Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ХВОРОБИ СВИНЕЙ.pdf
Скачиваний:
126
Добавлен:
13.02.2016
Размер:
2.96 Mб
Скачать

2. МЕТОДИ ФІКСАЦІЇ СВИНЕЙ

Свиньми важко керувати при переміщенні з однієї виробничої ділянки на іншу, оскільки вони не пристосовані до повідків як велика рогата худоба або коні і намагаються від них звільнитися, проявляючи велику впертість. У свиней виражений інстинкт стадності, вони активно захищають одна одну, кусаються. Якщо дотримуватись певних правил, то можна покращити роботу з ними. Грубі методи фіксації також збуджують свиней. Не потрібно погано поводитися з тваринами, бити їх, це веде лише до роздратування як обслуговуючого персоналу, так і свиней.

Особливої обережності слід дотримуватися при роботі з лактуючими свиноматками в присутності інших свиней або поросят. Найкраще свиноматку ізолювати, але так, щоб її поросята знаходилися біля неї за решітчастою перегородкою. Грубі методи фіксації дуже турбують свиней, тому перед нескладними процедурами краще свиню не фіксувати, а дати їй корм, спокійно підійти збоку та ззаду і, почухуючи їй спину, боки та живіт, провести дослідження.

Устоячому положенні свиней фіксують у спеціальному станку

зрухомими стінками, накидають за ікли ковзаючу петлю або здавлюють верхню щелепу спеціальними щипцями.

Для фіксації свиней у напіввертикальному положенні обидві тазові кінцівки, або одну з них, піднімають та прив’язують до нерухомого предмету. Поросят та підсвинків фіксують у вертикальному положенні, тримаючи за тазові кінцівки головою вниз.

Для фіксації кнурів використовують мотузкову петлю, яку накидають на верхню щелепу поза іклами. Вільний кінець прикріплюють за будь-який стояк. Крім цього, для фіксації кнурів використовують спеціальні станки.

Рот у свиней у розкритому стані фіксують зівниками або дерев’яним бруском з отвором посередині. Язик витягують і утримують спеціальними щипцями.

3. ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ПОРОСЯТ У ЦЕХАХ ОПОРОСУ, ВИРОЩУВАННЯ І ВІДГОДІВЛІ

Діагностичний етап диспансеризації поросят у цеху опоросу включає:

а) аналіз умов утримання і технології вирощування поросятсисунів. Обліку підлягають строки переводу свиноматок у станки

9

для опоросу, передродові і післяродові обробки, годівля, температурний режим, вологість, газовий склад і мікробна забрудненість повітря в родильному приміщенні, підгодівля поросят, витрати кормів до відлучення поросят;

б) визначення фізіологічної повноцінності приплоду, яка характеризується тривалістю внутрішньоутробного розвитку плода (112–116 днів), кількістю поросят у гнізді (10–12), масою тіла і вмістомвітаміну А в печінці новонароджених (у одноденних поросят 9–12 мкг/г в зимовий і 15–17 мкг/г – у літній період, у двотижневих – 12–20 мкг/г);

в) щоденний дворазовий клінічний огляд поросят у перші три тижні життя і наступний одноразовий до відлучення;

г) аналіз захворюваності та причин загибелі поросят-сисунів; клінічний огляд поросят при відлученні з врахуванням їх маси, габітусу, стану шкіри, волосяного покриву, видимих слизових оболонок, кінцівок, результатів дослідження органів травлення і дихання; д) лабораторний аналіз крові і печінки 8–10 поросят із кількох гнізд, які найбільш повно характеризують стан поголів’я. Одночасно досліджують кров матерів, проводять клінічне дослідження хворих поросят; застосовують специфічні лабораторні методи для діа-

гностики інфекційних хвороб.

Серед поросят-сисунів найчастіше зустрічаються аліментарна анемія, гіпотрофія, гіпоглікемія, білом’язова хвороба, діареї різної етіології (диспепсія, трансмісивний гастроентерит свиней, ротавірусний ентерит, колібактеріоз, анаеробна ентеротоксемія).

Діагностичний етап диспансеризації в цехах вирощування і відгодівлі включає такі заходи:

а) аналіз утримання і годівлі поросят; б) господарсько-економічні показники – середньодобові приро-

сти маси тіла, витрати корму; в) аналіз захворюваності і причин загибелі поросят (щомісяч-

но); клінічний огляд поросят у групі вирощування – щоденно, в групі відгодівлі – один-два рази в тиждень; клінічне дослідження хворих поросят;

г) лабораторний аналіз крові і печінки в кінці періоду вирощування і в шестимісячному віці (8–10 проб) для вияснення стану обміну речовин у групі клінічно здорових тварин;

д) лабораторні дослідження матеріалу від хворих тварин для уточнення діагнозу.

10

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]