4. Соціально-психологічні вимоги до сучасного вчителя

С.Б.Єлканов представляє структурний підхід до системи вимог, які висуває до особистості педагога його діяльність. Особистість – це складне соціально-психологічне утворення, яке складається із взаємопов’язаних і взаємопрониклих підструктур. Згадаймо з курсу загальної психології структуру особистості. Зміст провідної підструктури особистості складає її соціальна спрямованість, система її провідних взаємин і потреб, її мотивів, поглядів, ідеалів. Друга підструктура включає в себе усе, що входить до змісту досвіду індивіда: знання, вміння, актуальні здібності, загальна культура та розвиненість. Третю підструктуру утворюють особливості пізнавальних, емоційних і вольових процес особистості як основа її загальних здібностей. Нарешті, четверта підструктура охоплює спадково задані індивідуальні особливості особистості.

Виходячи з такого розуміння, можемо викреслити основні групи вимог до особистості педагога:

• вимоги до вчителя як до представника людського суспільства та виконавця соціального замовлення (він сприяє становленню особистості учня за допомогою своєї особистості);

• вимоги професійної готовності (знання предмету та методики, психології, історії та теорії педагогіки, технології педагогічного процесу) та загального розвитку;

• вимоги до розвитку психічних процесів (педагогічне мислення, емоційно-вольові якості, психофізичні особливості особистості).

Проаналізувавши кожну групу вимог до особистості вчителя, можемо підсумувати, як використати цю інформацію у професійному самовихованні. Насамперед, це визначає алгоритм нашої програми самовиховання:

1. визначити спрямованість життєвих прагнень;

2. виявити здібності: організаторські, пізнавальні, художні, педагогічні тощо;

3. встановити, які з них більше підлягають розвитку, удосконаленню, успішніше проявляються;

4. зрозуміти свій характер: чи властиві йому доброта, чесність, доброзичливість чи заздрість, правдивість чи брехливість тощо.

Загалом педагог повинен бути достатньо розвиненою зрілою особистістю, повноцінним Я. тільки такий педагог зможе успішно брати участь у розв’язанні складних духовних, моральних, соціальних і психологічних проблем особистості учня.

Тема 8: Зміст та функції психологічної служби в системі освіти

1. Основні завдання психологічної служби у системі освіти. Структура та функції психологічної служби.

2. Напрямки та проблеми взаємодії психолога, педагога та соціального педагога у процесі навчання та виховання дітей.

План-конспект лекції

1. Основні завдання психологічної служби у системі освіти. Структура та функції психологічної служби.

Психологічна служба являє собою систему практичного використання психології для розв’язання комплексних завдань експертизи, консультації і діагностики. Педагоги, адміністрація навчального закладу повинні мати точне уявлення про потенційні можливості, про психологічні ресурси навчально-виховного процесу і уміти практично реалізувати фундаментальні знання, робочі поняття і методи психологічної науки для практичного педагогічного впливу на особистість і колектив.

Головними напрямками роботи психологічної служби є:

- вивчення особистісних особливостей учасників освітнього процесу і реалізація особистісного підходу;

- надання допомоги педагогам у реалізації професійних функцій;

- надання психологічної допомоги сім’ї у вихованні і навчанні;

- робота з професійної орієнтації;

- корекція асоціальної поведінки, діагностика, профілактика і корекція відхилень у психічному розвиткові;

- супровід обдарованих дітей.

Психологічна служба виконує в школі три основні функції: психодіагностика (отримання психологічної інформації), психокорекція (впровадження психологічної інформації) і психологічна просвіта.

Усі, хто причетний до навчання і виховання повинні постійно пам’ятати, що дитина не пасивний об’єкт маніпулювання, а активний, наділений творчим потенціалом, суб’єкт навчально-виховного процесу.

В умовах пріоритету виховних цілей школа потребує достовірної психологічної інформації про особистість кожного, про навчальний колектив. Отже, потрібний психологічний діагноз і психологічна діагностика особистості і колективу. Отримання психологічної інформації, тобто логіка вивчення психічних властивостей особистості і навчальної групи потребує певної логіки:

- визначення базових і робочих понять;

- виокремлення основних властивостей (структурних компонентів) поняття, доступних безпосередньому виміру;

- постановка завдань дослідження;

- підбір методик дослідження;

- аналіз та інтерпретація отриманих даних.

Підсумком психологічної діагностики повинна бути інформація про психологічні ресурси кожного школяра, кожного шкільного колективу як основа для вдосконалення навчально-виховного процесу в цілому і вибору оптимальних форм і методів роботи.

Існує також проблема прогнозування розвитку особистості, особливо актуальна у зв’язку з тим, що в процесі розвитку, навчання і виховання не лише засвоюються знання, уміння, навички, звички, але й потенціал психічного розвитку людини – научуваність, виховуваність, здібності (Б.Г.Ананьєв). а це має не менше значення, ніж навченість, освіченість і вихованість людини в певний момент життя.

Робота психологічної служби в школі без формувального педагогічного впливу на особистість і колектив. За підсумками психодіагностики педагог у співпраці зі шкільним психологом може визначити завдання з подальшого розвитку і психологічної корекції. Б.Ф.Ломов вказував, що використати психологічне знання прямо, за принципом ”короткого замикання” неефективно. Вони повинні стати основою для створення таких умов життєдіяльності, в межах яких у людини будуть формуватися необхідні (відповідно до отриманої інформації) психологічні якості.

Окрім того, психокорекцій на робота реалізується через індивідуальні психологічні консультації учнів, педагогів і батьків (за звертанням), індивідуальну психокорекцій ну роботу. Необхідною частиною роботи з психологічної корекції є розробка завдань, методів, критеріїв діяльності конкретної школи з керівництва розвитком і формуванням особистості школяра і колективу учнів. Необхідно, щоб процес діагностики, прогнозування і керівництва розвитком був безперервним, цілісним і завершеним.

Одна з найважливіших функцій – просвітницька, без неї інформація, отримана педагогами і батьками в процесі консультування і за підсумками діагностики, залишиться фрагментарною, такою, що не дозволяє орієнтуватися повною мірою в проблемах виховання і навчання. Знання про закономірності психічної діяльності людини, основах психогігієни, самовиховання необхідно розглядати як важливу ланку у формування психологічної культури учасників освітнього процесу.

Орієнтація на розвиток дитини визначає основні завдання психологічної служби освіти:

• реалізація в роботі з дітьми можливостей, резервів розвитку;

• розвиток індивідуальних особливостей дітей;

• створення сприятливого для розвитку дитини психологічного клімату, який визначається організацією продуктивного спілкування, ситуацій успіху в тій діяльності, яка для дитини є значимою;

• створення психологічної допомоги суб’єктам освітнього процесу на основі сучасних досягнень психологічної науки.

Психологічна служба освіти – один з компонентів цілісної системи освіти країни. Її метою є психічне здоров’я учасників освітнього процесу. Основним завданням – сприяння психічному, психофізичному та особистісному розвитку учнів та педагогів. Основним засобом – створення сприятливих психолого-педагогічних умов для повноцінного психічного розвитку, розкриття потенційних можливостей розвитку індивідуальності кожного.