3.2. Релігійні системи стародавніх цивілізацій (Єгипет, Греція)

Релігія Давнього Єгипту. Відомості про релігію Давнього Єгипту можна почерпнути з «Текстів пірамід», «Текстів саркофагів», «Книги мертвих», «Книги корови», «Книги дихання», записів драматичних містерій тощо, а також з праць античних авторів (Геродота, Плутарха й ін.)

Початок формування релігійної системи Давнього Єгипту до­слідники відносять до 6-4 тис. до н. е. На початку в кожній області/номі був свій пантеон і культ богів. Пізніше місцеві божества формуються у виді тріади на чолі з богом-деміургом, покровителем нома, навкруги якого створювалися цикли міфологічних оповідей (наприклад, фіванська тріада – бог сонця – Амон, його дружина – Мут – богиня неба, їх син – Хонсу – бог місяця).

Характерною рисою єгипетських вірувань є обожнювання тварин. До найшанобливіших належать бик (Апіс, Мневіс, Бата), корова (Хатхор, Ісида), баран (Амон, Хнум), змія, крокодил (Себек), кішка (Баст), лев (Тефнут, Сехмет), шакал (Анубіс), сокіл (Гір), Ібіс (Той) та ін.

Із затвердженням V династії Стародавнього царства, що походить з м. Геліополя, центру шанування Ра, він став головним божеством Єгипту. В епоху Середнього царства і, особливо, з часу правління XVIII Фіванської династії Нового царства як головний бог затверджувався інший бог сонця – фіванський Амон. Осиріс як бог мертвих витісняє з кінця III тис. до н. е. стародавнього бога – покровителя померлих Анубіса. Відбувається процес злиття богів. Наприклад, з Амоном – ототожнюється Ра, Монту, Птах, Гор; з Ра – Атум, Гор, Амон, Осиріс, Птах. Стає популярною геліопольська «дев’ятка» – еннеада (Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Ісида, Нефтіда, Осиріс, Сет).

У розвиненій єгипетській міфології виділяються три основні групи міфів:

• про створення світу;

• сонячні божества;

• Осиріса.

Був поширений культ фараонів як втілених богів. Релігія Давнього Єгипту мала великий вплив на цивілізації Середземномор’я і Близького Сходу.

Релігія стародавніх греків. Релігійні уявлення стародавніх греків пройшли через складні історичні етапи розвитку: найдавніший, класичний, еллінізм. Основними джерелами вивчення релігії старо­давніх греків є «Ілліада», «Одіссея» Гомера, «Теогонія» Гесіода, класична лірика, драма, праці грецьких і римських істориків та літе­раторів.

Для релігії стародавніх греків були характерні такі особливості:

1. Стійке збереження на всіх етапах розвитку елементів ранніх форм релігії:

• фетишизму (шанування каміння, дерев, особливо дуба);

• тотемізму (у Фівах – шанування ласки, у Фессалії – мурашки, в Дельфах – вовка і т. ін.);

• анімізму – віра в душу, духів, демонів. Демон – страшна і фатальна сила, що миттєво виникає і миттєво відбувається. Надалі з’являються демони окремих речей, подій і т. ін.;

• широке шанування душ загиблих (із цього виник культ героїв).

2. Стародавні греки вклонялися богам скрізь – у горах, гаях, гротах, біля джерел. Там встановлювалися жертовники, а потім будувалися храми. В Греції не було спеціального духівництва. Зовні храму жрець був людиною світською. Для богослужіння він ніде не навчався. Головним актом релігійних обрядів були жертвопринесення у виді биків, корів, овець, кіз, свиней і т. ін. Під час богослужіння влаштовувалися процесії, танці, ігри й інші народні розваги.

3. Найбільшим проявом приязні богів греки вважали ясновидіння і пророцтво. Віщуни та віщунки, люди, що мали особливі дарування, роз’яснювали різноманітні прикмети – політ птахів, удари грому, невідомий голос, несподівану зустріч, рухи, фарби, розміщення нутрощів у тварин – бачивши в цьому волю богів. Іноді бог говорив просто вустами своїх жерців, і тоді в храмі з’являвся оракул. Найвідомішим був Дельфійській оракул.

4. Давньогрецька міфологія – одна з найвідоміших і розвиненіших. Олімпійська сім’я на чолі із Зевсом управляє світом, знання та могутність їх величезні, але не безмежні, їх діяльність обмежують три богині долі, а також один одного. Окрім Зевса найпопулярнішими були: Гера – покровителька шлюбу і моногамної сім’ї; Деметра – богиня землеробства; Афіна – богиня мудрості; Афродіта – богиня краси і любові; Гермес – бог підприємництва; Гефест – покровитель ремесла; Аполлон – бог мистецтв, художньої діяльності й ін.

У Стародавній Греції існувала, з одного боку, офіційна релігія – її проповідувало держава, література, мистецтво, засновані на гомерівських традиціях, з іншого боку, догомеровські народні вірування. Продовжувала існувати і релігійна автономія – як характерна межа давньогрецької релігії. Кожна община мала своїх покровителів.

На базі давньогрецької релігії розвивалися цікаві релігійно-філософські ідеї та системи. У цілому релігія Стародавньої Греції мала величезний вплив на розвиток європейської та світової цивілізації.