1.3. Система, методи, інформаційна база та структура об’єктів планування і контролю на підприємстві.

Для об'єктивного і всебічного аналізу виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського житлово-комунального господарства використовують всі види інформації про їх роботу. Такими джерелами інформації є: планово-нормативні, облікові, звітні й позаоблікові.

До планово-нормативних джерел інформації відносять нормативні, прогнозні, проектні, договірні й планові показники, норми, нормативи, тарифні ставки, довідково-нормативні матеріали, прейскуранти, цінники, проектно-кошторисні документи, технічну документацію і т.п.

Облікові джерела економічного аналізу включають дані бухгалтерського, статистичного і оперативно-технічного обліку, первинні документи (ордери, відомості, наряди, накладні, журнали, табелі обліку робочого часу, регістри обліку, переписів, оперативні зведення та ін.).

Звітні джерела інформації - це дані бухгалтерської, статистичної і оперативно-технічної звітності. Найбільш повний матеріал для оцінки господарської діяльності підприємства міститься в річному звіті, що включає бухгалтерську й статистичну звітність. За допомогою звітних джерел техніко-економічної інформації здійснюється більшість аналітичних розрахунків, оцінюється виконання планових завдань, виявляється динаміка або окремі тенденції зміни досліджуваних показників, обчислюється ефективність використання ресурсів, встановлюються внутрішні резерви аналізованих підприємств і організацій міського господарства. До річного звіту додається пояснювальна записка, тобто короткий аналіз виробничо-експлуатаційної діяльності підприємства із зазначенням позитивних або негативних сторін його роботи.

До позаоблікових джерел інформації відносяться дані, які не передбачаються офіціальними формами звітності, але які можуть бути використані в процесі економічного аналізу господарської діяльності підприємств і організацій. Вони включають акти документальних ревізій, матеріали обстежень, перевірок, постанов, наказів, розпоряджень, анкетування, публікацій, особистих спостережень аналітика, виробничих нарад, хронометражних спостережень, ділової переписки, пропозиції працівників про поліпшення виробничої діяльності підприємства та ін.

Комплексне використання зазначених вище джерел інформації, їх правильне узгодження в економічному аналізі дозволяє всебічно і глибоко вивчити господарську діяльність комунальних підприємств, виявити невикористані внутрішні резерви.

Ефективність аналізу і правильність здійснених на його основі висновків, пропозицій і рекомендацій  значною мірою залежать від якості техніко-економічної інформації. У всіх випадках аналітична інформація повинна бути якісною. Оцінюється якість інформації за наступними ознаками: репрезентативність (при вибірковому аналізі), повнота за умови мінімального обсягу, аналітичність, достовірність, раціональність, своєчасність надходження. Якщо ці умови будуть задоволені, то й економічний аналіз зможе виконати поставлені перед ним завдання і буде ефективним.

Відібрані для використання в економічному аналізі джерела інформації підлягають технічній (формальній) і суттєвій (логічній) перевіркам. При технічній перевірці встановлюють: правильність оформлення відповідних документів, звітів з точки зору наявності і заповнення реквізитів, підписів, таблиць, перевірка арифметичних сум, підсумків, підрахунків при виведенні окремих показників, а також показаних у звіті відносних величин, зокрема процентів, відповідність і спадкоємність цифр, перенесених з інших документів і попередніх років; погодженість цифр у різних формах звітності; погодженість взаємозалежних величин та ін.

При суттєвій (логічній) перевірці виявляють доброякісність аналітичних матеріалів, їх відповідність об'єктивній дійсності, можливість використання для економічного аналізу, перевіряють обґрунтованість і напруженість планових завдань через порівняння їх з наявними у підприємства ресурсами і нормами використання їх. Слід зазначити, що при здійсненні цієї перевірки потрібні знання теорії і практики економічного аналізу, належна кваліфікація і досвід роботи економіста-аналітика.

Усю  аналітичну  інформацію  про  господарську  діяльність підприємства після перевірки треба аналітично опрацювати, тобто згрупувати показники, розчленувати їх і узагальнити, побудувати відповідні моделі, скласти розрахункові формули, обчислити середні й відносні величини, визначити вплив окремих факторів на зміну аналізованих показників за допомогою економіко-математичних методів з використанням комп'ютерної техніки. Результати розрахунків розміщують у відповідних аналітичних таблицях, монтаж яких здійснюють, виходячи з вимог статистики до їх побудови. Останні для більшої наочності можуть доповнюватись діаграмами, графіками.

Розділ 2. Сучасні теоретичні аспекти планування і контролю на

підприємстві в сучасних умовах господарювання.

На сьогодні планування є наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних господарських систем. Тож планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Планування як самостійна галузь знань та особлива сфера людської діяльності, являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем. Ціль науки планування як складової економічної науки – описати, обґрунтувати та передбачити процес і явища дійсності (теоретичне відображення дійсності). Роль її та потреба в ній зі сторони суспільства зростає. Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначені найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і встановленні їх взаємодії.

На сьогоднішній день проблемою планування та контролю діяльності підприємства займається низка сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: В.Є. Москалюк, Г.М. Тарасюк, О.С. Іванілов, Т.Г. Морозова, Е.А. Бельтюков, В.Г. Воронкова, Ю.А. Аніскін, Ю. Лернер, Г. Бенвенисте, А.І. Ільїн, М.М. Алексєєва, О.Б. Плоха, К.Л. Хадсон, Г.Дж. Болт, Т. Стейнер, Дж. Майнер, Г. Мінтсберг, А. Мак Х'ют; вивченню розвитку системи планування присвятили свої роботи такі автори як : Г.М. Тарасюк, Н.В. Куденко, Г. Бенвеністе, В. Гужва, О.Б. Плоха та інші.

Сьогодні процес планування комп'ютеризований та реалізується через інтегровані інформаційні системи, що побудовані на основі логістичних стандартів, тобто є певною мірою логістичними. Планування реалізується через фази постановки проблеми, визначення альтернатив, порівняння та оцінки, прийняття рішень. В процесі реалізації планування беруть участь прогнозування та бюджетування. Управління та контроль реалізуються через фази реалізації рішень та їхнього контролю й аналізу. В цілому, при взаємодії даних елементів економічної системи відбувається процес формування та функціонування системи планування.

Як визначає Тарасюк Г.М. у своїй статті «Організаційні аспекти планування діяльності підприємств в ринкових умовах» (Вісник ЖДТУ №2 , 2007р.), що ефективна організація планування вимагає здійснення наступних заходів:

- врахування всіх об'єктів планування й заходів щодо планування і їх групування за плановими комплексами у відповідності зі структурою системи планування, а також врахування об'єктів контролю, робіт з контролю й контрольних точок;

- визначення складу учасників, часу й місць проведення нарад по плануванню й контролю;

- передача суб'єктам планування вихідних ^ч даних (контрольні цифри, аналіз та прогноз стану зовнішнього середовища, результати аналізу діяльності підприємства), інструктивних матеріалів, нормативно-методичної документації через ГПЦП (головний плановий центр підприємства);

- встановлення графіків "розробки розділів плану, їхньої координації й затвердження планів;

- встановлення графіків проведення нарад контрольного характеру (обговорення результатів).

Сьогодні функції планового органу повинні суттєво змінюватися, склад і величина служб планування в організації залежать від розміру підприємства, типу організаційної структури (централізована або децентралізована), від філософії управління й культури підприємництва.

Для середніх за розмірами підприємств, характерним є виконання функції спеціаліста по плануванню одним постійним працівником.

У великих фірмах розміри служб планування варіюються від одного-двох до ЗО і більше чоловік. Великі служби планування містять у собі як професійних плановиків (бізнес-аналітиків), так і технічний персонал (які розробляють інформаційні системи). Для організації робіт великих служб планування необхідна посада адміністратора, що координує процес планування, встановлює порядок і веде контроль за складанням документації по плануванню, організовує проведення професійних нарад, оформляє й розповсюджує підсумкові документи цих нарад і ін.Взагалі, у процесі планування можуть брати участь: вище керівництво, команда плановиків, керівники і фахівці підрозділів, зовнішні і внутрішні консультанти.

В поглядах авторів праць з економічного аналізу щодо аналізу формування та використання фонду оплати праці суттєвих відмінностей не спостерігається, однак існують певні відмінності в методологій, яку вони пропонують для даного виду аналізу. Проведемо аналіз досліджених літературних джерел з питань економічного аналізу на предмет виявлення спільних рис та розбіжностей в порядку аналізу формування та використання фонду оплати праці підприємства.

В кожному оглянутому підручнику аналізу формування та використання фонду оплати праці приділяється увага. Але існують певні спільні та відмінні риси у підходах до даного аналізу. Відмінностями є те, що аналіз ФОП в деяких підручниках проводиться в контексті аналізу трудових ресурсів, в інших підручниках аналіз ФОП розглядається в розрізі аналізу формування собівартості продукції чи витрат виробництва підприємства. І перший і другий підхід має сенс, так як дійсно фактор оплати праці має тісний зв'язок і з собівартістю продукції, і з ефективністю використання трудових ресурсів. Відповідно це має вплив на використання показників та методів у факторному аналізу ефективності формування та використання фонду оплати праці. Спільним є виявлення відносних та абсолютних відхилень фактичного фонду оплати праці від запланованого, його динаміка та структура тощо.

Підходи до аналізу формування та використання фонду заробітної плати підприємства.

Джерело	Порядок аналізу формування та використання фонду оплати праці (ФОП)
Шадрина Г.В. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности - Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права. М., 2003. – 138 с.	Аналіз ФОП проводиться в розділі аналізу трудових ресурсів підприємства. Автор рекомендує починати аналіз з розрахунку відносного та абсолютного відхилення фактичних показників ФОП від планових. У випадку перевитрати фактичного ФОП в порівнянні з плановим визначають величини зміни його постійної і змінної частин і вплив кожної з них на ріст заробітної плати. Проведення факторного аналізу, співвідношення темпів росту продуктивності праці та ФОП з врахуванням індексу інфляції.
Черкасова И. О. Анализ хозяйственной деятельности. СПб.: Издательский Дом «Нева», 2003. — 192 с.	Аналіз ФОП проводиться в розділі аналізу трудових ресурсів підприємства. Аналіз використання засобів на оплату праці рекомендується проводити систематично для контролю над використанням фонду заробітної плати, виявлення резервів зниження витрат за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.
Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 680 с.	Аналіз ФОП проводиться у взаємозв’язку з аналізом ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Аналіз ФОП працівників підприємства проводиться у наступній послідовності: 1. Оцінюється структура фонду оплати праці за економічним змістом, джерелами формування, категоріями працівників тощо. 2. Розраховуються абсолютне та відносне відхилення фонду заробітної плати. 3. Визначають вплив факторів на абсолютне та відносне відхилення ФОП. 4. Аналіз рівня середньої заробітної плати. 5. Встановити відповідність між темпами росту продуктивності праці і ФОП.
Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.	Аналіз ФОП проводиться в контексті аналізу собівартості продукції. Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі завдання: 1) визначається абсолютна економія чи перевитрата; 2) дається оцінка використання кошторису з оплати праці; 3) виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці; 4) обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці; 5) пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

Розділ 3. Планування і контроль витрат на основну оплату праці працівників підприємства.