34.Роль вербальних і невербальних засобів спілкування у процесі виголошення виступу

Процес виголошення визначає те, чи вдасться оратору зрештою вплинути на аудиторію. Тут потрібно враховувати особливості сприйняття як промови оратора, так і його самого. Аудиторія сприймає виступ не тільки через те, що говорить оратор, але здебільшого і через те, як він говорить.

Взагалі у комунікації виділяють два блоки:

- вербальний;

- невербальний.

Вербальний блок - це ті фактори, які пов'язані безпосередньо з промовою (аргументація, критика, структурування тексту, словесне вираження матеріалу тощо).

Різноманітні прийоми вербального впливу на аудиторію розглядалися у попередніх розділах риторики.

Невербальний блок - це ті фактори, які присутні в спілкуванні, але безпосередньо не пов'язані з текстами (пози, жести, міміка, мова простору, одягу, кольорів, манера спілкуватися тощо).

На етапі виголошення промови саме невербальні прийоми впливу оратора на аудиторію відіграють надзвичайно важливу роль.

Останнім часом з'явилось дуже багато робіт, присвячених невербальному спілкуванню. Це пов'язане з усвідомленням проблеми співвідношення знакових систем свідомого та несвідомого в процесах комунікації. Вербальний блок реалізує в мовленні те, що хоче сказати людина, а невербальний - ті мотиви, що знаходяться у несвідомому. Напевно у кожної людини були в житті такі ситуації, коли під час спілкування співрозмовник пропонував можливо щось вигідне, але людина не дуже замислювалась над цим, оскільки їй здавалось, що тут щось не так (він говорить нещиро, погано до неї ставиться тощо). Здебільшого в таких випадках апелюють до інтуїції або "шостого чуття", які дозволили виявити неправдивість співрозмовника. Скоріше за все, ця неправдивість була "прочитана" по невербальних знаках. Люди здатні більше довіряти цим компонентам, бо їх важко проконтролювати.

Знаки невербального спілкування різноманітні. Вони включають:

- мову жестів і поз;

- мову міміки;

- парамовленнєві характеристики;

- мову простору;

- мову одягу та мову кольорів тощо.

36.Промова як усний виступ. Види промов (мітингова, ювілейна, ділова). Основні вимоги до промов.Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впліву на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблнми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оператора- виявитм нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії. Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувативесь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія- дієвий чинник впливу на свідомість слкхачів. Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючісь актуальних суспільно-політичних проблнм, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовуютьпевні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова Присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням скреиої людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності- до ювілейної промові можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.

Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повінні морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.

Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:

- виклад суті певного питання;

- акцентування на основному;

- висловлення свого ставлення й оцінки;

- підкреслення значущості, важливості й актуальності ( чи навпаки );

- підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).

Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві чи президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

Підготовка до публічного виступу

Доповідь — одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему, наукової та громадянської позиції тощо). Розрізняються політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

Представлення доповідача

Представлення доповідача передбачає надання стислої інформації про нього: його прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викладати зміст його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменту представлення доповідач прагне справити враження, він має дати якомога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.

Попередня інформація для доповідача

Доповідач повинен знати заздалегідь:

1)тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;

2)склад аудиторій

3)хто ще виступатиме на зібранні;

4)де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо.

18.Класифікація документів за призначенням.Документи щодо особового складу.Їх загальна характеристика.(Автобіографія,Заява,Резюме,Характеристика).

Класифікація документів — це одне з завдань інформаційного пошуку, яке полягає у зарахуванні документа до однієї з кількох категорій на підставі його змісту.

За призначенням класифікують: (заява, автобіографія, резюме, наказ), довідково-інформаційні (довідка, службова записка, протокол, витяг із протоколу, телеграма, факс, стаття) та ін.

Автобіографія це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії (подає опис свого життя та діяльності). Основна вимога до такого документа - досягти вичерпності потрібних відомостей і лакрнізму викладу. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.

Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Текст, в якому зазначається: — прізвище, ім’я, по батькові; — дата народження; — місце народження; — відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися); — відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); — короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти). 3. Дата написання. 4. Підпис.

ЗАЯВА - документ, який містить пропозицію або прохання однієї чи кількох осіб до установи чи керівної особи. Це один з найпоширеніших ділових паперів. Заява завжди пишеться від руки і в одному примірнику - так передбачено стандартом. Стандарт передбачає для заяви такі реквізити:

1) назва організації, установи чи посади особи, яким подається заява.2) відомості про того, хто подає заяву ;

3) назва документа "заява"

4) текст заяви; 5) дата й підпис .Заяви бувають прості (містять лише прохання чи пропозицію) й складні, мотивовані (подається обгрунтування прохання чи пропозиції, може наводитися перелік документів, що додаються до заяв).

Резюме - вид документа, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає. Основна вимога до такого документа — вичерпність потрібних відомостей і лаконічність викладу. Найчастіше використовується під час прийому на роботу. Мета резюме — зацікавити роботодавця своєю кандидатурою.Для кожного конкретного випадку складається окреме резюме.

Характеристика - це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника. Характеристику пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. 20:09:52

17.Ділові папери. Їх основні види. Загальні вимоги до мови ділових паперів.

ЗАЯВА - документ, який містить пропозицію або прохання однієї чи кількох осіб до установи чи керівної особи. Це один з найпоширеніших ділових паперів. Заява завжди пишеться від руки і в одному примірнику.

Автобіографія - це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії (подає опис свого життя та діяльності). Основна вимога до такого документа - досягти вичерпності потрібних відомостей і лакрнізму викладу. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.

Щоб правильно оформити різноманітні ділові папери, потрібно враховувати особливості офіційно-ділового стилю мовлення, дотримуватися основних вимог до будь-якого документа, а саме:

1) додержуватись прийнятих у даному суспільстві форм ділових паперів, їхньої структури та ін.;

2) дотримуватися норм сучасної української літературної мови, не вживати кальок, використовувати загальновідомі, зрозумілі слова і конструкції;

3) не використовувати просторічних, діалектних, розмовних, емоційно-експресивних мовних засобів;

4) домагатися логічної завершеності, чіткості висловлювань, точності викладу, вичерпності й переконливості обгрунтувань;

5) уникати двозначності, багатослів'я;

Вимоги до мови ділових паперів:

Логічна послідовність.

Повнота інформації.

Ясність викладу, точність опису.

Переконливість.

Нормативність мовних засобів. 19:56:02

20.Обліково-фінансові документи. Їх загальна характеристика.(доручення,розписка та інші)

Обліково-фінансові документи – документи, які підтверджують здійснення фінансово-розрахункових операцій.

Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей.

реквізити: Назва організації, яка видає доручення. Номер доручення й дата видання. Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення. Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності. Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму. Строк дії доручення. Зразок підпису особи, якій видано доручення. Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення). Підписи службових осіб, які видали доручення.

Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.

Розписки можуть бути приватними й службовими та повинні містити такі реквізити:

Назва документа.

Текст.

Дата.

Підпис.

Засвідчення (за необхідності).

19.Довідково_інформаційні документи.Їх загальна характеристика.(Доповідна, пояснювальна записка, протокол, витяг з протоколу, Запрошення, Оголошення)

Довідково-інформаційні документи — це документи, що містять інформацію про фактичний стан справ у структурі, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Вони мають допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчих документів, не є обов'язкові для виконання на відміну від них.

Доповідна записка – документ, який адресують керівникові даної організації або організації вищого рівня.

Реквізити доповідної: – адресат (кому адресована доповідна записка); – назва виду документа (ДОПОВІДНА ЗАПИСКА); – дата;

– номер документа; – місце складання;

– заголовок до тексту; – текст; – додаток, підстава; – підпис

Пояснювальна записка — документ, в якому: офіційна доповідь про певні дії в певний проміжок часу (на яку може даватись позитивна або негативна оцінка, якщо пояснювальна залишилась без відповіді — це адміністративне порушення керівництва); Пояснювальні записки можуть бути службовими (відтворюються, як правило, на бланках) й особис тими (відтворюються на аркушах паперу за підписом автора).

Реквізити:

Назва структурного підрозділу, звідки надійшов документ Адресат,Адресант, Назва документа. Дата. Номер. ЗаголовокТекст. Посада адресанта. Підпис, ініціали, прізвище адресанта.

Протокол — це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів. Протокол ведуть під час засідання колегіального органу.

Витяг з протоколу — коротка форма повного протоколу. У витягу вказують прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень. Витяг із протоколу підписують голова й секретар засідання. У протоколі роблять помітку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.

Запрóшення — коротке повідомлення про якусь подію і запрошення взяти в ній участь. Суто ділові (на конференцію, форум, з'їзд, нараду, презентацію, виставку тощо) пишуться на фірмових бланках, а до культурно-мистецьких заходів часто виготовляють спеціально художньо оформлені запрошення.

Оголошення — це інформаційний документ, в якому подається інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб. Мета — інформувати про різні події життя особи: навчання, роботу, обмін чи продаж квартири, різні культурно-громадські та наукові заходи. Оголошення подаються на сторінках газет, журналів та окремих афішах

1.Загальне поняття про мову, мовлення і мовну культуру. Мова і суспільство, функції мови. Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання. У визначенні функцій мови єдності немає. У працях з мовознавства спостерігаємо єдність у таких функціях: інформаційна, комунікативна, емотивна, когнітивна. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці.. Виражальна (експресивна, емотивна, модальна) функція охоплює величезний діапазом. мовленнєвій поведінці людини. Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін. Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.