- •5. Розвиток бюджетних відносин в Україні за роки незалежності.
- •7. Визначення індексу відносної податкоспроможності та його роль у розрахунку обсягу доходів місцевих бюджетів.
- •9. Нормативно – правове забезпечення функціонування бюджетної системи.
- •10. Порядок формування та напрями використання резервного фонду бюджету.
- •12. Економічна суть доходів бюджету, їх склад і структура.
- •13. Загальний та спеціальний фонд бюджету
- •15. Основи бюджетної політики країни
- •16. Доходи та видатки Державного бюджету України.
- •17. Доходи місцевих бюджетів, їх класифікація.
- •18. Основи Фінансового забезпечення охорони здоров’я.
- •19. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети.
- •20. Бюджетний процес, основи його організації.
- •21. Стан бюджету та методи його збалансування
- •22. Розмежування видатків між місцевими бюджетами.
- •23. Організація виконання місцевих бюджетів.
- •24. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.
- •25. Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •26. Видатки місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •27. Завдання, принципи та методи бюджетного планування.
- •28. Система фінансового вирівнювання в Україні
- •29. Суб’єкти контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
- •30. Джерела фінансування бюджету.
- •31. Основи державного фінансування освіти в Україні
- •32. Порядок складання та затвердження місцевих бюджетів
31. Основи державного фінансування освіти в Україні
Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.
Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання:
• дошкільне виховання;
• загальна середня освіта;
• позашкільне виховання;
• професійно-технічне навчання;
• середня спеціальна і вища освіта.
- Це закріплено у Законах України «Про загальну середню освіту» № 651 від 13.05.1999 та «Про вищу освіту» № 1284-ІП від 17.01.2002 р. Принципи державної політики у галузях освіти:
> доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
> рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей;
> гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
> органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
> незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.
Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кошторису доходів і видатків.
Джерелами формування кошторису є:
• кошти місцевого (Державного) бюджету за нормативами фінансування загальної освіти в обсязі державних стандартів освіти;
• кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;
• плата за надання додаткових освітніх послуг;
• кошти, одержані за науково-дослідні роботи;
• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень;
• дотації місцевих Рад народних депутатів;
• кредити і позики банків;
• валютні надходження;
• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.
Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних.
Поточні видатки включають:
• оплату праці працівників;
• нарахування на заробітну плату;
• придбання предметів постачання та матеріалів;
• інші.
Капітальні видатки включають:
• придбання основного капіталу;
• капітальні трансферти;
• придбання землі і нематеріальних активів;
• інше.
В основі визначення фінансування загальноосвітніх закладів лежать два показники:
• вихідний - кількість учнів;
• похідний - кількість класів.
Ці показники відображаються у кошторисі на дві дати: на 1 січня планового року і 1 вересня.
Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається на основі плану прийому (перепису дітей в районі функціонування), повного переходу з класу в клас і випуску учнів.
Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу, які встановлені на рівні: > 35 учнів для 1-9 класів;
> 25 учнів для 10-12 класів.
Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, розраховуються середньорічні показники за такою формулою:
К = К1 • 8/12+ К2 • 4/12,
де:
К - середня кількість класів (учнів);
К! - кількість класів (учнів) на початок року;
К2 - кількість класів (учнів) на кінець року.
Фінансування культурно-освітніх закладів
Фінансування культурно-освітніх закладів здійснюється як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.
Кошторисному фінансуванню підлягають ті заклади, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, бібліотеки, музеї, виставки, заповідники, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей.
Комерційний розрахунок у культурно-освітніх закладах передбачає повне або часткове покриття витрат за рахунок надання платних послуг.
Установи культури, які фінансуються за рахунок Державного та місцевого бюджетів, складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація.
За основу фінансування музеїв береться норматив музейних фондів на одного працівника.
Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку як за рахунок бюджету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.
Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності.
Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян у частині, що використовуються на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в установленому порядку (в межах до 4% балансового прибутку підприємств).
Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.
В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.
.