3. Епілептичний статус

- попередження травматизації голови і тулуби;

- відновлення прохідності дихальних шляхів;

- зняття судомного синдрому: діазепам (реланиум, седуксен, сибазон) - 2-4 мл на 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду внутрішньовенно чи внутрішньом‘язово, рогіпнол 1-2 мл внутрішньом‘язово;

- при відсутності ефекту - натрію оксибутират 20% розчин з розрахунку 70 мг/кг маси тіла внутрішньовенно на 5-10% розчині глюкози;

- при відсутності ефекту - інгаляційний наркоз закисом азоту в суміші з киснем (2:1).

- противонабрякова терапія: фуросемід (лазікс) 40 мг на 10-20 мл 40% розчину чи глюкози 0,9% розчину натрію хлориду (у хворих цукровим діабетом) внутрівенно;

Купирование головного болю:

- анальгін - 2 мл 50% розчину

- баралгин - 5 мл;

- трамал - 2 мл чи внутрівенно внутрішньом‘язово.

За показниками:

- при підвищенні артеріального тиску значно вище звичних для хворого показників - гіпотензивні препарати (клофелін внутрівенно, внутрішньом‘язово чи таблетки сублінгвально, дибазол внутрішньовенно чи внутрішньом‘язово);

- при тахікардії понад 100 уд/хв - див. "Тахіаритмії";

- при брадикардії менше 60 уд/хв - атропін;

- при гіпертермії понад 38ос - анальгін.

Тактика

Хворі з першим у житті судорожним припадком повинні бути госпіталізовані для з'ясування його причини. У випадку відмовлення від госпіталізації при швидкому відновленні свідомості і відсутності загальмозкової й вогнищевої неврологічної симптоматики рекомендується термінове звертання до невролога поліклініки за місцем проживання. Якщо свідомість відновлюється повільно, є загальмозкова і (чи) вогнищева симптоматика, то показаний виклик спеціалізованої неврологічної (нейрореанімаційної) бригади, а при її відсутності - активне відвідування через 2-5 год.

У випадку зняття як судомного синдрому відомої етіології, так і післяприступних змін свідомості хворий може бути залишений вдома з наступним спостереженням неврологом поліклініки.

Хворих з епілептичним чи статусом, серією судомних приступів госпіталізують у багатопрофільний стаціонар, що має неврологічне і реанімаційне відділення, а при судомному синдромі, викликаному черепно-мозковою травмою, - у нейрохірургічне відділення.

Епілептичний статус чи серія судомних припадків, які не вдається зняти є показанням до виклику спеціалізованої неврологічної (нейрореанімаційної) бригади. У випадку відсутності такої - госпіталізація.

При порушенні діяльності серця, що призвела до судомного синдрому, - відповідна терапія чи виклик спеціалізованої кардіологічної бригади. При еклампсії, екзогенної інтоксикації - дія по відповідному стандарту.

Основні небезпеки й ускладнення:

-асфіксія під час припадку;

- розвиток гострої серцевої недостатності.

Примітка

1. Аміназин не є протисудомним засобом.

2. Магнію сульфат і хлоралгідрат у даний час не застосовуються для зняття судоромного синдрому через малу ефективність.

3. Використання гексенала чи тіопенталу натрію для зняття епілептичного статусу можливо тільки в умовах спеціалізованої бригади при наявності умов і можливості перевести хворого на ШВЛ у разі потреби (ларингоскоп, набір ендотрахеальних трубок, апарат для ШВЛ).

4. При гіпокальціємічних судомах вводять кальцію глюконат (10-20 мл 10% розчину чи внутрівенно внутрішньом‘язово), кальцію хлорид (10-20 мл 10% розчину строго внутрівенно).

5. При гіпокаліємічних судомах уводять панангін (10 мл внутрівенно), калію хлорид (10 мл 10% розчину внутрівенно).

Набряк мозку - Стан, що супроводжується збільшенням обсягу головного мозку внаслідок надмірного накопичення рідини в міжклітинних просторах і набухання клітин. Причиною розвитку його у дітей раннього віку можуть бутирізні захворювання нервової системи: інфекції, інтоксикації, пухлини, гіпоксія, внутрішньочерепна родова травма, судомний статус, а також порушення обміну речовин, захворювання серцево-судинної і дихальної систем та ін У патогенезі набряку мозку при всіх цих станах основну роль відіграють грубі метаболічні зрушення в мозковій тканині, що призводять до порушення проникності мембран, підвищенню судинної проникності, зміни внутрішньосудинного і внутрішньоклітинного осмотичного тиску. Немаловажпая роль у розвитку набряку мозку належить гострої внутрішньочерепної гіпертензії, що утрудняє венозний відтік і посилює гіпоксію мозкової тканини.

Набряк мозку характеризується розладом свідомості різної глибини і тривалості, судомами, порушенням діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Як правило, відзначаються менінгеальні явища: напруга іпульсація великого джерельця, ригідність потиличних м'язів, у більш старших дітей - симптоми Керніга і Брудзинського.

Лікування набряку мозку повинно бути комплексним. Воно спрямоване па усунення основного захворювання, включає також застосування дегидратационной терапії, засобів, що поліпшують мозковий кровотік і енергетичний обмін мозку, та заходів з підтримки вітальних функцій.

Нормалізація мозкового кровотоку в першу чергу забезпечується за допомогою заповнення наявного дефіциту рідини в судинному руслі та ліквідації серцево-судинної недостатності.

Дегідратаційних терапія заснована на застосуванні препаратів, що підвищують осмотичний тиск крові (осмотичні діуретики), і засобів, що мають швидким діуретичним ефектом (салуретики). Перевага осмотичних діуретиків (сечовини, манітолу) полягає в тому, що вони не включаються в обмін речовин, які тривалий час зберігають осмотичний градієнт плазми і в меншій мірі викликають вторинне підвищення внутрішньочерепного тиску.

Манітол (10-30% розчин) вводять внутрішньовенно крапельно 2 рази (05-1 г сухої речовини на 1 кг маси тіла дитини). Розчиняють його в 10% розчині глюкози або в ізотонічному розчині натрію хлориду. Через кілька хвилин після введення манітолу підвищується осмотичний тиск плазми, що обумовлює приплив інтерстиціальної рідини в кровоносне русло. Фільтрація препарату нирками збігається за часом з його вираженим діуретичною дією. Діуретичний ефект манітолу обумовлений підвищенням осмотичного тиску всередині ниркових канальців і зменшенням реабсорбції рідини в їх проксимальних відділах. Діурез супроводжується екскрецією натрію без суттєвого впливу на виділення калію.

Сечовину з метою зменшення набряку мозку вводять внутрішньовенно з розрахунку 05-1 г на 1 кг маси тіла. Розчин для внутрішньовенного застосування готують асептично перед введенням. Застосовують 30% розчин, приготовлений на 10% розчині глюкози. Вводять його крапельно внутрішньовенно. Сечовину у дітей до 1 року слід використовувати з обмеженням, так як підвищення рівня небілкового азоту плазми може надавати токсичну дію на нирки. Препарат не показаний також при підозрі на внутрішньочерепні крововиливи, оскільки, володіючи здатністю підвищувати артеріальний тиск, може викликати погіршення стану дитини.

Перспективним є застосування в ранньому дитячому віці багатоатомного спирту сорбітолу. Його дозують з розрахунку 05 г на 1 кг маси на добу, розводять в 5% розчині глюкози. Знижуючи внутрішньочерепний тиск, сорбітол не має властивість виводити з організму мінеральні речовини, в тому числі і калій. Сорбітол, як і манітол, вільно фільтрується в гломерулах нирок, не піддається реабсорбції. Основна маса його виділяється з організму в перші 24 год