу; Ц0 – базова ціна одиниці сировини та матеріалів; ОВ0 – базовий обсяг виробництва.

6. Приріст випуску продукції в результаті покращання організації виробництва та праці (за трудовими ресурсами):

DОВОРТ = DВГ ´Т.

де ВГ –приріст середнього динного виробітку в результаті покращання організації виробництва та праці, грн.; Т – кількість годин, відпрацьованих робітниками.

136

Визначаючи резерви збільшення обсягу реалізації продукції необхідно, насамперед, виходити з існуючого попиту на продукцію, враховувати, крім наведених на рис., залишки готової продукції на підприємстві.

6.2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ТРУДОВИХ ТА МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

6.2.1. Аналіз використання основних засобів

1) Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами їх наявності, динаміки та структури.

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше їх використання.

Завдання аналізу:
- визначити		забезпеченість		підприємства		та	його
структурних	підрозділів		основними		засобами	і	рів

використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;

-встановити причини зміни їхнього рівня;

-розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

-вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

-виявити резерви підвищення інтенсивності ефективності використання основних засобів.

Аналіз зазвичай починається вивченняз наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури(табл. 6.3).

Основні засоби підприємства поділяються на промислововиробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають

промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти

активну частину (робочі машини і обладнання) і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення(споруди виробничого

137

призначення, склади, робочі і силові машини, обладнання, вимірювальні прилади і пристрої, транспортні засоби тощо).

Таблиця 6.3

Наявність, рух і структура основних засобів

Група

Наявність

Надійшло за

Вибуло за

Наявність

основних

на початок

звітний

звітний

на кінець

засобів

року

період

період

періоду

тис.

част

тис.

част

тис.

част

тис.

част

грн.

ка, %

грн.

ка, %

грн.

ка, %

грн.

ка, %

Будівлі і

споруди

Силові

машини

Транспортні

засоби

...

Усього ОЗ

Така

деталізація

необхідна

для

виявлення

резервів

підвищення

ефективності використання основних

засобів на

основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання

багато	в	чому	залежать	фондовіддача, рентабельність	і
фінансовий стан підприємства.
	Велике	значення маєаналіз		руху і технічного	стану

основних засобів, який проводиться за даними бухгалтерської звітності (форма № 5). Для цього розраховують такі показники:

- коефіцієнт оновлення (Конов), що характеризує частку нових основних засобів у загальній вартості їх на кінець року:

	Конов =	Вартість основних введених засобів	,
		Вартість основих засобів на кінець періоду

-термін оновлення основних засобів:

Тон = Вартість основних засобів на початок періоду ,

Вартість введених основних засобів

138

-коефіцієнт вибуття (Кв):

	Кв =	Вартість основних засобів, що вибули	,
		Вартість основих засобів на початок періоду

-коефіцієнт приросту (Кпр):

	Кпр =	Сума приросту основних засобів	,
		Вартість основих засобів на початок періоду

-коефіцієнт зносу (Кзн):

К	зн =			Сума зносу основних засобів				,
		Первісна вартість основих засобів
-	коефіцієнт придатності (Кпридат):
Кпридат			=	Залишкова вартість основних засобів					,
				Первісна вартість основих засобів
Перевіряють					виконання	плану	впровадження			нової
техніки,	введення в				дію нових	об’єктів, ремонту основних

засобів Визначають частку прогресивного обладнання в його загальній кількості та в кожній групі обладнання, а також частку автоматизованого обладнання.

Для характеристики вікового складу і морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації (до 5; 5-10; 10-20 і більше 20 років), розраховують середній вік обладнання.

Забезпеченість підприємства окремими видами машин,

механізмів,		обладнання,		приміщеннями			встановлюють
порівнянням фактичної наявності їх з плановою потребою,
необхідною для виконання плану випуску продукції.
	Узагальнюючими			показниками,	що		характеризують
рівень	забезпеченості			підприємства			основними		засобами
виробництва (ОЗВ), є				фондоозброєність			і	технічна
озброєність праці.
	Показник		загальної		фондоозброєності
розраховують			за	відношенням		середньорічної			варто

промислово-виробничих основних засобів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну(мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті самі засоби праці).

139

Рівень

технічної

озброєності

працівизначають

за

відношенням

вартості

виробничого

обладнання

середньооблікового числа робітників у найбільшу зміну. Темпи

його

зростання

зіставляються

з

темпами

зро

продуктивності

праці. Бажано,

щоб

темпи

зростання

продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної

озброєності праці. У протилежному разі відбувається зниження

фондовіддачі.

2)

Аналіз

інтенсивності

й

ефективно

використання основних засобів

Для

узагальнюючої

характеристики

ефективності

й

інтенсивності використання основних засобів застосовують такі

показники:

рентабельність

фондів (відношення

прибутку

від

основної

діяльності

до

середньорічної

вартості

основних

засобів);

фондовіддача основних засобів(відношення вартості

виробленої

продукції

до

середньорічної

вартості

основних

засобів);

фондовіддача

активної

частини

основних

засобів

(відношення вартості виробленої продукції до середньорічної

вартості активної частини основних засобів);

фондомісткість

(відношення

середньорічної вартості

основних

засобів

виробничого

призначення

до

вартос

виробленої продукції за звітний період);

відносна економія основних фондів:

Еоз

= ОЗ1 - ОЗ0 × ІВП ,

де ОЗ0, ОЗ1 – середньорічна вартість основних засобів у

відповідно базисному і звітному роках;

ІВП – індекс обсягу валового виробництва продукції.

При розрахунку середньорічної вартості ОЗ враховують

не лише власні, а й орендовані основні засоби і не включають

тих, що

перебувають

на

консервації, резервних і

зданих

в

оренду.

Найбільш

узагальнюючим

показником

ефективності

використання основних

засобів є

рентабельність

капіталу,

140