9.3.5. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)

Затверджений обласною радою проект установлення меж сільсь­ких населених пунктів переноситься в натуру (на місцевість) на тих ділянках меж, які були спірні або нечітко виражені на місцевості.

Роботи, пов'язані з перенесенням усіх меж сільських населених пунктів у натуру (на місцевість) виконують за окремою заявкою за­мовника.

Межові знаки встановлюють у таких місцях, де є можливість забез­печити їх надійне збереження. На тих відрізках меж, де проектні межі збігаються з природними, їх закріплюють лише кілками (дерев'яними або металевими) завдовжки 0,3 - 0,4 м. При цьому 0,08 - 0,1 м їх дов­жини має бути над землею. Окопують такі межові знаки курганом ді­аметром 1,0 м висотою насипу 0,2 м. Такі знаки, як правило, є тимча­совими на період виконання польових геодезичних робіт.

Межові знаки встановлюють на тих відрізках меж населеного пункту, де нечітко виражена межа і є можливість самозахоплення земель. Потрібно забезпечити встановлення межових знаків довго­строкового користування через 1,5 - 2,0 км, по периметру межі з метою їх подальшого використання для поновлення окремих відрізків межі села, вирішення земельних спорів, проведення робіт пов'язаних з упорядкуванням земель землевласників і землекорис тувачів у населених пунктах.

Такі знаки встановлюють ланками по три стовпи кожна. Місця встановлення межових знаків мають бути, легкодоступними добре розпізнаватися на місцевості, забезпечувати їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при наступній експлуатації.

Не дозволяється встановлення центрів тривалого зберігання на рілля та болоті, проїжджій частині доріг, поблизу русел річок, що розливають ся, поблизу берегів водосховищ та обривів на ярах і крутосхилах.

Замість двох-трьох сусідніх точок ходу допускається закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються постійні місцеві предмети — орієнтири, як то: флюгери, радіо і ті левізійні щогли, антени, заводські труби, куполи церков тощо.

На всі закладені центри межових знаків складають абриси і прив'язуванням до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами та наводять опис місцеположення знака в картках установленої форми (дод. 7).

Постійні межові знаки здають під охорону та на збереження селищним, сільським радам по акту (дод. 8).

Акт складають у трьох примірниках, один з яких залишається у проектній організації, другий передають селищній, сільській раді, третій — районній раді.

Межові знаки прив'язують, як правило, за допомогою прокладання теодолітних ходів. Теодолітні ходи прокладають за допомогою оптичних теодолітів, світлодалекомірів та електронних тахеометрів. Координати межових знаків отримують від державної геодезичної мережі або меж землеволодінь і землекористувань. Довжини теодолітних ходів між твердими пунктами, а також периметр полі гонів не повинні перевищувати:

• 13 км — при середній довжині сторін між точками 500 м і більше;

• 10 км — те саме, 250 м;

♦ 7 км — те саме, 150 м і менше. Виконуючи роботи з точністю 1 : 5000, довжини теодолітних ходів

слід зменшити в 1,5 раза.

У системі з вузловими точками довжину теодолітних ходів можна збільшити на одну третину.

Діагональні ходи слід прокладати вздовж існуючих лінійних об'єктів (бажано по одній зі сторін смуги відведення або контуру) або в місцях розміщення ділянок землевласників і землекористувачів, межі яких підлягають наступному обміру або уточненню.

Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють теодолітами повним прийомом з допустимим розходженням між напіврайонами — 1'.

Кути вираховують із заокругленням до 0,1'.

Кутові неув'язки в полігонах і теодолітних ходах не повинні перевишувати ±1\Іп, а при довжині сторін менше ніж 150— ±1,5'уіп. Підносні значення лінійних неув'язок не повинні перевищувати І 12000. В окремих місцях гірських та заболочених територій допус-каеться зниження точності до 1 : 1000.

Роботи виконують у державній системі координат 1942 та 1963рр. або місцевій системі координат, яка має зв'язок з держав­ній". Складається каталог координат межових знаків довгостроково­го .сберігання, встановлених при прокладанні діагональних ходів. Установлені межі проорюються в 1 - 2 борозни (за потреби). Перенесенню проекту в натуру передує його геодезична підготовка: Складання розбивного креслення, на якому вказують місця закладан-ня межових знаків, прив'язування теодолітних ходів до меж землево­лодінь або землекористувань, пунктів тріангуляції або інших геодезич­них знаків, координати яких обчислені в системі 1942 та 1963 рр.

На кресленні наводять потрібні геодезичні дані (міри ліній, кути, румби або дирекційні кути), порядок виконання робіт.

За результатами виконаних робіт складають креслення меж Сільських населених пунктів у масштабі 1:10 000, 1:5000 або І 2000. Масштаб планового матеріалу визначають залежно від характеру контурності в населеному пункті з тим, щоб таке креслення стало основою для горизонтальної зйомки населеного пункту й упо­рядкування земель у ньому.

Креслення меж населеного пункту виготовляють на планшетах (тверда основа) або лавсановій плівці розміром 50 х 50 або 60 х 80 см. Крім графічної частини, на графічному матеріалі подають внутрішньорамкове й зарамкове оформлення, яке виконують на листах креслення відповідно до стандартів, норм і правил.

Контрольні запитання і завдання

1, Основні вимоги та умови до складання проектів устано­влення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень. 2, Правові вимоги до проектування землекористування адміні­стративно-територіальних утворень. 3, Методичні підходи до проектування міського землекористування як основної складо­вої при формуванні меж адміністративно-територіальних утворень. 4, Методика формування землекористування примі­ських зон як чинника впливу на встановлення меж адмініст­ративно-територіальних утворень. 5, Методика структуризації землекористування міст як чинника впливу на встановлення меж адміністративно-територіальних утворень, 6, Як характе-

ризуються технічні вимоги до складання проектів установлення і зміни меж адмі­ністративно-територіальних утворень? 7. Методика складання проектів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад. 8. Склад і зміст підготов­чих робіт, пов'язаних із складанням проектів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад. 9 Методика розроблення схеми формування (змі­ни) меж територій сільських, селищних і міських рад. 10. Методи розроблення проек­тів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад. 11. Який порядок погодження та затвердження проектів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад? 12. Який зміст робіт, пов'язаних із виготовленням проектної документації зі складання проектів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад? 13. Методика виготовлення технічної документа­ції з перенесення проекту в натуру (на місцевість) меж територій сільських, селищ­них і міських рад. .14. Методика складання проектів установлення (зміни) меж насе­лених пунктів. 15. Склад і зміст підготовчих робіт, пов'язаних із складанням проек­тів установлення (зміни) меж населених пунктів. 16. Методика складання проекту встановлення (зміни) меж населених пунктів. 17. Порядок погодження та затвер­дження проекту встановлення (зміни) меж населених пунктів. 18. Який зміст робіт, пов'язаних із виготовленням проектної документації? 19. Методика виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість) національних (регіональних) природних парків.

Розділ 10

СКЛАДАННЯ ПРОЕКТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ, ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО, ОЗДОРОВЧОГО, РЕКРЕАЦІЙНОГО Й ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ