- •1. Основні напрями державного екологічного управління (дсеу):
- •2. Охарактеризуйте такі загальні функції дсеу як законодавче регулювання, прогнозування та планування.
- •3. Охарактеризуйте такі загальні функції дсеу як організація, координація, погодження, контроль і нагляд.
- •4. Охарактеризуйте такі спец. Функції дсеу як біовпорядження, ресурсовпорядження, розподіл і перерозподіл природних ресурсів та облік природних ресурсів.
- •5. Охарактеризуйте такі спец. Функції дсеу як спеціалізований контроль, лімітування, нормування, експертиза, моніторинг.
- •6. Охарактеризуйте такі спец. Функції дсеу як вирішення спорів, забезпечення відповідальності за екологічні правопорушення, стандартизація та аудит.
- •7. Охарактеризуйте такі спец. Функції дсеу як сертифікація, ліцензування, страхування, організація освіти, інформування, постійне вдосконалення управління.
- •8. Охарактеризуйте макроекологічне та мікроекологічне управління, суб’єкти цих видів управління.
- •9. Охарактеризуйте рівні управління дсеу.
- •10) Наведіть визначення «органи загального державного управління» та класифікацію органів.
- •11. Які функції виконує пу та вру у сфері охорони нпс?
- •12. Які функції виконує Рада нац. Безпеки та оборони Укр. Та кму у сфері охорони нпс?
- •13. Які органи належать до спеціально уповноважених законодавчими актами органів держ. Виконавчої влади, які виконують цільові функції екологічного управління?
- •14) Охарактеризуйте основні функції, що їх реалізує спец. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
- •15) Надайте вичерпну х-ку екологічного нормування.
- •16) Надайте вичерпну х-ку екологічного ліцензування.
- •17) Надайте вичерпну х-ку екологічної експертизи.
- •18) Надайте вичерпну х-ку екологічної сертифікації.
- •19) Надайте вичерпну х-ку оцінці впливу на нс.
- •20) Надайте вичерпну х-ку екологічного моніторингу.
17) Надайте вичерпну х-ку екологічної експертизи.
Згідно з законом України «Про екологічну експертизу», екологічна експертиза – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Мета екологічної експертизи – запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.
До переліку об'єктів екологічної експертизи належать проекти законодавчих, нормативно-правових актів; передпроектні та проектні матеріали; документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції; діючі народногосподарські об'єкти, особливо – екологічно небезпечні.
Основні завдання екологічної експертизи такі:
визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів;
встановлення відповідності об'єктів вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;
оцінка впливу діяльності об'єктів на стан навколишнього природного середовища та якість природних ресурсів;
оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків.
Основні форми екологічної експертизи:
державна (висновки обов’язкові до виконання);
громадська та ін. (висновки мають рекомендаційних характер).
18) Надайте вичерпну х-ку екологічної сертифікації.
Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам.
Цілковито новим і поки що незадіяним регулятивним механізмом для України є екологічна сертифікація, яка повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.
У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі Директиви 92/880/ЕС «Про екологічні знаки», британського стандарту ВБ 7750 «Система екологічного управління», міжнародних стандартів І5О/ТС207 «Управління навколишнім середовищем» тощо.
Принципи сертифікації:
незалежність (виключається вплив будь-яких юридичних чи фізичних осіб на результати сертифікації);
об'єктивність (виключається надання переваг будь-яким юридичним чи фізичним особам);
компетентність (учасники системи екологічної сертифікації мають необхідну кваліфікацію, засоби і повноваження для виконання покладених на них завдань);
відкритість (відсутні обмеження на доступ юридичних і фізичних осіб до участі в роботі системи екологічної сертифікації та до інформації про її діяльність);
закритість (дотримання конфіденційності інформації, яка становить комерційну таємницю);
відсутність комерційних інтересів (відмова від одержання прибутку в процесі роботи).
Згідно із стандартом ДСТУ 3410-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО», обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність об'єкта сертифікації вимогам чинних законодавчих актів України та обов'язковим вимогам нормативних документів міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні. Обов'язкова сертифікація є формою державного контролю за безпекою продукції в ДСЕУ і повинна проводитись у законодавчо регульованій сфері.
Добровільна сертифікація проводиться на відповідність усім необхідним споживацьким вимогам, що не віднесені до обов'язкових, на договірних засадах між заявником та органом із сертифікації. Добровільна сертифікація проводиться в законодавчо нерегульованій сфері і може здійснюватися як у державній, так і в недержавній системах сертифікації. Сертифікацію в недержавній сфері, на відміну від державної, може проводити як вітчизняний орган із сертифікації, так і представництво закордонного органу із сертифікації.
Для державної системи сертифікації можна визначити такі об'єкти обов'язкової екологічної сертифікації:
екологічно небезпечні продукція, технології, виробництва;
системи екологічного управління на виробництвах, пов'язаних із випуском екологічно небезпечної продукції;
відходи виробництва і споживання, у тому числі екологічно небезпечні й ті, що є об'єктом транскордонного перевезення;
діяльність у сфері поводження з відходами;
очисні споруди;
технології та обладнання для підготовки питної води;
види тварин і рослин, що підпадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою винищення.