39 Питання .Педагогічні погляди ж.Ж.Руссо.Еміль провиховання.

Жан-Жак Руссо (1712—1778)— видатний мислитель XVIII століття. Ж.-Ж. Руссо є основоположником теорії природного вільного виховання у відповідності з законами фізичного, розумового і морального розвитку дітей.

Педагогічні ідеї Ж.-Ж. Руссо викладені в його романі «Еміль, або Про виховання» (1762), в якому просвітитель подав вікову періодизацію розвитку дитини і розкрив завдання, зміст і методи виховання і навчання на кожному періоді.

Педагогічні висловлювання Ж.-Ж. Руссо пронизані ідеями гуманізму і демократизму, любов'ю до дитини, турботою про її всебічний розвиток. Він висунув вимогу активізації методів навчання дітей шляхом опори на їх особистий досвід, відзначав необхідність систематичної трудової підготовки. Трудова підготовка, з одного боку, повинна озброювати дітей корисними практичними вміннями і навичками, а з іншого, — сприяти формуванню позитивних моральних якостей, властивих трудовому народу.

Якщо Ж.-Ж. Руссо висловив багато прогресивних ідей щодо виховання хлопчиків, то стосовно виховання дівчаток він дотримувався в основному традиційної точки зору. Основна функція жінки, на його думку, бути дружиною і матір'ю, їй не потрібно давати широку наукову освіту, проте необхідно турбуватися про її фізичний розвиток, естетичне виховання, формування навичок ведення господарства тощо.

Вікова періодизація:

1	0-2 р	младенчество	Фіз..виховання.
2	2-12 р	дитинство	Розвивати органи чуттів
3	12-15	юність	Трудове , розумове виховання.
4	15 і т.д.	мужність	Політика, релігія, правознавство.

Фіз..виховання.

Фіз.вих.: Руссо вимагає , щоб дитину не сповивали. Годувати повинни сама мати . Батько і мати повинні бути першими вихователями.

Він зазначає :»той хто не може виконувати роль батька , не має права ним бути».

Розумове вих..:

Знання повинні братися : самостійний досвід, спостереження, експеримент , повсякденна практика,бесіди звихователями(ніякої книги крім природи).

Недоліки:свого досвіду у учиника дуже мало , практика вище ніж теорія , досвід учня відривається від людських знань. Знанні малі інемає системи знань.

Трудове виховання:

-труд є суспільним обов’язком кожного;

-впроцесі труда розвивається дитяча цікавість , формулюється ум і винахідливість.

-ученик повинен працювати і думати про філософію .Фіз праця бути наповненна інтелектуальним смислом.

40 Питання

Один із найвидатніших представників світової демократичної педагогічної думки швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746—1827) упродовж третини століття керував навчально-виховними закладами, де втілював у практику і розвивав свої педагогічні ідеї, учений теоретично узагальнив у творах "Лінгард і Гертруда", "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Лебедина пісня" та ін. Виступаючи за нову початкову школу, вважав за необхідне

-зосередження головної уваги на особі вихованця ;

- створення теорії початкового навчання ;

- опрацювання методики початкового навчання.

Виходячи з положення, що тільки власні сили людської природи є основою, яка формує людину.

метою виховання: розвиток усіх природних сил та здібностей дитини, причому цей розвиток має бути різнобічним і гармонійним. Педагог не повинен придушувати природного розвитку дитини.

Головний принцип виховання — його відповідність природі. Властиві кожній дитині від народження задатки здібностей треба розвивати, вправляючи у послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини. Вагому роль у релігійно-моральному вихованні він відводив сім'ї, родинному, зокрема материнському, вихованню. На його думку, родина — це перший зразок науки життя в спільноті, науки взаємної допомоги.

Був переконаний, що усунути недоліки сучасної шкільної освіти можна лише за умови, що будь-яке навчання спиратиметься на спостереження і дослідження, після чого треба зробити відповідні висновки та узагальнення. Саме в результаті зорових спостережень, слухових та інших відчуттів збуджуються думки, формулюються судження. Здійснити розумове виховання Й.-Г. Песталопці намагався за допомогою спеціально підібраних для кожного ступеня навчання вправ, які безпосередньо і послідовно розвивають інтелект кожного індивіда. Найважливішою засадою навчання вважав наочність, без якої неможливо сформувати правильне уявлення про світ, розвивати мислення і мовлення. Крім уміння мислити, дітям слід прищеплювати практичні навички, бо оволодіння знаннями .

. Щодо вивчення рідної мови завдання педагога полягає в тому, щоб розвивати мову дитини і збагачувати її словниковий запас. Він обстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо, оскільки в ті часи панував буквоскладальний метод.

Великого значення учений надавав фізичному вихованню, вважаючи його найпершим видом розумного впливу дорослих на розвиток дітей. Мати, годуючи і доглядаючи дитину, вже має дбати про її фізичний розвиток.