курсова іхтіологія

Родина вугри щукорилі (Muraenesocidae) поєднує 2-3 види роду щукорилі вугри (Muraenesox). Назва його дуже вдала: голова цих великих (до 2 м) риб дуже нагадує голову щуки. Тіло щукорилого вугра позбавлене луски, у поперечному перерізі кругле, стиснуте з боків тільки хвіст; спина жовта або бура, черево сріблисте, спинний й анальний плавці облямовані темною смугою. Це активний хижак: у шлунках щукорилих вугрів знаходили риб і головоногих молюсків. Поширені щукорилі вугри (М. cinereus, М. talabon, M. talabonoicles) у тропічній і субтропічній зоні Тихого й Індійського океанів. Вони служать у прибережних водах Японії, Китаю й Індії об'єктом інтенсивного промислу. Ловлять їх на тачкову снасть.

Хамо (Muraenesox cinereus) або японський щукорилий вугор, заходить в гирла рік й опріснені лагуни. Як ми вже згадували, у Японії він служить об'єктом рибництва.

Лептоцефали хамо зустрічаються в берегів Японії до кінця жовтня й досягають 100-115 мм довжини, зменшуючись під час метаморфозу до 74 мм.

Висновок

Знаючи всі ряди ми разом вивчаємо і їх види, що дає нам можливість знати спеціальну іхтіологію більш детально і з усіма її характерними даними. Якщо ми відмінно знатимемо спец. іхтіологію, тоді ми будемо точно та детально знати все про іхтіофауну, що буде дуже компетентним значенням у нашому напрямку підготовки у вищій школі.

Список використаної літератури

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

•  Нельсон Джозеф С. Рыбы мировой фауны / Пер. 4-го перераб. англ. изд. Богуцкой Н. Г., науч. ред-ры Насека А. М., Герд А. С. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. — С. 154—155

•  Жизнь животных: в 6-ти томах. Том 4. Рыбы / Под ред. проф. Т. С. Расса. — М.: Просвещение, 1983.

• Жизнь животных. Том 4. Ланцетники, Круглоротые, Хрящевые рыбы, Костные рыбы / под ред. Т. С. Расса. — 2-е изд. — М.: Просвещение, 1983. — 575 с.

• Загальна іхтіологія: І. М. Шерман, Ю. В. Пилипенко, П. Г. Шевченко. - К. : Аграрна освіта, 2009. - 454 с.