- •Хміль Стефан Володимирович акушерство
- •1998 E-mail: AndriyVakar@gmail.Com Зміст
- •1. Приймально-пропускний блок
- •2. Фізіологічне (перше пологове) відділення
- •3. Обсерваційне (друге пологове) відділення
- •4. Відділення новонароджених
- •5. Відділення патології вагітних
- •5. Менструальна функція'.
- •10. Перебіг даної вагітності.
- •1) Відділення (відшарування) плаценти від стінки матки.
- •2 Момент - згинання тулуба у попереково-грудному відділі.
- •1. Ліквідація спазму периферичних судин та гіпотензивна терапія:
- •1. Переривання вагітності у ранні терміни.
- •2. Переривання вагітності у пізні терміни (від 13 до 28 тижнів).
- •2. Операція розтину промежини.
Хміль Стефан Володимирович акушерство
“Укрмедкнига” Оцифровано: AndriyVakar
1998 E-mail: AndriyVakar@gmail.Com Зміст
РОЗДІЛ І
ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК АКУШЕРСТВА В УКРАЇНІ-6
Медична деонтологія-8
РОЗДІЛ ІІ
ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКОЇ ТА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ-10
Організація роботи жіночої консультації-11
Організація роботи акушерського стаціонару-13
Організація акушерської допомоги у сільській місцевості-17
Профілактика гнійно-запальних захворювань в акушерських стаціонарах-18
РОЗДІЛ ІІІ
КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ-24
Зовнішні статеві органи жінки-24
Внутрішні статеві органи жінки-25
Зв'язковий апарат матки та яєчників-29
Кровопостачання статевих органів-30
Інервація статевих органів-31
Фізіологія жіночих статевих органів-31
Будова і розміри жіночого тазу-33
Тазове дно-36
РОЗДІЛ ІV
ЗАПЛІДНЕННЯ. ФІЗІОЛОГІЯ ВАГІТНОСТІ-37
Розвиток плодового яйця-38
Розвиток плоду-41
Ознаки зрілості плоду-42
Будова та розміри голівки і тулуба плоду-43
Адаптація організму матері до вагітності-44
РОЗДІЛ V
ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ-47
Діагностика вагітності ранніх термінів-47
Діагностика вагітності пізніх термінів-49
Методика обстеження вагітних-50
Розміщення плоду у порожнині матки. Акушерська термінологія-53
Визначення терміну вагітності і дати пологів-58
Сучасні методи діагностики стану плоду-59
Ультразвукове дослідження-59
Біофізичний профіль плоду-60
Електро- і фонокардіографія плоду-60
Кардіотокографія-61
Інвазійні методи-62
Взяття мазків-62
Методи функціональної діагностики-63
Цитологічне дослідження піхвових мазків-64
Гігієна вагітних-65
Ведення вагітних у жіночій консультації-68
РОЗДІЛ VI
ФІЗІОЛОГІЯ ПОЛОГІВ-69
Причини настання пологів-69
Готовність організму до пологів-69
Провісники пологів-71
Пологові сили-72
Перебіг першого періоду пологів-72
Перебіг другого періоду пологів-73
Методи реєстрації скорочень матки-74
Біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання-75
Біомеханізм пологів при задньому виді потиличного передлежання-75
Перебіг третього періоду пологів-76
Ведення пологів-77
Ведення першого періоду пологів-78
Ведення другого періоду пологів-80
Ведення третього періоду пологів-84
Знеболювання пологів-86
Медикаментозне знеболювання-88
Роль медичної сестри у знеболюванні пологів-89
РОЗДІЛ VII
ФІЗІОЛОГІЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ-89
Клінічний перебіг післяпологового періоду-90
Ведення післяпологового періоду-91
Догляд за молочними залозами-93
Тріщини сосків-94
Туалет породіллі-95
РОЗДІЛ VIII
ФІЗІОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ-96
Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених-96
Парафізіологічні стани новонароджених-98
Догляд за новонародженим-99
Патологія розвитку плоду та плодових оболонок-100
Фетоплацентарна недостатність-101
Затримка внутрішньоутробного розвитку плоду-101
Вади розвитку плоду-102
Патологія плодових оболонок-106
Патологія ворсистої оболонки-106
Патологія водної оболонки-107
Аномалії пуповини-109
Патологічні стани перинатального періоду-109
Гіпоксія плоду-109
Асфіксія новонародженого-111
РОЗДІЛ ІХ
ПОЛОГИ ПРИ ТАЗОВИХ ПЕРЕДЛЕЖАННЯХ-114
Діагностика тазових передлежань-115
Перебіг вагітності і пологів при тазових передлежаннях-115
Біомеханізм пологів при тазових передлежаннях-116
Ручна допомога при чисто сідничному передлежанні за методом Цов'янова-117
Ручна допомога при ніжному передлежанні за методом Цов'янова-117
Класична ручна допомога-118
РОЗДІЛ Х
БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ-119
РОЗДІЛ ХІ
ГЕСТОЗИ ВАГІТНИХ-120
Ранній токсикоз-120
Пізній токсикоз-122
Лікування прееклампсії та еклампсії-127
РОЗДІЛ ХІІ
ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ І ВАГІТНІСТЬ-129
Вагітність і набуті вади серця-129
Вроджені вади серця-131
Захворювання нирок у вагітних-132
Пієлонефрит-132
Сечокам'яна хвороба-133
Гідронефроз нирок-134
Єдина нирка-135
Анемія і вагітність-134
Цукровий діабет і вагітність-135
Захворювання дихальної системи і вагітність-137
Бронхіальна астма-137
Пневмонія і вагітність-138
Апендицит і вагітність-139
Захворювання жіночих статевих органів і вагітність-140
Фіброміома матки і вагітність-140
Вагітність і кістома яєчника-140
Кандидозний вульвовагініт у вагітних-140
РОЗДІЛ ХІІ
НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ-141
Аборт (викидень)-141
Передчасні пологи-145
Переношена вагітність-147
РОЗДІЛ ХІV
АНОМАЛІЇ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ-148
РОЗДІЛ XV
РОЗГИНАЛЬНІ ПЕРЕДЛЕЖАННЯ-150
РОЗДІЛ XVІ
НЕПРАВИЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЛОДУ-153
РОЗДІЛ XVІІ
ПОЛОГИ ПРИ ВУЗЬКИХ ТАЗАХ-154
РОЗДІЛ XVІІІ
ПОЛОГОВИЙ ТРАВМАТИЗМ МАТЕРІ-155
РОЗДІЛ ХІХ
КРОВОТЕЧІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ, ПІД ЧАС ПОЛОГІВ ТА У РАННЬОМУ ПІСЛЯПОЛОГОВОМУ ПЕРІОДІ-158
Передлежання плаценти-158
Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти-160
Аномалії прикріплення плаценти-161
Гіпотонічні кровотечі-162
Геморагічний шок в акушерстві-164
Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром) в акушерстві-166
Емболія навколоплодовими водами-168
РОЗДІЛ ХХ
ПІСЛЯПОЛОГОВІ СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ-169
РОЗДІЛ ХХІ
АКУШЕРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ-175
Підготовка хворої до операції-175
Обов'язки операційної медичної сестри-176
Підготовка рук персоналу перед операцією-177
Класифікація акушерських операцій-178
Операції, що зберігають вагітність-179
Операції штучного переривання вагітності-179
Операції, що готують родові шляхи-181
Операції, що виправляють положення плоду-182
Зовнішній поворот плоду-182
Класичний зовнішньо-внутрішній поворот плоду на ніжку-183
Родорозрішуючі акушерські операції-184
Акушерські щипці-184
Кесарський розтин-186
Плодоруйнівні операції-188
Краніотомія-189
Ембріотомія-189
Клейдотомія-190
РОЗДІЛ ХХІІ
ІЗОАНТИГЕННА НЕСУМІСНІСТЬ КРОВІ МАТЕРІ І ПЛОДУ-190
Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби-190
Ведення вагітності-191
Гемолітична хвороба новонароджених-192
Профілактика резус-сенсибілізації-192
РОЗДІЛ ХХІІІ
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В АКУШЕРСТВІ-192
РОЗДІЛ ХХІV
РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї В ОХОРОНІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ-196
ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК АКУШЕРСТВА В УКРАЇНІ
Акушерство (від франц. accoucher — народжувати) — галузь клінічної медицини, що розглядає фізіологічні та патологічні процеси, пов'язані з вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності та пологів.
Акушерство — одна з найдавніших медичних дисциплін. У давні часи жінки народжували без допомоги або з допомогою однієї із старших жінок у родині. На подальших етапах розвитку суспільства з'явились люди, що почали займатись лікуванням хворих професійно. Акушерська допомога перебувала тоді виключно у руках жінок-акушерок (повитух). Медичні знання у них були примітивними, проте деонтологічні принципи — досить високими: варто лише згадати, що за біблійними свідченнями баби-сповитухи Шіфра і Пуа відмовилися виконати наказ царя Ірода вбивати усіх новонароджених хлопчиків (Кн. Вихід, 1).
В Україні першими лікарями були ворожбити і знахарі-відуни, обавники, потворники і кудесники, — у яких лікування йшло поруч із закляттями та замовляннями. Лікарське знання стало «книжним», коли Україна увійшла в тісні зв'язки з Візантією. З'явилися вчені лічителі або лічці. Перша лікарня була заснована за княгині Ольги при Києво-Печерському монастирі. З Никоновського літопису відомо, що князі, діячі церкви стали фундаторами багатьох закладів, де міг отримувати медичну допомогу простий люд, зокрема Єфрем, єпископ Переяславський (XI ст.) «...зданія многа воздвиг і будови банні і врачеве і больници всім приходящим безмездне врачування
іже не бисть допреже на Русі». Лічці-монахи, найбільш відомі серед яких Агапіт, Алімпій і Дем'ян Пресвітер, володіли «мудрістю книжною», знали "властивості лікувальних рослин і безкоштовно лікували кожного, хто звертався до монастиря.
З тих же часів відомі і жінки-лічці: Февронія-цілителька і дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія-Добродія (1108-1172), яка стала візантійською імператрицею під іменем Зоя. Перу Євпраксії (Зої) належить перша на Русі медична книга, написана грецькою мовою «Алімма», в якій викладено і систематизовано медичні знання тієї пори, зокрема з акушерства та гінекології.
Перший український доктор медицини та філософії Георгій Дрогобич (1450-1494), «Георгій з Русі», як його називали, був ректором Болонського і професором Краківського університетів, учителем Коперника. Він був відомий усій Європі своєю просвітницькою діяльністю, а також як видатний філософ та лікар.
У XVI-XVII ст. в Україні з'являються шпиталі та притулки для хворих і немічних, що створювалися міщанськими братствами. Рани січовиків-запорожців гоїли у «козацькому шпиталі» Трахтемирівського монастиря. Братські притулки, шпиталі та школи утримувала разом з міщанами українська шляхта. Давні грамоти зберегли для нас імена жертводавців — високоосвічених українських жінок: Анастасії Гольнаської, що покрила видатки на переклад українською мовою та друкування Пересопницького Євангелія; сестри Олена і Софія Чар-торийські заснували при Пересопницькому монастирі шпиталь для недужих вбогих та школу для селянських дітей; Гальшка Гулевичівна Лозка створила при Київському Богоявленському монастирі братську школу (1615) та шпиталь; Ганна Гойська обдарувала землями Почаївську Лавру; Раїна Могилянка, княгиня Вишнівецька, стала фундаторкою Прилуцького, Ла-динського, Лубенсько-Мчарського монастирів, що були на ті часи осередками національної культури, освіти та медицини.
Визвольна війна українського народу, неминучі у війні поранення та спустошливі епідемії покликали до життя нові медичні структури: аптеки, аптекарські городи, карантини, шпиталі. У XVIII ст. у Єлисаветграді (нині Кіровоград) відкрито першу в Україні медичну школу.
Одна з перших вищих шкіл Східної Європи — Києво-Могилянська Академія. Ректор Академії Феофан Прокопович, більш знаний як філософ та богослов, написав дисертацію з «фізіології» про причину нетлінності тіл печорських святих.
Проте здобути вищу медичну освіту у ті часи можна було лише за кордоном. І тому син полтавського священика Нестор Максимович Максимович-Амбодик (1744-1812) їде 1770 року до Страсбурзького університету і навчається там коштом «го-ліцинської» стипендії, фундаторка цієї стипендії, княгиня Катерина-Смарагда Голіцина (1720-1761) за життя страждала на «делікатну жіночу неміч» і побажала позбавити інших жінок від таких страждань. Вона залишила великий спадок, на відсотки від якого здобули освіту в Страсбурзі, «славному своїм акушерством», Нестор Максимович, основоположник наукового акушерства і автор першого підручника російською мовою «Мистецтво сповивання», Олександр Шумлянський (1748-1795), що захистив у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену тонкій будові нирки (капсула Шумлянського-Боумена), а далі працював «градським акушером» у Москві і помер у бідності, хоч заслуги його вже визнала вся Європа, а Париж вшанував титулом «члена-кореспондента», відомі лікарі та науковці І.Руцький, М.Тереховський, С.Леонтович. У Лейдені (1780) захистив дисертацію на акушерську тему «Про переваги симфізеотомії перед кесаревим розтином» майбутній славетний епідеміолог, уродженець села Янівка Чернігівської губернії Данило Самойлович.
У 1805 році відкрився університет у Харкові. Акушерська клініка на 4 ліжка була там створена у 1829 році. Лише 1862 року, коли кафедру акушерства та гінекології посів Іван Павлович Лазаревич, клініка була розширена до 25 ліжок. Блискучий хірург, І.П.Лазаревич зробив першу в Росії оваріотомію. На Лондонській виставці 1873 p. за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акушерських
щипців, які стали відомі в Європі як «російські щипці», професор Лазаревич був нагороджений золотою медаллю.
У Київському університеті св.Володимира, створеному у 1834 році, медичний факультет був відкритий 1841 року. Кафедру акушерства та гінекології очолив А.П.Матвєєв (1816-1882). Саме А.П.Матвєєв запропонував метод профілактики го-нобленореї шляхом закапування очей новонароджених 2% розчином азотно-кислого срібла. При клініці він організував школу для акушерок і написав для них спеціальний посібник.
Наступник О.П.Матвєєва, Георгій Єрмолайович Рейн, впроваджував у практику асептику та антисептику, успішно здійснив 18 оваріотомій, був організатором Київського акушерсько-гінекологічного товариства.
Велику роботу щодо організації пологових будинків в Україні провів професор Г.ф.Писемський (1862-1937). З його ініціативи було відкрито перший колгоспний пологовий будинок, першу жіночу консультацію в Києві, створено перші палати патології вагітних.
Значним є внесок українських акушерів-гінекологів у проблему знеболення пологів. Основи психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів заклали харківські професори К.І.Платонов і І.З.Вельвовський. Цей метод дістав визнання у багатьох країнах світу. О.Ю.Лурьє (1897-1958), професор Київського медичного інституту, почав запроваджувати масове знеболення пологів фармакологічними засобами.
Завдяки самовідданій праці лікарів-організаторів медичної допомоги у 50-ті роки в Україні стаціонарною родопоміччю було охоплено майже 100% жінок у містах і 70-80% у селах. Потреба в сільських пологових будинках зменшилася, вони поступово почали закриватися, профілактичну допомогу перебрали на себе фельдшерсько-акушерські пункти, а стаціонарне лікування хворі із сільської місцевості отримували у центральних районних та дільничних лікарнях.
У повоєнні роки з ініціативи О.Ю.Лурьє було запроваджено метод масових профілактичних онкооглядів жінок, що шляхом ранньої діагностики дало змогу зменшити кількість ви-
падків запущеного раку жіночих статевих органів. Позитивну роль відіграло об'єднання консультацій для жінок з пологовими будинками і гінекологічними стаціонарами в єдиний лікувально-профілактичний заклад. Ці заходи сприяли кращій організації обслуговування вагітних, роділь і породіль, гінекологічних хворих, підвищенню кваліфікації лікарів.
Зараз лікарів в Україні готують у 16-ти вищих навчальних закладах — академіях, університетах. Середніх медичних працівників навчають у коледжах, медичних училищах та вищих навчальних закладах. Практичну родопоміч здійснює біля 12 тисяч акушерів-гінекологів та 40 тисяч медичних працівників середньої ланки.
МЕДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ
Медичні сестри надають лікувально-профілактичну допомогу жінкам у жіночій консультації, маніпуляційному кабінеті та операційній, у гінекологічному відділенні акушерсько-гінекологічного об'єднання, а також можуть працювати у відділенні новонароджених пологового стаціонару.
За визначенням ВООЗ (1967) «Медична сестра — це особа, підготовлена за основною програмою сестринського навчання, яка має достатню кваліфікацію і право виконувати в своїй країні дуже відповідальну роботу з сестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, запобігання хворобам і догляду за хворими».
Основною функцією медичної сестри є догляд за хворими та виконання призначень і вказівок лікаря, під керівництвом якого вона працює. Професіоналізм медсестри полягає у чіткому виконанні своїх обов'язків, бо від цього значною мірою залежить ефективність лікування.
Робота середнього медпрацівника на різних ділянках висуває відповідні вимоги до її кваліфікації і разом з тим має певні особливості щодо вимог деонтологічних.
Жіноча консультація
Акушерка жіночої консультації працює з вагітною жінкою з ранніх термінів вагітності до пологів, а також у післяпологовому періоді. Іноді жінка хоче перервати вагітність, звертається за направленням на штучний аборт. У такому випадку лікар разом з акушеркою повинні вжити усіх засобів, щоб переконати жінку у необхідності зберегти вагітність, пояснити згубний вплив аборту на організм та репродуктивну функцію. Якщо жінка вирішила виношувати вагітність, її слід поставити на облік та пояснити важливість регулярного відвідування консультації, вчасного обстеження.
Часто жінок турбує страх перед можливими ускладненнями вагітності та пологів. Використовуючи величезну психотерапевтичну силу слова, медичні працівники повинні керувати емоційним станом вагітної, усуваючи нервове напруження та негативні емоції.
Особливо відповідальним є проведення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів. Завдання такої підготовки — зняти психічну напругу і страх перед пологами, сформувати у корі головного мозку позитивну домінанту пологів, переконати жінку у сприятливому закінченні пологів для матері і малюка. Такі заняття мають бути не просто інформацією про перебіг пологів та поведінку роділлі під час першого, другого та третього періодів, але й нести лікувальне психотерапевтичне навантаження, тому медичний працівник, котрий проводить ці заняття, повинен не лише бездоганно володіти матеріалом, але й бути доброзичливою, чуйною людиною.
Акушерський стаціонар
Організація роботи акушерського стаціонару з роділлями, вагітними та їхніми родичами багато в чому залежить від персоналу, що працює в приймальному відділенні. Акушерка, що працює у цьому відділенні, повинна бути досвідченою, оскільки перед нею стоять важливі фахові завдання, які вона має вирішувати інколи за лічені хвилини. Іншим важливим завданням є привітне, уважне ставлення до роділлі. З першої хвилини перебування в пологовому стаціонарі жінка повинна відчувати, що вона знаходиться під постійним контролем, тому найменші відхилення від фізіологічного перебігу пологів будуть негайно виявлені і усунені. Усвідомлення цього знімає зайву емоційну напругу.
Під час пологів роділля повинна бути оточена постійною увагою лікаря та акушерки. Персоналу пологового будинку слід стежити за кожним своїм словом, бо інколи обговорення результатів обстеження в присутності роділлі може бути сприйнято жінкою, яка не знає акушерської термінології, неадекватно, може викликати страх та негативні емоції. За жодних умов роділля не повинна втрачати контролю над собою, бо це ускладнює роботу персоналу і може спричинити ускладнення під час пологів, якщо жінка не виконує розпоряджень акушерки, неправильно тужиться та ін.
У післяпологовому періоді акушерка повинна забезпечити психологічний комфорт матерям і немовлятам, допомагати породіллям у вигодовуванні малят та зціджуванні молока, пам'ятаючи, що процес лактогенезу регулюється корою головного мозку і негативні емоції, сльози можуть загальмувати вироблення молока.
Матерів, які втратили дітей у пологах, слід помістити в окрему палату, щоб не посилювати їхніх важких переживань виглядом породіль, що годують немовлят.
Відділення патології вагітних
Приміщення цього відділення має знаходитися подалі від пологових відділів і палат новонароджених, щоб вагітних не турбували зайві звуки. Слід забезпечити хворим повноцінний відпочинок вдень і вночі.
Особливої уваги потребують жінки, котрих готують до планового кесарського розтину. З ними слід щоденно працювати, щоб переконати у необхідності операції, усунути страх за себе і за майбутню дитину. Варто наводити приклади інших жінок, які перебували разом з вагітною у відділенні патології і народили здорових дітей.
Високий рівень фахових знань та умінь, точність у виконанні призначень, тактовність, людяність, уважність, самовладання, чуйність — ці якості конче необхідні медичній сестрі.
Останніми роками роль середнього медичного персоналу значно зросла. Медичні сестри почали працювати із складною технікою, виконувати відповідальні маніпуляції, це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення ними своїх знань.
Проте надзвичайно важливим залишається спілкування із хворими. Жоден комп'ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної допомоги. Особливістю роботи в акушерстві та гінекології з деонтологічної точки зору є необхідність врахування своєрідності жіночої психіки, зокрема, психіки вагітної жінки. Медична сестра своїми діями, поведінкою та словом повинна створювати у хворої оптимістичний настрій, впевненість у швидкому одужанні чи сприятливому закінченні пологів, якщо йдеться про роділлю. Не слід інформувати хворих про результати аналізів, висновки лікарських консиліумів, висловлювати свої прогнози щодо термінів лікування, розповідати про об'єм оперативних втручань. Таке право має тільки лікар. Якщо у медсестри виникли сумніви у правильності лікарських призначень, вона повинна негайно звернутися до лікуючого лікаря, в жодному разі не обговорюючи це з хворими або іншими особами.
Слід враховувати, що за особливостями свого фаху медичні працівники гінекологічних та акушерських стаціонарів часто мають справу з фактами, що стосуються інтимного життя пацієнток, тому необхідна велика обережність у спілкуванні з ними та їхніми родичами, бо розголошення лікарської таємниці може мати дуже серйозні наслідки.
Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деон-тологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування жінок.
ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКОЇ ТА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ
Надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги вагітним жінкам, роділлям, породіллям, догляд за здоровими новонародженими, надання допомоги недоношеним та хворим новонародженим — основні завдання акушерства та перинатології.
Для надання цієї допомоги в Україні існують пологові будинки, які можуть бути як самостійними закладами, так і входити до складу багатопрофільних міських лікарень. У центральних районних лікарнях така допомога надається у пологових відділеннях.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Амбулаторна допомога вагітним жінкам надається дільничним гінекологом у жіночих консультаціях. Жіноча консультація є передовою ланкою служби і основні завдання її такі:
— диспансеризація вагітних жінок з виділенням груп ризику;
— профілактика і раннє виявлення ускладнень вагітності, екстрагенітальних та післяродових ускладнень;
— надання гінекологічної допомоги;
— здійснення заходів з планування сім'ї;
— виявлення передракових захворювань у жінок;
— організація профілактичних оглядів та диспансеризація гінекологічних хворих;
— проведення санітарно-освітньої роботи.
В останні роки з метою інтеграції акушерсько-гінекологічної допомоги із загальнолікувальною мережею створюються об'єднані акушерсько-терапевтично-педіатричні комплекси. Їхньою метою є всебічна допомога жінкам. Завдяки створенню цих комплексів здійснюється безперервність допомоги вагітним та новонародженим, підготовка дівчаток до материнства, виявлення і лікування екстрагенітальної патології у вагітних, підготовка їх до розродження. В межах такого комплексу можна більш раціонально використовувати лабораторні методи діагностики, консультації спеціалістів для обстеження вагітних жінок, а також техніку і апаратуру.
Диспансеризація вагітних розпочинається із виявлення вагітності і взяття жінки на облік. Дуже важливо, щоб вагітна була поставлена на облік і обстежена до 12-ти тижнів вагітності. При цьому з'ясовують дані загального та акушерського анамнезу, умови життя та роботи, наявність чи відсутність професійно шкідливих факторів, що можуть негативно вплинути на розвиток плоду та перебіг вагітності. Потім лікар проводить детальне акушерське дослідження, виявляє наявність вагітності та її термін, визначає передбачуваний термін пологів, а також об'єктивне обстеження систем і органів.
Акушерка проводить вимірювання зросту, артеріального тиску на обох руках, зважування вагітної. Окрім цього роблять обстеження на СПІД, сифіліс, вірусний гепатит. Визначають групу крові, резус-фактор, а також біохімічні показники крові: цукор, загальний білок, білірубін, а при необхідності — трансамінази, креатинін та деякі інші показники. Проводять загальний клінічний аналіз крові та сечі, дослідження мазків із цервікального каналу, піхви та уретри на наявність гонококів, трихомонад та інших збудників, уточнюють ступінь чистоти вагіни, із носоглотки беруть мазки для виділення золотистого стафілококу. Вагітну обстежують терапевт, стоматолог, отоларинголог, а при потребі й інші спеціалісти. Під час першого відвідування всі дані, що отримані при обстеженні жінки, заносяться в індивідуальну карту вагітної та породіллі. Відвідування лікаря при нормальному протіканні вагітності має бути таким: відвідування — через 7-8 днів для підведення підсумків аналізів і заключень консультантів, потім у першій половині вагітності — 1 раз на місяць, у другій — 2 рази на місяць, а з 32 тижнів вагітності — 3-4 рази на місяць.
Таким чином, оптимальна кількість відвідувань — 14-16 протягом усієї вагітності.
Під час кожного повторного відвідування проводиться загальне і акушерське обстеження (висота дна матки, обвід живота, положення, передлежання плода, серцебиття), вимірюється артеріальний тиск, визначається наявність чи відсутність набряків, проводиться зважування вагітної для визначення прихованих набряків. Загальний аналіз крові проводиться 3-4 рази, аналіз сечі — при кожному відвідуванні (у сечі необхідно визначити наявність білка, цукру, відносну щільність). Реакція Вассермана проводиться двічі — при взятті на облік і в другій половині — перед наданням дородової відпустки.
Дуже важливо, щоб лікар своєчасно виявляв групи підвищеного ризику і проводив диференційоване диспансерне спостереження за вагітними в цих групах.
Під час відвідування лікаря вагітна жінка повинна отримати чітку інформацію про шкідливий вплив на організм плоду наркотиків, нікотину, алкоголю, медикаментів, що мають те-ратогенну дію. Згідно законодавства, жінок, які працюють на виробництві, де є професійно-шкідливі фактори (смоли, пестициди, гумовий клей і ін.), переводять на іншу роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Всі вагітні мають право на звільнення від нічних змін, відряджень.
У 30 тижнів вагітним жінкам надається відпустка по вагітності та пологах на 112 днів. При виявленні відхилень від нормального перебігу вагітності жінки направляються в стаціонар, а в групах підвищеного ризику проводиться планова госпіталізація в різні терміни (у залежності від патології, з приводу якої вагітна спостерігається саме в цій групі). Всі дані про перебіг вагітності заносяться в обмінну карту вагітної, з якою вона поступає в стаціонар. Дані стаціонару (відділення патології чи пологового відділення) теж заносяться в цю карту і передаються в жіночу консультацію. Таким чином забезпечується безперервність спостереження за вагітною та породіллею.
Важливим розділом роботи жіночої консультації є фізіопсихопрофілактична підготовка вагітної до родів, яка проводиться акушерами, педіатрами і, бажано, психологом.
Разом з лікарем на дільниці працює медична сестра або акушерка.
До її обов'язків входить:
1. Готувати інструментарій для проведення прийому.
2. Зважувати вагітну, вимірювати артеріальний тиск.
3. Допомагати лікареві при огляді жінки.
4. Брати мазки на різні види досліджень.
5. Виписувати направлення на аналізи, консультації спеціалістів.
6. Виконувати призначення лікаря.
7. Здійснювати патронаж вагітних та породіль, диспансерних хворих.
8. Брати участь в онкопрофоглядах.
9. Вести документацію по диспансеризації хворих.
10. Проводити санітарно-освітню роботу.
Після пологів акушерка чи медсестра відвідує породіллю в перші 10 днів, передусім жінок з ускладненим перебігом пологів, екстрагенітальною патологією, а також тих, які не з'являються повторно у встановлений термін. Породілля відвідує лікаря двічі — через 10 днів після виписки із пологового будинку і через 6-8 тижнів. Після завершення вагітності та післяпологового періоду жінка знімається з диспансерного обліку.
Основними показниками роботи консультації стосовно обслуговування вагітних є рівень материнської та перинатальної смертності, відсоток невиношування, наявність пізніх гестозів, особливо важких форм, а також співвідношення між кількістю пологів та абортів.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АКУШЕРСЬКОГО СТАЦІОНАРУ
Структура акушерського стаціонару:
1. Приймально-пропускний блок.
2. фізіологічне (перше пологове) відділення.
3. Обсерваційне (друге пологове) відділення.
4. Відділення новонароджених.
5. Відділення патології вагітних.
Якість роботи акушерського стаціонару залежить від рівня організації і злагодженості в роботі всіх його основних ланок:
приймально-пропускного блоку, фізіологічного та обсерваційного акушерських відділень, відділення новонароджених, відділення патології вагітних.