3. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів

Правнича термінологія починала утворюватися одночасно з

виникненням фаху. Наприклад, перші юридичні документи є основними джерелами виникнення правової термінології, юридичних конструкцій (Закони Хаммурапі, Закони дванадцяти таблиць, Закони Ману, Варварські правди, «Руська правда», Саксонське зерцало). Важливою рисою правничих термінів є їх тісний зв'язок з різними політичними і правовими теоріями, науковими напрямами, певними суспільними традиціями, правовим досвідом. Розвиток української правничої термінології пов'язаний з історією української державності, національного права, української мови.

Словниковий склад установчої правничої термінології формується з різних

джерел.

Умовно їх можна поділити на п'ять груп:

по-перше, запозичення латинських термінів і правових понять, які

стали підґрунтям для термінології різних правових систем (апеляція, алібі,

документ, реформа, цивілізація). Багато правових понять уперше було

розроблено в римському праві, пізніше вони перейшли до законодавчих

текстів інших держав;

по-друге, використання термінів з нормативно-правових актів Київської Русі (закон, суддя, свідок, карати);

по-третє, надходження термінології з розвинутих сучасних правових

систем (контрабанда, бартер, монополізм);

по-четверте, існування термінології нормативно-правових актів України (Конституції, законів, кодексів), міжнародних документів, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правнича термінологія, зафіксована в Конституції України, є обов'язковою для вживання в галузевому законодавстві. Наприклад, у Конституції України

вжито термін перепинити злочин (ст. 29). Це означає, що у відповідних законах, Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах України

дане юридичне поняття має позначатися саме цим терміном, а старий термін

припинити злочин не повинен вживатися;

по-п'яте, джерелом нових термінів може бути перекладацька діяльність. Перекладач може:

а) передати іншомовний термін, якого немає в

українській мові, засобами українського алфавіту або

б) дати описову конструкцію правового поняття українськими словами, які утворюють терміносполучення. Нерідко це може бути надто громіздка конструкція.

З однієї мови на іншу терміни не перекладають, як звичайні слова. Оптимальним варіантом є пошук терміна-відповідника, який починається з аналізу характеристики нового поняття. Одна з його властивостей допоможе знайти відповідник, можливо, іншу назву, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. З метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Центр європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України має перекласти українською мовою акти acquis communautaire. Обсяг acquis communautaire (сукупність актів законодавства, політичних документів та практики їх застосування Європейського Союзу) становить приблизно 97 тис. сторінок «Офіційного вісника Європейських Співтовариств» (Official Journal), або приблизно 20 тис. актів. Для забезпечення уніфікованого вживання української правничої термінології як для раніше перекладених актів, так і для актів, що потребують перекладу, повинна проводитися відповідна термінологічна експертиза.

На жаль, у результаті перекладацької діяльності можливі помилки.

Розглянемо кілька випадків. При здійсненні офіційного перекладу Статуту

Ради Європи словосполучення rule of law перекладач переклав як верховенство закону замість верховенство права, бо англомовний правничий

термін має два основні значення:

1) право;

2) закон.

Наявність двох значень і стала причиною неправильного перекладу. Правильний варіант з'ясувався після того, як звернулися до офіційного тексту французькою мовою; у французькій мові, як в український і російській, кожне з двох зазначених понять має самостійну, чітко ідентифіковану номінацію. Ще приклад. У ст. 10 Європейської конвенції з прав людини йдеться про одну з основоположних свобод, що є невід'ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. Англійською і французькою мовами вона визначається відповідно freedom of expression та liberfe d'expression. В

офіційному перекладі Конвенції, опублікованій в «Офіційному віснику

України» № 13 за 1998 p., як україномовний відповідник подається терміносполучення свобода виявлення поглядів. Воно звужено й однобічно

відтворює зазначене правове поняття, оскільки слово виявлення, з одного

боку, має в своєму значенні елемент з'ясування, встановлення чогось, а з

іншого не вказує чітко на можливість суб'єкта будь-якими засобами (разом з тимі через бездіяльність) виражати свої погляди – приміром, це може бути невихід газети на знак протесту чи видання газети з непродрукованими фрагментами на місцях процензурованих матеріалів.

У тексті згаданого офіційного перекладу трапляється словосполучення кожна людина. Проте суб'єктом звернення до Європейського Суду з приводу порушення встановлених Конвенцією прав і свобод може бути не тільки людина, а й група осіб або неурядова організація. Отже, займенник кожен є доцільнішим, бо повніше відображає правове поняття. Таким чином, неправильний переклад значно звужує коло суб'єктів – носіїв відповідних прав і свобод, визначених Конвенцією. Звідси неправильний переклад повної назви Конвенції: має бути не Конвенція про захист прав і основних свобод людини, а Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Так, носієм уже згаданої свободи вираження може бути не тільки журналіст, а й засіб масової інформації. Відповідно, не тільки журналіст, а й газета після використання всіх національних засобів правового захисту має право звернутися за захистом своїх прав до Європейського Суду з прав людини.

З метою уникнути помилкового вживання термінів потрібно термінологію правового акта порівняти з аналогічними текстами кількох офіційних мов, щоб знайти найадекватніший варіант.

Отже, юридична термінологія специфічна. Вона насичена словами, що мають особливе юридичне значення, наприклад дізнавач, безчинство, обшук, зломщик, охоронець, понятий, розшук, правник, право, слідчий, суд, хабарник, шахрай, злочинець, позов, право, суддя, словосполученнями викривальний доказ, документальний доказ, незаперечний доказ, непрямий доказ, неспростований доказ, абревіатурами МВС, ОРД, ДАІ, ОВС тощо.

Вживаються віддієслівні іменники, не характерні для загального вжитку,

наприклад притягнення, недонесення, призупинення, обвинувачення тощо. Більшість багатозначних слів визначає особливі юридичні поняття. Так,

пом'якшити – зробити покарання менш суворим, стаття – певна частина

тексту в юридичному документі, організатор – ініціатор злочину, погашення

– припинення терміну судимості, епізод – частина злочинних дій тощо.

Структурне ядро сучасної юридичної термінології – двокомпонентні

терміни – словосполучення, утворені за моделями: найпоширенішою –

"прикметник + іменник" (безапеляційний вирок, кримінальний позов,

неповнолітній злочинець), менш поширені – "іменник +іменник" – злочинність неповнолітніх, слід пограбування тощо.