методичка диплом 2011

implicit arguments. However, if we consider them yearly, we will see that while Joseph Goebbels consistently uses more implicit arguments, Winston Churchill does not have a big difference between explicit and implicit arguments, with even an equal number of them in 1942 and dominance in 1940.

The theoretical value of the paper is determined by the possibility to use the obtained results for further research into political communication. The paper has practical value as well. The findings of the research can be used for the development of special courses in rhetoric and PR-techniques.

Key words: political communication, political rhetoric, argumentation basis, content-analysis, argumentation analysis.

Додаток 7.

Зразок анотації до дипломної / магістерської роботи українською мовою

ZUSAMMENFASSUNG

Die vorliegende Magisterarbeit untersucht die Rolle der forensischen Linguistik als eines modernen Teilgebietes der angewandten Sprachwissenschaft. In dieser Schrift werden folgende Aspekte ausführlich behandelt: Entstehungsbedingungen der Gerichtslinguistik, aktueller Stand der linguistischen Textexpertise, Anwendung linguistischer Methoden für die Analyse der mündlichen und schriftlichen Aussagen sowie der Rechtsdokumente. In der vorliegenden Magisterarbeit werden einige Vorschläge zur Steigerung der Objektivität linguistischer Analyse formuliert, die auf modernen PC-Technologien basieren.

Weitere Schwerpunkte der Magisterarbeit bilden Polyfunktionalität linguistischer Expertise, ihre strukturelle Besonderheiten, Entwicklungstendenzen der forensischen Linguistik sowie die Sprachkompetenz der Experten.

Die theoretische Grundlage der Magisterarbeit bilden die Schriften von

J. Barr, T. van Dijk, M. Coulthard, L. Klein, R. Shuy, E, Winter u.a. Als zusätzliche Quellen dienten die Beschreibungen der Straffälle, bei denen die linguistische Expertise von entscheidender Bedeutung war.

Die Struktur der Magisterarbeit wurde vom Ziel und Aufgaben des Forschungsvorhabens bedingt. Die Arbeit besteht aus der Einleitung, drei Kapiteln, Schlussfolgerungen, Literaturverzeichniss, Zusammenfassungen in ukrainischer und deutscher Sprache und 2 Anhängen. Im ersten Kapitel wird es ausführlich auf die Expertenrolle des Gerichtslinguisten sowie Zusammenhänge zwischen der Kriminalistik und Linguistik eingegangen.

Im zweiten Kapitel werden Beweisstücke analysiert, die vom Gerichtslinguisten untersucht werden: Stenogramme, Dokumente mit unglaubwürdiger oder nichterklärter Urheberschaft, schriftliche und mündliche Aussagen.

Im dritten Kapitel werden Methoden der linguistischen Gerichtsexpertise

beschrieben, denen spezielle PC-Programme zugrunde liegen, die den Subjektivitätsgrad dieser Expertise wesentlich reduzieren.

In den Schlussfolgerungen werden die wichtigsten theoretischen Thesen der Magisterarbeit verallgemeinert, Entwicklungstendenzen der Gerichtslinguistik skizziert und Verbesserungsvorschläge zur Objektivitätssteigerung der Expertise formuliert.

Die theoretischen Grundlagen sowie die Forschungsergebnisse der Magisterarbeit bildeten die Basis für die Entwicklung einer Datenbank, die Wordkollokationen (Valenz) enthält. Die Benutzung dieser Datenbank ermöglicht den Vergleich der für bestimmten Autor typischen mit den allgemein gebräuchlichen Wortverbindungen oder Wortverbindungen anderen Autoren.

Schlüsselwörter: Forensik, linguistische Gerichtsexpertise, linguistische Beweise, computergestützte Methoden, Entwicklungstendenzen.

Додаток 8

Загальна характеристика методів наукового дослідження

Оскільки лінгвістика, зокрема лінгвістика прикладна проводить

дослідження як на емпіричному, так і на теоретичному рівні, то нижче описані

комбіновані методів: абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція,

моделювання, а також історично-порівняльний та логічний методи, які хоча є

теоретичними, протеширокозастосовуютьсяулінгвістичнихдослідженнях.

Абстрагування – уявне відвернення від неістотних ознак предметів і явищ, їх взаємозв’язків, і виділення важливих для дослідника ознак. Процес абстрагування проходить два етапи: виділення істотних рис предмета або явищаівизначенняступенянезалежностіцьогоявищаабопредметавідпевних чинників, ізамінацьогоявища(предмета) іншим, простішим, якийє„моделлю” першого. Процеси абстрагування в системі логічного мислення пов’язані із методамианалізуісинтезу.

Аналіз – науковий метод пізнання, який умовно розділяє досліджуваний предмет чи явище на окремі складові з метою їх детального вивчення. Синтез, навпаки є методом з’єднання окремих складових предмета чи явища в єдине цілеійогокомплексноговивчення.

Прямий (емпіричний) аналіз/синтез використовують на етапі попереднього ознайомлення з предметом дослідження, виявлення і фіксації безпосередніх рис та ознак предмета. Цей метод уможливлює пізнання чи явища, протеєнедостатнімдляпроникненнявсутьявища.

Зворотний (теоретичний) аналіз/синтез застосовують з метою з’ясувати суть досліджуваного явища. Тут широко використовують припущення і вивченняпричинно-наслідковихзв’язків.

Структурно-генетичний аналіз/синтез поглиблено досліджує причинно-

наслідкові зв’язки і виокремлює у складному явищі центральні/головні риси, якіістотновпливаютьнавсііншіознакипредметачиявища.

Наукове пізнання здійснюється на основі абстрактного мислення у формі суджень, припущеньівисновків. Наосновівжезробленихвисновківдослідник робитьнові. Існуєдватипивисновків– індуктивнітадедуктивні.

Індукція – цеметод, колизагальнийвисновокпропевнеявищечипредмет роблять на основі висновків про складові частини цього явища чи предмета. Тобто індукція як метод дослідження – це перехід від окремих фактів до загальнихположень.

Дедукція – це метод, при якому висновки про окремі елементипредмета чи явища роблять на підставі висновків про загальні властивості предмета або явища. Змістом дедукції як методу наукового пізнання є застосування

загальнихнауковихположеньпридослідженніконкретнихнауковихявищ. Моделювання – це метод опосередкованого вивчення предметів і явищ,

безпосереднє вивчення яких є неможливим, ускладненим чи недоцільним, на підставі створеної дослідником моделі. Модель – це уявна або матеріально реалізована система, яка відтворює досліджуваний предмет і здатна замінити його так, що сама стає джерелом інформації про досліджуване явище. Моделі буваютьприродні, фізичні, математичні, лінгвістичні.

Історично-порівняльний метод дослідження дозволяє уявно відтворити досліджуваний предмет чи явище у його історичному розвитку і хронологічній послідовності, порівняти його з іншими суміжними чи подібними явищами, показати специфіку розвитку певного явища під впливом об’єктивних та суб’єктивнихісторичнихчинників.

Логічний метод дозволяє дослідникові на основі опрацювання, критичного застосування логічних закономірностей сформулювати нові теоретичніприпущеннячирозвинутивжеіснуючітеоретичніпостулати.

Методи лінгвістичного аналізу

.

Гіпотетико-дедуктивний метод

Цей метод складається з наступних етапів: Визначивши предмет і об’єкт дослідження, дослідник збирає фактичний матеріал і узагальнює його індуктивних шляхом. Потім він будує теорію у формі гіпотези. Теорія – це певна система ідей, яка дає наукове пояснення певному явищу. Потім цю гіпотезу уточнюють, приміром шляхом співставлення її з існуючими концепціямиівиявляютьматеріал, якийїмсуперечить.

Далі шляхом дедукції дослідник логічним шляхом формулює на основі визнанихістиннимиположеньновідумкиівисновкиіззапропонованоїтеорії.

Завершальним етапом є перевірка нової теорії шляхом співставлення її з додатково отриманими фактами. Якщо при цьому виявляють матеріал, який суперечить зробленим висновкам, тобто не вкладається в рамки запропонованої теорії, товиникаєнеобхідністьуточненьіописусуміжнихявищ.

Дистрибутивний аналіз

Дистрибутивний аналіз генетично пов'язаний з структуралізмом. Дистрибуція – це сума всіх оточень, у яких трапляється той чи інший елемент мови (фонема, морфема, слово), тобто сума всіх можливих позицій елемента стосовно інших елементів цього ж рівня, його сполучуваність. Для впорядкованого опису в дистрибутивному аналізі застосовують умовні буквові позначення класів слів, які творять так звані дистрибутивні формули. Ці формули є зручними для класифікації зібраних прикладів, оскільки показують змінністьзначеньпевногослова:

make + N	make a decision
make + (the) + N + V	make the machine to go
make + A	make sure
make + A + N + for + N	make a good wife for him

Дистрибутивне моделювання застосовують у лексикографії, щоб показати сферуфункціонуванняпевногословаійогосполучуваність.

Валентний аналіз

За визначенням С.Кацнельсона, валентність – це властивість слова певним чином реалізуватися у реченні і вступати у визначені комбінації з іншими словами. Так, наприклад після дієслова «надсилати» обов’язково повинен стояти додаток (надсилати листа, вітання), проте обставина часу не є обов’язковою. Водночас дієслово «прочекати» обов’язково вимагає цієї обставини часу: він прочекав відповіді увесь тиждень. Існують одно-, дво- і

тривалентні дієслова (відповідно: сміятися+голосно, радісно; ловити+

м’яч+руками; дарувати+батькові+годинник+на іменини.

Валентнийаналізскладаєтьсязтакихетапів:

Після постановки загальної задачі дослідження слід укласти список слів, валентністьякихнеобхідновивчити, визначититиптекстів, наосновіякихбуде зроблено вибірку, а також загальний обсяг вибірки. Сфера застосування валентного аналізу досить широка, а методика його проведення поєднується із дистрибутивнимікомпонентниманалізомідобрепіддаєтьсяформалізації.

Контекстологічний аналіз

Цейметодпов'язанийізтеорієюконтекстноїсемантики(Г.Колшанський) і висвітлений у працях Н.Амосової. У її працях контекст обмежується рамками речення. Розрізняють лексичний, синтаксичний, морфолого-синтаксичний, конструктивний і змішаний контекст. Контекстологічний аналіз часто поєднується з компонентним аналізом і має багато спільного з валентним і дистрибутивним аналізом. Він менш формалізований, проте більш вимогливий до опису деталей фактичного текстового матеріалу. Приміром, дослідник проаналізував лексико-семантичне поле англійського іменника pain. Зібравши фактичний матеріал (обов’язкова вимога – значний масив: 15-30 тисяч сторінок), він шляхом суцільної вибірки із словників відібрав 60 одиниць. Критерієм для відбору була наявність спільного семантичного компонента. Ці 60 одиниць визнали лексико-семантичним полем іменника pain. Потім на основі текстового матеріалу було визначено лексичний та синтаксичний контексти. Так, значення «фізичний біль» реалізується в лексичному контексті вструктурі N + Prep + N1.

N1 – лексичнийіндикатор(слово, якеозначаєпевнучастинутіла). Водночас сучасні дослідження свідчать, що контекстологічний аналіз слід

проводити з врахуванням фонових знань комунікантів, мовленнєвої ситуації і рольовоїструктуриспілкування.

Компонентний аналіз

Усі описані вище типи лінгвістичного аналізу (дистрибутивний, контекстологічний, валентний) базуються на синтагматичних зв’язках досліджуваних одиниць лексики. Компонентний аналіз ґрунтується на парадигматичних зв’язках в системі. Застосовують його як метод визначення семантики слів, а також в морфології і синтаксисі. В компонентному аналізі слово розкладається на складові. Ці складові називають семантичними компонентами або семами. Семи – елементарна складова значення слова, яка відображає ознаки означуваного мовою. Найбільш універсальним способом компонентного аналізу є аналіз на основі словникових дефініцій. Він базується на поширеному в логіці визначення понять – виділення найближчого роду чи класу, до якого належить предмет і визначення видових відмінностей. Спираючись на словникові дефініції, ми екстраполюємо логічну операцію визначенняпонятьналексичнезначення, протевраховуємоприцьомурізницю між значенням (категорія мови) і поняттям (категорія логіки). Значення одного слова передається за допомогою інших, причому визначальне має більше елементів, ніж визначуване. Приклад: У словнику Hornby подано визначення слова hum – a continuous murmuring sound. Отримуємо дві семи „звук” і „безперервність”, а слово murmur, яке входить у дефініцію, є складним поняттяміпотребуєподальшоговизначення: murmur – a low continuous sound, vague or distinct. Миотрималищедвісеми: „негучність” і „невиразність”.

Сьогодні для аналізу значного обсягу наукової інформації дослідники активно використовують кількісно-якісні методи, до яких належать бібліометрія, наукометрія, інформетрія, вебометріятакіберметрія.

Бібліометрія – вивчення документів на основі кількісного аналізу первинних та вторинних джерел інформації з допомогою формалізованих методів з метою отримання даних про ефективність, динаміку і закономірності розвитку окремих галузей науки. Бібліометрія дає змогу вивчати такі аспекти наукової діяльності: статистика публікацій, рівень цитування, розподіл за країнами іавторамитощо.

Наукометрія – галузь наукознавства, яка займається статистичними дослідженнями структури та динаміки наукової інформації, це сукупність кількісних методів вивчення науки як інформаційного процесу. До загальних методів, які використовують у наукометрії, належать: статистичний метод, метод підрахунку кількості публікацій, метод «цитат-індекса», метод контент- аналізу, тезауруснийметод, сленговийметод.

Статистичний метод використовує такі показники наукової діяльності як кількість вчених, журналів, замовлення на річні комплекти журналів у бібліотеках та інформаційних центрах і т.п. Індикатор, який визначає метод підрахунку публікацій – це кількість наукових продуктів, до яких належать

книги, статті, звітипровиконаннядосліднихробіттощо.

Наукометричний метод «цитат-індекс» базується на обов’язковості посилань на використані джерела у наукових публікаціях. В основі цього методулежитьіндикатор«кількістьцитатчипосилань».

Контент-аналіз – це кількісний та якісний аналіз текстів з метою виявлення однорідних елементів і побудови числових закономірностей, який полягаєувиділенніспеціальних«одиниць» тексту(квантифікація) іобчисленні частоти їх вживання. Одиницями аналізу можуть бути окремі слова, певні судження, теми повідомлень, автори документів. Підрахунок частотності відбувається також і за допомогою т.зв. фізичних одиниць: кількість рядків, сторінок, площа(газети) іт.ін.

В основі тезаурусного методу лежить однойменний метод, який широко застосовують у теорії та практиці інформаційного пошуку. Основний акцент цього методу роблять на змістовий аналіз призначених для відбору термінів із текстів, істотнихдлязапитудослідника.

Недоліком цих двох методів є відсутність відтворюваності результатів підрахунків, яка необхідна для наукометричних досліджень. Усунути цей недолікможна, використовуючисленговийметод.

Сленговий метод є продовженням методики контент-аналізу і тезаурусного методу. Він ґрунтується на традиції статистичної лінгвістики, яка вивчає частотний розподіл слів і створює частотні словники. Індикатором у цьому методі є кількість слів, точніше словникових слів, а не кількість «символів», як це роблять у контент-аналізі, чи кількість «термінів» (ключових слів), якутезаурусномуметоді.

Інформетрія на основі математичного апарату виявляє закономірності і умовиформуваннязаконівінформаційноїдіяльності.

З розвитком Інтернет-технології з’явилися терміни «вебометрія» та «кіберметрія», які на основі бібліометричних методів досліджують характер, властивостіітенденціїрозвиткувсесвітньоїмережі.