1.Відображення та його форми

Відображення — фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об'єктам живої і неживої природи.

Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем.

До основних типів відображення сучасна наука відносить:Неорганічний рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати. Відображення – загальна властивість матерії відтворювати свої ознаки, залишати “відбиток”, що фіксує особливості відображуваного предмету. Характер відображення – відображення пасивне, дзеркальне. Органічний рівень: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми). Форма відображення – подразливість, реакція на безпосередній вплив предметів і явищ об’єктивної дійсності. Характер відображення – здатність реагувати на зовнішні чинники, слабка активність. Форма відображення – відчуття, розсудливість, психічна діяльність. Характер відображення – психічна активність, розсудлива діяльність з елементами індукції і дедукції, аналізу і синтезу тощо. Соціальний рівень: носій відображення – людина як суспільна істота. Форма відображення – психічна активність, свідомість, самосвідомість, розум, мислення, пізнання, мова. Характер відображення – понятійний (категоріальний), притаманний лише людині; ідеальний – постановка мети з наперед уявлюваним результатом людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людиною своїх потреб (цілепокладання). Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і розвитку матерії, визначається її внутрішнім змістом. Відображальні процеси-можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній.

4.Поняття матерії та її будова.

Матерія - це складова усього об’єктивного, зовнішнього для нас, світу, у якому ми живемо. В філософії матерія - це філософська категорія для означення субстанції об’єктивної дійсності.

Властивості матерії – істотні необхідні, абсолютно обов'язкові, невіддільні від неї якості – атрибути і модуси, похідні властивості, які виникли разом із матерією.

1. Об'єктивність існування. Всі предмети і процеси зовнішнього світу існують поза і незалежно від свідомості, тобто вони об'єктивні.

2. Структурність. Будова матерії різноманітна, вона складається з елементарних частинок, атомів, молекул, колоїдних частинок, планет, зірок, галактик.Під структурністю матерії розуміється внутрішньо розділена цілісність, закономірний порядок зв'язку елементів у складі цілого.

До основних структурних елементів матерії належать:1.субмікроелементарний рівень – гіпотетична форма існування матерії,з якої народжуються елементарні частинки(мікро елементарний рівень)2.молекулярний рівень і так до безкінечності – до космічного рівня.3.дифузна матерія – роз’єднані атоми молекули,хмари пилу,газу,які існують у Всесвіті.

3.Незнищуваність. Виявляється в сукупності конкретних законів збереження її стійкості в процесі змін. Жоден з елементів матерії не знищується, не перетворюється в ніщо, а має певний наслідок;не виникає з нічого а завжди має певну причину;

4.Рух (розвиток) Рух – спосіб існування матерії. У світі немає не змінних речей, властивостей і стосунків.

5.Простір. Це форма координації співіснуючих об'єктів, станів матерії.

6.Час. Форма координації співіснуючих об'єктів, станів, які змінюються

7.Відображення.

5.Рух,простір і час:структуризація та типологія.

Рух — спосіб існування матерії. З точки зору філософії, матерія не виникає і не зникає. Вона існує вічно. Матерія не може перетворюватися в ніщо. Які б зміни у світі не відбувалися кількість і якість матерії залишаються стабільними. Цей процес детермінується об'єктивними законами природи. У русі предмет, річ виникає, стає.Немає жодного виду матерії, яка б не знаходилася у русі. Ніде і ніколи не було і не може бути матерії поза рухом.

Форма руху матерії – це якісна спільність матеріальних обєктів, для яких є однаковими закони, правилиа організації.

Основні форми руху матерії1.механічна форма руху (дія — протидія; притягання — відштовхування тощо); 2.фізична форма руху (наприклад, позитивна — негативна електрика, симетрія — антисиметрія); 3.хімічна форма руху (розкладання — з'єднання; асоціація — дисоціація); 4.біологічна форма руху (асиміляція — дисиміляція; спадковість — мінливість); 5.соціальна форма руху (соціальні суперечності; соціальні конфлікти, антагонізми; боротьба інтересів різних соціальних груп тощо).

Простір — форма координації співіснуючих, об'єктів, станів матерії. Простір існує лише тоді і в тому зв'язку, коли є матеріальні об'єкти. Без них це поняття є безпредметним.

Структура простору виражається у системі визначень.1.Простір перш за все єдність протяжності та розташування. Протяжність виражає безперервно – кількісний аспект простору. Розташування виражає дискретно – кількісний аспект простору. Цим аспектам простору співвідносяться тривалість та порядок часу – аспекти часу. 2.Протяжність поділяється на обмежену та безмежну. Обмежена протяжність в різних аспектах характеризується наступними поняттями: довжина (ширина, глибина, висота, відстань), площа, об’єм.Одиниці вимірювання протяжності є метр, сантиметр, кілометр та ін.3.Розташування – є відмінність і тотожність місцин. Місце грає таку ж роль у системі просторових субкатегорій, яку момент – у системі субкатегорій часу. Відмінність місцин виражається в понятті рядоположенності. Остання – момент розташування. 4.Місце – вічко простору, де знаходиться або відбувається щось, звідки або куди рухається щось.

Час — форма координаціїї об'єктів і станів, які змінюються. Час, без матеріальних об'єктів не існує. Особливістю часу є те, що він незворотний. Час повернути назад неможливо.

Перш за все час є єдність тривалості та порядку часу. 1.Тривалість ділиться на конечну та безкінечну. Конечна тривалість характеризується наступними поняттями: мить, момент, секунда, хвилина, година, день, доба, тиждень, місяць, рік, століття, ера та ін.2.Порядок часу є тотожність, різність та протилежність моментів. Приватним випадком порядку часу є послідовність. Порядок часу або часовий порядок включає крім послідовності тотожність, оборотність моментів часу (одночасність, одномоментність).

Момент – вічко часу, в якому перебуває або відбувається щось, звідки або кути змінюється щось. Момент – часове поняття; в русі у часі (зміні та збереженні) йому співвідноситься стан.3.Тривалість та послідовність виражаються у понятті «плин часу». Ми виражаємо об’єктивний характер руху у часі, що щось змінюється або зберігається незалежно від нашої волі та свідомості. «Плин часу», будучи абстракцією руху в часі, є також і абстракцією реального часу. Вимірюване секундою, хвилиною, годиною, добою, роком та ін., він є формальним, неприроднім часом та служить тільки у якості засобу людської діяльності.