Гербарій м. В. Клокова

Колекція професора, заслуженого діяча науки України Михайла Васильовича Клокова належить до найновіших іменних колекцій Гербарію Інституту ботаніки. Її засновник, видатний український систематик, який описав понад 600 нових для науки видів. Колекція містить понад 20 тисяч гербарних зразків, зібраних ним та його колегами-ботаніками. Характерною рисою колекції, яка є найголовнішим критерієм її цінності, є зібрання серійного матеріалу, що відображає внутрішньовидовий поліморфізм з цілого ряду критичних у систематичному відношенні груп судинних рослин, серед яких роди Stipa L., Bromopsis Fourr. (Poaceae), Cerastium L., Minuartia L., Dianthus L., Otites Adans. (Caryophyllaceae), Thymus L., Phlomis L. (Lamiaceae), Tragopogon L., Centaurea L. (Asteraceae) та інші. Колекція має каталог. Рослини зберігаються в теках і змонтовані за сучасними правилами гербарної справи. Робота над її упорядкуванням продовжується.

Гербарій

Гербарний зразок Вітелларії дивовижної (лат. Vitellaria paradoxa) закріпленої на аркуші паперу, та її ідентифікаційний підпис

Гербáрій (лат. herbarium, herbarius, від «herba» —- трава, рослина; в перекладі означає «травник»; в буквальному перекладі "стосовна до трав (книга)"^[1]) — колекція спеціально зібраних засушених рослин, призначених для наукової обробки, навчання, або установи, що зберігають колекції засушених рослин і ведуть їх наукову обробку.

Гербарії дають можливість вивчати рослини, зберігати рідкісні екземпляри, які знаходять мандрівниками в різних країнах.

Однією з основних функцій гербарію як наукової установи, на відміну від музею, є обмін гербарними зразками з метою забезпечення максимального представлення фіто- і мікорізноманітності в його фондах.^[2] У практиці гербарної справи існують такі способи накопичення матеріалів у колекціях: цілеспрямований збір разків у природі під час експедицій, обмін дублетами між гербарними установами та отримання гербарних матеріалів як дарунка від приватних осіб.^[2]

Жодна наукова ботанічна установа не може обійтися без гербарію. Ні малюнок, ні фотографії не можуть дати кращого уявлення про рослину, ніж сама добре засушена рослина.

Знамениті гербарії

Аркуш в арабській копії «De Materia Medica» Діоскорида, (XIII століття)

З давніх часів любителі квітів та ботаніки, які вивчають рослини, замислювалися над питанням, як зберігати квітучі рослини на тривалий термін. І лише чотириста років тому Лука Гіні, професор в Болоньї (Італія), винайшов гербарій^[3].

Один з найбільших в світі гербаріїв — понад 5 млн. листів — знаходиться в Ботанічному інституті ім. В. Л. Комарова АН СРСР (Ленінград), і складається з п'яти мільйонів гербарних листів^[3]. В ньому зберігаються старовинні гербарії; гербарій Енса, лікаря імператриці Єлизавети, зібраний понад двісті років тому^[3]. Кожен лист його окантований фарбою із золотою смугою і має обкладинку з строкатими малюнками. На аркушах виписані цитати із книг, в яких описано цю рослину.

Там же зберігається гербарій лейб-медика Петра Першого - Арескіна^[3]. На аркушах цього гербарію нижня частина стебел прикрита накладками, вирізаними з червоного паперу у вигляді ваз.

Особливий інтерес представляє гербарій, складений з сухих рослин, знайдених при розкопках гробниці єгипетського фараона Рамзеса Другого, чудово збереглися, попри те, що з моменту їх цвітіння минуло три тисячі років^[3]. Серед них легко розглянути єгипетський мак, волошка, верба. На одному аркуші засушені гірлянда квіток лотоса^[3].

Московський державний університет налічує понад 600 тис. аркушів в його гербарію.

Основний Гербарій флори Середньої Азії зберігається в Середньоазіатському державному університеті (Ташкент).

Великі за кількістю Гербарії є в Києві (близько 900 тис. листів), Тбілісі, Томську.

Найбільші Гербарії за межами колишнього СРСР є в Празі, Лондоні (гербарій Ліннея), в Кью (близько 6,5 млн.), Женеві (гербарії Декандоля і Буасьє — 4 млн.), Парижі (6 млн., зокрема 1 млн. листів спорових рослин), Вашингтоні, Відні.

Одним з найбільш захоплених гербаристів був відомий французький філософ і педагог Жан-Жак Руссо.

"Той, чий погляд відкритий для принад рослинного світу, не потребує численних книг, щоб зрозуміти їх красу; одна лише книга вимагає невпинного вивчення - це книга природи", - писав він.

Руссо написав спеціальне і в той же час поетичне керівництво по збору рослин - «Початкові листи з ботаніки» ("Lett res elementaires sur la botanique").

"Усі враження різних місцевостей і предметів, які я відчув під час своїх ботанічних поневіряннь, всі ідеї, викликані ними, - все це з колишньою силою воскресає в душі моїй при погляді на рослини, зібрані в тих місцях. Я більше не побачу їх, ці чудові ландшафти, ці ліси, озера, чагарники, ці скелі, ці гори, вид яких колись хвилював моє серце. Але мені достатньо розкрити гербарій, і все знову переді мною. Цей гербарій якби щоденник моїх мандрів, - з ним я ніби знову проробляю їх з новою насолодою. Тоді знову встають в моїй уяві картини, що колись полонили мене: луки, ліси, озера, усамітнення і перш за все мир і спокій, які я відчував серед них".

Гербарний листок

Як збирати

Для гербарного зразка потрібно: наявність (у трав'янистих видів) підземних органів, належна збереженість рослин, визначені розміри і етикетка (місце знаходження, місце поширення, час збору, прізвище колекціонера).

Коріння рослин часто проникають в глубокі шари грунту, утворюючи дрібні розгалуження Тому їх збирають так, щоб чітко було видно основні риси будови кореневої системи у викопуваної для гербарію рослини. Викопані рослини мають бути збереженими у свіжому вигляді до моменту укладки їх в гербарний папір. Найкращим є вкладати рослини відразу ж на місці в гербарні аркуші, для чого необхідно мати з собою папку або прес з достатньою кількістю гербарного паперу. Папка в найбільш простому випадку являє собою два картона 48х32см, з'єднаних між собою продітою через розрізи тасьмою, чотири кінці якої можуть попарно зав'язуватись. Гербарним папером може служити будь-який непроклеєний папір: газетний, обгорточний, промокальний.

Пошкоджені рослини не збирають, оскільки паразитуючі грибки чи комахи зумовлюють деформацію рослини. Збору підлягають не ушкоджені рослини, якщо тільки метою не є створення спеціального гербарію для вивчення паразитичних грибів або визваних комахами захворювань рослин (галів). Збирати краще в суху погоду, оскільки тоді рослини швидше висихають.