Самостійна робота4

Самостійна робота № 4: Поліноз: діагностика та імунотерапія

Поліноз - це класичне хронічне алергічне захворювання, що викликається пилком рослин, що виявляється алергічним запаленням слизових оболонок та інших тканин, що супроводжується симптомами: сезонного риніту, кон'юнктивіту, астматичного бронхіту та атопічного дерматиту. У медичній літературі можна зустріти різні назви полінозу: сінна лихоманка, весняний катар, сезонний риніт та кон'юнктивіт, пилкова астма та ін. Поліноз відноситься до числа найбільш поширених алергічних захворювань людей будь-якого віку і статі. Важливий вплив на епідеміологію полінозу надають кліматичні особливості флори регіону.

Поліноз викликає пилок вітрозапилюваних рослин. З багатьох тисяч поширених у всьому світі рослин приблизно 60 продукують пилок, який викликає поліноз. Пилок цих рослин має надзвичайно дрібні розміри від 10 до 50 мікрон, виділяється у величезних кількостях і легко розноситься вітром. Проникнення пилку через слизову оболонку дихальних шляхів і очей сприяє спеціальний, що міститься в ній фермент. Календар цвітіння рослин залежить від метеорологічних умов (температура повітря, опади, вітер та ін.) Важливу роль у виникненні захворювання відіграють цвілеві гриби: пеніціллінум, кладоспоріум, альтернарія, мукор та ін.

Поліноз відноситься до класичного алергічного захворювання, що протікає за першим типу алергічної реакції і характеризується спадковою схильністю і підвищеною продукцією IgE - атопія. Попадання алергенного пилку в організм хворого на поліноз сприяє виробленню IgE. Останні, з'єднуючись з алергеном, активують ферменти мастоцити і базофіли, все це призводить до виділення  біологічно  активних речовин: гістаміну, простагландинів, лейкотрієнів, фактора активації тромбоцитів, брадикініну та ін. Найбільш важлива роль відводиться гістаміну. У запаленні беруть участь: Т - лімфоцити, еозинофіли, базофіли, тучні клітини та інші клітини крові.

Клінічні прояви полінозу залежить від локалізації алергічного запалення. Найчастіше у хворого розвивається сезонний алергічний риніт. При цьому хворий скаржиться на чхання, нежить, виділення з носа, свербіж у носі і  порушення дихання. Запалення може пошириться на слухові труби, додаткові пазухи носа, глотку і гортань. При алергічному кон'юнктивіті наголошується набряклість очей, сльозотечу, свербіж в очах, світлобоязнь. Якщо запалення поширюється на бронхи, хворий скаржиться на кашель, утруднене дихання, хрипи, задишку. При запаленні відкритих шкірних покривів і рук розвивається кропив'янка, набряк Квінке, атопічний дерматит.

По тяжкості перебігу розрізняють 4 ступені розвитку захворювання:

1 - легкий епізодичний перебіг хвороби;

2 - легке постійне;

3 - перебіг середньої тяжкості;

4 - важкий перебіг.

В якості критеріїв служать: працездатність, загальні симптоми, ступінь поширення процесу на інші органи, вираженість патології.

Діагностика полінозу.

Діагноз «поліноз» виставляється на підставі характерного анамнезу (сезонність загострень, спадкова схильність), даних об'єктивного огляду оториноларинголога і додаткових досліджень. Під час огляду носової порожнини (риноскопія) виявляється набряк слизової, звуження носових ходів. При закапуванні в ніс судинозвужувальних засобів набряклість слизової зберігається. Виявлення еозинофілів при дослідженні відбитків слизової оболонки очей та носа підтверджує алергічну природу захворювання.Ставлять проби з різними алергенами (шкірні, провокаційні), визначають вміст специфічних імуноглобулінів класу «Е» в крові і носовому секреті. Виявляють характерні для полінозу показники.

Лікування полінозу

Необхідно звести до мінімуму контакт з алергеном. Хворому на поліноз рекомендують скоротити час перебування на вулиці, особливо – в суху і вітряну погоду. Не рекомендується відкривати вікна. Слід використовувати спеціальні очищувачі повітря, призначений для виловлювання пилку рослин, виключити з раціону певні продукти,які можуть стати причиною розвитку перехресної алергії.

При легкому перебігу полінозу пацієнтові призначають антигістамінні засоби (для прийому всередину – астемізол, фексофенадин, лоратадин, місцево – спреї левокабастин і азеластін).

Пацієнтові, страждаючому на поліноз середнього ступеня тяжкості, рекомендують використовувати глюкокортикостероїди місцевої дії (назальний спрей триамцинолон, флутиказон, мометазон, беклометазон і т.д.). При бронхіальній астмі застосовуються інгаляційні глюкокортикостероїдні препарати (флютиказон). При супутніх важких вірусних, бактеріальних, грибкових інфекціях та імунних порушеннях глюкокортикостероїди слід використовувати з обережністю.

При тяжкому перебігу полінозу місцеві глюкокортикостероїди комбінують з антигістамінними препаратами загальної дії. Якщо пацієнта турбує виражена закладеність носа, можливе призначення судинозвужувальних засобів (нафазолін, ксилометазолін, оксиметазолін) строком не більше тижня. Слід пам'ятати, що тривале застосування подібних препаратів може призвести до розвитку медикаментозного риніту.

Важкий перебіг полінозу в поєднанні зі звуженням носових ходів є показанням до хірургічних лікуванню. Операція полягає в частково видаленні носових раковин і може бути проведена різними способами, в тому числі із застосуванням лазера і кріодеструкції.

Найефективнішим засобом у боротьбі з полінозом є специфічна імунотерапія. Схема лікування передбачає введення в організм пацієнта невеликих доз алергену, які збільшують поступово. В результаті лікування чутливість організму хворого до алергену знижується. Специфічну імунотерапію можна проводить одночасно з прийманням лікарських засобів.