Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
24-01-2015_16-33-13 / 8. Правов засади управлння економкою.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
183.81 Кб
Скачать

2.3. Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості

Адміністративну відповідальність за правопорушення в промисловості передбачено главою 8 КпАП «Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії», де містяться статті, що встановлюють відповідальність за: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст. 93); порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості (ст. 94); марнотратне витрачання електричної і теплової енергії (ст. 98); порушення Правил охорони електричних мереж напругою понад і до 1000 вольт (статті 99, 100); порушення, пов’язані з використанням газу (ст. 101); непідготовленість до роботи резервного паливного господарства (ст. 103) тощо.

Оскільки на промислові підприємства поширюються правила стандартизації, метрології та сертифікації, користування природними ресурсами, охорони природи та ін., то порушення цих правил можуть мати місце й у промисловості. Наприклад, випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168);випуск, реалізація продукції (товарів) без сертифіката відповідності (ст. 1701); порушення правил водокористування (ст. 60);недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд(ст. 79); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82) та ін.

Відповідальність за адміністративні правопорушення в промисловості несуть відповідні посадові особи.

Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, органи Мінпраці України, органи охорони водних ресурсів, органи Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України тощо.

3. Управління сільським господарством

Сільське господарство (агропромисловий комплекс) покликано забезпечувати суспільство продовольством і сировиною для промислового виробництва та охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечує держава шляхом різних організаційно-економічних і правових заходів.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрями й обсяги інвестиційної політики.

Президент України й Кабінет Міністрів України визначають потребу держави в сільськогосподарській продукції та сировині, здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України й Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють, реорганізують і ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують програми з питань соціально-економічного та культурного розвитку агропромислового комплексу й села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди; реєструють права власності, права користування землею й договори на оренду землі,вилучення (викуп) земель, стягнення плати за землю, ведення земельно-кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організовують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного й природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори.

Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі — Мінагро політики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України.

Мінагрополітики є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління в сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Основними завданнями Мінагрополітики є: забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення й здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави; забезпечення здійснення державного управління в галузях агропромислового виробництва; організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здійснення її моніторингу, розроблення й реалізація заходів щодо структурної перебудови галузей агропромислового виробництва; участь у реалізації державної політики в сфері підприємництва; участь у формуванні та реалізації соціальної політики в сільській місцевості; координація діяльності органів влади з питань реалізації державної аграрної політики, соціальної політики в сільській місцевості; забезпечення продовольчої безпеки держави; проведення аграрної реформи.

З метою виконання покладених на нього завдань Мінагрополітики: розробляє основні напрями державної політики, стратегію та механізми її реалізації; бере участь у розробленні й реалізації в галузях агропромислового виробництва бюджетної, податкової та митної політики; формуванні ринків товарів, матеріальних ресурсів, капіталів і послуг; розробляє та організовує реалізацію державних комплексних і цільових програм (концепцій) розвитку агропромислового комплексу, сприяє спеціалізації, концентрації та інтеграції агропромислового виробництва; бере участь у розробленні державної науково-технічної політики; розробляє й здійснює заходи щодо фінансово-кредитного забезпечення діяльності агропромкомплексу; здійснює ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; розробляє системи галузевих стандартів, норм і нормативів, здійснює на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності контроль за їх додержанням; бере участь у проведенні земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновленні їх продуктивної цінності; у реформуванні майнових і земельних відносин у цій сфері тощо.

Крім цього, Мінагрополітики організовує та здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням вимог законодавства в процесі експлуатації природоохоронних об’єктів, раціонального використання лісових, водних та інших природних ресурсів; сприяє додержанню та вдосконаленню законодавства з питань, що належать до його відання.

Важливі функції виконує Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України. Вона здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охороняє територію України від за несення карантинних хвороб тварин, здійснює контроль за експортом та імпортом тварин, продуктів і сировини тваринного й рослинного походження, виробництвом харчових продуктів з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охороняє довкілля. Державна служба здійснює управління ветеринарною медициною, є юридичною особою, очолює її Головний державний інспектор ветеринарної медицини України. Він та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України.

Керівництво ветеринарною медициною в АРК, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно управління державної ветеринарної медицини АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини.

Керівництво ветеринарною медициною в районах, містах здійснюють відповідно районні, міські управління державної ветеринарної медицини.

Регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні й транспорті очолюють начальники, яких призначає на посаду та звільняє з посади Державний департамент ветеринарної медицини.

Керівники державних органів управління ветеринарної медицини одночасно є головними державними інспекторами ветеринарної медицини відповідних адміністративно-територіальних одиниць і служб.

У галузі карантину рослин державне управління здійснює Державна служба з карантину рослин України, яка включає Головну державну інспекцію з карантину рослин України, Центральну науково-дослідну карантинну лабораторію та Центральний фумігаційний загін. Головній державній інспекції з карантину рослин підпорядковано державні інспекції з карантину рослин АРК, прикордонні обласні або обласні та міські інспекції з карантину рослин, пункти карантину рослин приморських і річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях і в аеропортах, на підприємствах поштового зв’язку, автовокзалах, пунктах пропуску на державному кордоні України, лабораторії та обласні фумігаційні загони. У разі необхідності пункти карантину рослин можуть створювати на інших об’єктах.

Основними завданнями цих органів є: охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів; своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних організмів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні; здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму й проведенням заходів з карантину рослин під час вирощування, заготівлі, вивезення, ввезення, перевезення, зберігання, переробки, реалізації та використання підкарантинних матеріалів і об’єктів.

Місцевими органами управління в аграрній сфері є Головні управління сільського господарства й продовольства обласної,управління сільського господарства й продовольства Севастопольськоїміської, управління (відділ) сільського господарстварайонної державної адміністрації.

Державну політику в галузі земельних відносин здійснює Державне агентство земельних ресурсів України, яке підпорядковується Кабінету Міністрів України та входить до складу агропромислового комплексу. Воно у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органівземельних ресурсів на проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання й охорони земельних ресурсів.